копія
Справа № 11-566, 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Мельник В.М.
Категорія: ст.364 ч.3, 366 ч.1 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Латюка П.Я., Задворного О.Л.,
з участю секретаря Інжиєвської Ю.А.,
прокурора Войтюка М.П.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого – адвоката ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Городоцького районного суду від 20 липня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2. Хмельницької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, військовозобов’язаного, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади на строк один рік.
За ст.364 ч.3 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд.
За вироком суду „ОСОБА_1 обіймаючи посаду дільничного інспектора міліції Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області, будучи службовою особою, представником виконавчої влади, упродовж січня - лютого 2009 року, з метою штучного нарощування показників по виявленню фактів появи громадян в громадських місцях у п’яному вигляді, вчинення ними інших правопорушень, що посягають на громадську безпеку, підробив ряд процесуальних документів в оформлених адміністративних справах про вчинення окремими жителями Городоцького району адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.175-1, ч.1 ст.178 КУпАП.
Так, 26 січня 2009 року ОСОБА_1 склав фіктивний протокол про адмінправопорушення за ч.1 ст.175-1 КУпАП на жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 за куріння тютюнових виробів на зупинці громадського транспорту в с. Лісоводи, хоча він даного правопорушення не скоював, вніс в протокол прізвище свідка ОСОБА_4 - підробивши у протоколі підписи від їх імені.
27 січня 2009 року надав справу для розгляду заступнику начальника райвідділу, який на підставі наданих матеріалів виніс незаконне рішення про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді попередження, підробивши у даній постанові підпис від імені правопорушника.
Фіктивні протоколи про вчинення адміністративних правопорушень були складені ОСОБА_1 30 січня 2009р. на жителя ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 та 23 лютого 2009 року на жителя с. Лісоводи ОСОБА_6. за ч.1 ст.178 КУпАП, підробивши в даних протоколах підписи від їх імені, виніс постанови про накладення на даних осіб адміністративні стягнення у вигляді попередження, підробивши їх підписи.”
Вказані дії Підлісного суд кваліфікував за ч.1 ст.366 КК України і за цим законом призначив йому покарання.
У вироку також зазначено, що „ ОСОБА_1 органами досудового слідства пред’явлено обвинувачення в тому, що обіймаючи з 1 січня 2008 року посаду дільничного інспектора міліції Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області умисно з корисливих мотивів використав владу та службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило охоронюваним законом правам і інтересам громадян, державним інтересам істотну шкоду. В результаті допущених підсудним зловживань владними повноваженнями, незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності трьох осіб і відомості про вчинення ними адміністративних правопорушень за підробленими документами безпідставно внесено в електронну базу даних обліку правопорушень та осіб, які їх вчинили, а тому за рахунок систематичного недодержання ОСОБА_1 визначених ст.92 Конституції України засад законодавчого регулювання порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення підірвало авторитет органів міліції, що необхідно розцінювати як спричинення тяжких наслідків, тобто вчинив злочин за ч.3 ст. 364 КК України”.
За цим обвинуваченням суд ОСОБА_1 виправдав.
В апеляції захисник, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини ОСОБА_1 в службовому підробленні та в частині виправдання його за ч.3 ст.364 КК України, просить вирок змінити, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності і передати його на поруки колективу атестованих працівників Городоцького РВУ МВС України в Хмельницькій області. При цьому посилається на те, що злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України, є злочином невеликої тяжкості; ОСОБА_1 свою вину у його вчиненні визнав; він не був звільнений з роботи, а лише відсторонений від виконання обов’язків дільничного інспектора сектора ДІМ Городоцького РВУ МВС України в Хмельницькій області, і від атестованих працівників цього відділу є клопотання передати підсудного на поруки.
Прокурор в апеляції, посилаючись на невідповідність висновків суду про відсутність доказів спричинення ОСОБА_1 „істотної шкоди громадянам, щодо яких було складено фіктивні протоколи, державним інтересам у підриві престижу і авторитету органів державної влади – органів міліції”, а також на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, просить вирок суду першої інстанції скасувати і постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання:
за ч.3 ст.364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки;
за ч.1 ст.366 КК України - 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки.
Згідно з ч.1 ст.70 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки.
Згідно з ст.75 КК України - звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з призначенням іспитового строку 2 роки.
На думку прокурора, у справі достатньо доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів, передбачених ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України, а при призначенні покарання „судом не в повній мірі враховано тривалість його злочинних дій, наявність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання”, зокрема й те, що підсудний заперечував факт підроблення ним підписів потерпілих у протоколах, чим намагався уникнути кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, його захисника та прокурора на підтримку своїх апеляцій з посиланням на зазначені у них доводи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, у тому числі шляхом проведення судового слідства, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
Згідно ж з вимогами ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді, крім іншого, підлягають доказуванню:
- подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
- винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
- обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину;
- характер та розмір шкоди, завданої злочином.
А стаття 132 цього Кодексу вимагає у постанові про притягнення як обвинуваченого зазначати: ... злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин (ч.1). Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.
Як видно з матеріалів справи, крім обвинувачення за ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення й за ч. 3 ст. 364 КК України, зокрема в умисному з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і інтересам держави, вчиненому працівником правоохоронного органу.
Проте, всупереч зазначених вимог кримінально-процесуального закону, в пред’явленому ОСОБА_1 обвинуваченні не наведено нормативних актів, якими йому надані відповідні повноваження та встановлено порядок здійснення ним як службовою особою цих повноважень, якими він зловживав при складанні протоколів про адміністративні правопорушення; не зазначено місця вчинення злочинів, а також не розкрито, у чому полягав його корисливий та інший мотив при скоєнні цих дій, зокрема, не вказано, на що і як впливало штучне покращення ним показників з виявлення фактів вчинення громадянами адміністративних правопорушень.
Не зазначено в обвинуваченні і наказів про закріплення за ОСОБА_1 відповідних адміністративних дільниць на період складання протоколів про адміністративні правопорушення, як відсутні у ньому й відомості про приймання ним цих дільниць.
Відсутність в обвинуваченні вказаних даних щодо повноважень ОСОБА_1, щодо місця складання протоколів та суті мотивів вчиненого не дає можливості однозначно визначитись з кваліфікацією його дій та переконатися у наявності чи відсутності у них складу злочину. А з’ясування цих обставин може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
До того ж пред’явлення такого неконкретного обвинувачення, позбавляє ОСОБА_1 можливості ефективно захищатися від нього.
Суд першої інстанції не тільки не звернув уваги на вказані однобічність, неповноту досудового слідства та порушення ним кримінально-процесуального закону, а й сам допустив істотні порушення цього закону.
Так, згідно з вимогами ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим (ч.1). Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні (ч.2). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч.1 пунктів 1-4 ст.324 КПК України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:
1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;
2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;
3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин.
У частині другій цієї статті передбачено, що, коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1 - 6 цієї статті, окремо по кожному злочину (ч.2).
А за змістом ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
Однак, всупереч вказаних вимог закону, навівши у вироку обставини службового підроблення, пов’язаного із складанням фіктивного протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3, які суд визнав доведеними, він не виклав усіх обставин службового підроблення, пов’язаного із складанням інших протоколів, зазначивши лише, що „Фіктивні протоколи про вчинення адміністративних правопорушень були складені ОСОБА_1 30 січня 2009 р. на жителя с. Велика Яромира Городоцького району ОСОБА_5 та 23 лютого 2009 року на жителя с. Лісоводи ОСОБА_6 за ч.1 ст.178 КУпАП, підробивши в даних протоколах підписи від їх імені, виніс постанови про накладення на даних осіб адміністративні стягнення у вигляді попередження, підробивши їх підписи.” Хоча в обвинуваченні зазначено, що у ці протоколи ОСОБА_1 були внесені й інші завідомо неправдиві відомості.
При цьому суд не звернув уваги на те, що наказ №49 начальника Городоцького РВ УМВС України в області про закріплення за ДІМ ОСОБА_1 адміністративних дільниць №№ 14 і 15, на який він послався у вироку, був виданий 03 березня 2009 року, тобто після складання протоколів, у підробленні яких він обвинувачується.
Крім того, відповідно до ст.334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Усупереч зазначених вимог закону суд, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.3 ст.364 КК України, не виклав у вироку всіх обставин обвинувачення за цією статтею, яке було пред’явлене підсудному, а обмежився лише наведеним вище узагальненим його формулюванням. При цьому, не навівши у вироку жодного з доказів обвинувачення та мотивів, з яких він відкидає ці докази, суд у вироку лише зазначив: „Оцінюючи докази по справі в цій частині обвинувачення суд прийшов до висновку про відсутність в його діях ознак злочину передбачені ст.364 ч.3 КК України”.
Після цього суд навів своє тлумачення, у яких випадках може мати місце наявність складу злочину, „передбаченого відповідною статтею”, і зазначив, що „Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 мав корисливу мету та його діями спричинено істотну шкоду громадянам, що до яких було складено фіктивні протоколи, державним інтересам у підриву престижу і авторитету органів державної влади – органів міліції, що спричинило тяжкі наслідки ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не добуто, а тому суд вважає, що його за ч.3 ст.364 КК України слід виправдати”.
На думку колегії суддів, такі формулювання у мотивувальній частині виправдувального вироку є недопустимими, а висновки суду про невинність ОСОБА_1 без оцінки усіх доказів обвинувачення відповідно до закону - передчасними.
Оскільки наведені однобічність і неповнота не можуть бути усунені в судовому засіданні, істотні ж порушення кримінально-процесуального закону виключали можливість постановлення вироку, то, відповідно до ст.ст. 368, 370 і 374 КПК України, вирок підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування.
У зв’язку з тим, що вирок скасовується з підстав однобічності, неповноти та істотного порушення кримінально-процесуального закону, інші доводи апеляцій не обговорюються. Однак вони підлягають перевірці під час додаткового розслідування кримінальної справи, яке слід провести з дотриманням вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляції захисника та прокурора задовольнити частково.
Вирок Городоцького районного суду від 20 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Городоцького району на додаткове розслідування.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко