Справа № 2-4619/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(з а о ч н е)
19 листопада 2010 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Махлай Л.Д.
при секретарі Каракай О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: орган опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон,
в с т а н о в и в :
у травні 2010 року позивач звернулась до суду з даним позовом, який надалі уточнила.
Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 від якого вони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу за рішенням суду проживає з нею.
Починаючи з 5 травня 2006 року відповідач сплачує кошти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 150 грн. щомісяця, проте впродовж п`яти років не приймає участі у вихованні доньки та не спілкується ні з нею, ні з донькою.
Вона матеріально утримує і належним чином піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. В інтересах дитини хотіла б виїхати з нею на екскурсію в Німеччину та Польщу та на відпочинок до Туреччини та Єгипту. Проте, відповідач взагалі відмовившись від спілкування з нею та дитиною не надає нотаріально посвідченої згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон.
У зв‘язку з викладеним просила визнати дії відповідача щодо не надання згоди на виїзд протиправними, дозволити їй без згоди відповідача оформити документи для тимчасового виїзду неповнолітньої дочки ОСОБА_3 до Польщі, Німеччини, Туреччини та Єгипту.
Позивач у суді свої вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. При цьому зазначила, що протягом 10 років працює у престижній автомобільній корпорації, має кошти для оздоровлення та розвитку дитини та не має наміру виїхати на постійне місце проживання за межі України. Відповідач проживає у квартирі, яка придбана ними у шлюбі, а вона вимушена з дитиною орендувати житло.
Відповідач у судове засідання не зявився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Представник третьої особи просив задовольнити позов частково та в інтересах неповнолітньої дитини надати згоду на її виїзд, але лише в період шкільних канікул та при наявності путівки та квитків у зворотному напрямку. При цьому зазначив, що їм вдалося поспілкуватися з відповідачем, який знає про розгляд справи у суді та висловив побоювання про те, що позивач вивезе дитину на постійне місце проживання за кордон.
Заслухавши пояснення позивача та представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23.04.2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання з ним.
Донька сторін проживає з позивачкою.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 150 грн. починаючи з 05.12.2005 року.
Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідач протягом п`яти років участі у вихованні дитини не приймає та не надає згоди на виїзд дитини за кордон. Органу опіки і піклування пояснив свою відмову тим, що позивач може виїхати на постійне місце проживання за кордон, чим створить йому перешкоду у спілкуванні з дитиною. Разом з тим, позивач просить надати дозвіл на виїзд лише з метою оздоровлення дитини та її розвитку і розширення кругозору. Позивач зазначила, що у зв`язку з відсутністю згоди відповідача на виїзд дитини влітку цього року вона возила дитину до Криму, незважаючи на те, що для відпочинку дитини у Туреччині створені кращі умови та вона має кошти для оздоровлення дитини на Середземноморському побережжі.
За таких обставин позов в частині надання дозволу на виїзд дитини є законним та обґрунтованим та відповідає інтересам дитини. Разом з тим, суд погоджується з думкою представника третьої особи щодо встановлення запобіжних заходів щодо такого виїзду, а саме виїзд лише в період шкільних канікул та за наявності екскурсійної путівки при виїзді до Польщі та Німеччини.
Позивач просить визнати дії відповідача неправомірними, проте ст. 16 ЦК України такого способу захисту цивільних прав не передбачено, а тому в цій частині позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Дозволити виїзд неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період шкільних канікул на відпочинок разом з її матір`ю до Туреччини та Єгипту, а також за наявності екскурсійної путівки до Польщі та Німеччини.
Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: підпис
Рішення не набрало законної сили.
Копія вірно Суддя