Справа № 2-2149-2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2010 року Уманський міськрайонним суд Черкаської області, в складі:
головуючого – судді КоваляА.Б.
при секретарі Безвенюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Уманської міської ради про визнання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням, –
В С Т А Н О В И В:
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Уманської міської ради про визнання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя _____________________
Рішення виготовлене головуючим власноручно
Справа № 2-2149-2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2010 року Уманський міськрайонним суд Черкаської області, в складі:
головуючого – судді КоваляА.Б.
при секретарі Безвенюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Уманської міської ради про визнання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням, –
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про те, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 березня 1998 року йому належить квартира АДРЕСА_1.
На підставі рішення суду від 28 серпня 2009 року, шлюб між ним та ОСОБА_3, відповідачем по цій справі, зареєстрований 06 жовтня 2001 року.
28 грудня 2001 року, а потім 25 листопада 2005 року відповідач зареєстрована у належній йому квартирі, на праві індивідуальної власності. Перед розлученням, у березні 2009 року, відповідач вибралася із його квартири разом із дочкою ОСОБА_4, 2004 року народження, в інше місце проживання до своїх батьків, що проживають по АДРЕСА_2.
06 листопада 2009 року було складено акт про те, що відповідач дійсно не проживає у вказаній квартирі. Також 14 червня і 11 серпня 2010 року було повторно складено акти про те, що відповідачка не проживає в цій квартирі.
Ця квартира була набута ним до шлюбу, 18 березня 1998 року, а шлюб було укладено 06 жовтня 2001 року, отже квартира є його особистою власністю. Відповідачка самостійно не бажає знятися із реєстрації, чим створює йому незручності, оскільки він за неї сплачує комунальні послуги, чим також порушуються його права, тому стала необхідність у зверненні до суду.
З 2 червня 2009 року по теперішній час, тобто з часу, коли відповідач припинила проживати в квартирі, пройшло понад 6 місяців, що є підставою визнати її такою, що втратила право користування квартирою.
Просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні в повному об’ємі підтримав свої позовні вимоги, пояснив, що в 1998 році батьки, за власні кошти, придбали йому квартиру по АДРЕСА_1. Право власності на квартиру визнано за ним, але своїх коштів він не витрачав. В 2001 році одружились з відповідачкою по справі і почали спільно проживати у цій квартирі. За час спільного проживання відповідач неодноразово збирала свої речі і уходила жити до батьків. Остаточно виїхала із квартири разом із дочкою, забравши всі свої речі, до офіційного розірвання шлюбу. Виїжджала добровільно, він ніякого тиску не чинив і не змушував її переїжджати до іншого житла. На цей час в спірній квартирі її речей взагалі не має, ніяких претензій щодо житла до цього часу відповідач не мала. Але оскільки ОСОБА_3 ще зареєстрована у його квартирі, фактично не проживаючи в ній майже рік, і не сплачуючи кошти за комунальні послуги, він вимушений звернутися до суду з цим позовом, який просить задоволити в повному об’ємі.
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вважає, що позов підлягає до задоволення. Намір відповідача, пов’язати право на житло з дитиною, вважає безпідставним, оскільки право власності передбачає повне розпорядження власним житлом. Квартира позивачем була придбала до реєстрації шлюбу, тому не є сумісною власністю подружжя, право власності на членів родини не розповсюджується. Відповідачем не надано жодних підтверджень тому, що позовні вимоги є неправомірними, тому просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає обставини, викладені в позові надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Одружившись з позивачем, перейшла проживати в його квартиру. За час спільного проживання в квартирі, вона, разом з батькам, за власні кошти, купувала побутову техніку в квартиру, меблі та інші необхідні для нормального існування речі, робила ремонт. Під час виникнення конфліктів в сім’ї, чоловік постійно вказував їй на двері, говорив, що це його квартира, таку поведінку не припинив навіть після народження дитини. 02 червня 2009 року зайшла до батьків забрати дочку, потім пішла додому, але зайти до квартири не змогла, оскільки позивач замінив замки на вхідних дверях. Вона зверталась до нього, щоб він дозволив їй зайти в квартиру і забрати свої речі, але він повідомив, що її речей в квартирі не має. Змушена була зателефонувати його матері, яка допомогла домовитись з позивачем, зайти їй в квартиру і забрати речі. Але встигла забрати тільки одяг, а інші свої речі, меблі та побутову техніку, забрати не змогла. Крім її речей позивач також привласнив їх спільні сімейні заощадження. На всі її прохання розділити майно мирним шляхом, позивач разом з батьками відповідали обіцянками, так і не зробивши цього. Також колишній її чоловік, самостійно, без її на те дозволу, виписав її із квартири, тому вона разом з дитиною деякий час взагалі була без реєстрації. Позивач своїми діями порушує права їх спільної дитини, не цікавиться вихованням та розвитком дочки, сплачує лише аліменти на її утримання. Вважає, що позов безпідставний, тому просить відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав доводи відповідача та просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи в судовому засіданні вважає, що діючи в інтересах малолітньої дитини позов ОСОБА_1 не може бути задоволений.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що проживає по сусідству із батьками відповідачки, тому знайомий з ОСОБА_3 тривалий час. Був свідком, як вона почала зустрічатися з позивачем по справі, а в подальшому одружилась з ним. Відомо як складалось її подружнє життя, оскільки неодноразово був свідком, як відповідач приходила до своїх батьків, плакала, говорила, що позивач її ображає, виганяє із квартири. Майже пів роки разом з із дитиною вона проживає у своїх батьків, так як позивач перешкоджає їй в користуванні їх спільною квартирою. Достовірно відомо, що позивач і відповідач разом заробляли гроші, одного разу позичали навіть у нього, для проведення ремонту в квартирі, всі гроші, що заробляли спільно вкладали в своє житло. На цей час відповідач не отримала ніяких спільних коштів від позивача, оскільки він всі гроші привласнив, лише обіцяв розділити майно.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2009 року, відповідач його попросила допомогти перевезти речі, він погодився і вони поїхали до квартири, в якій вона проживала разом з позивачем. Спочатку він чекав її на вулиці, кола автомобіля, а потім відповідач вибігла і попросила їй допомогти, оскільки позивач змушує її скоріше збирати речі і покинути його квартиру.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що знайома зі сторонами по справі, ще до їх одруження. Коли вони одружились, відповідач часто приходила до батьків, плакала, говорила, що з позивачем постійно виникають сварки і конфлікти. Зі слів відповідачки та її батька, відомо, що багато речей протягом спільного життя вони купували за власні кошти, робили ремонт в квартирі. На цей час позивач і відповідач проживають окремо, ОСОБА_3 разом з дитиною проживає у своїх батьків.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що є матір’ю позивача. в 1998 році за власні кошти придбала квартиру № 7 по АДРЕСА_1 Черкаської області. Коли син одружився, вона надала згоду для їх тимчасового проживання у цій квартирі. Для зручності молодого подружжя зробила ремонт в квартирі. Відповідачку прописали в квартири, щоб не порушувати паспортний режим. Оскільки їх подружнє життя не склалось вони вирішили розлучитись, і коли після розлучення, зустрівши відповідачку попросила її виписатися із квартири, вона запевнила, що з цим не буде ніяких проблем, оскільки за прописку вона не тримається. Домовившись з нею і її батьком зустрітись коло паспортного столу, для виписки її із квартири, вони своїх обіцянок не виконали, навіть не прийшли на зустріч, а лише в телефонному режимі повідомили, що виписуватись відповідачка наміру не має. Вона добровільно пішла від позивача, прийшла забрала свої речі, на прохання залишитись відповіла категоричною відмовою. На цей час проживає окремо від батьків, які добудували їй частину до свого будинку. Деякий час після розлучення проживала разом з батьками. Замки в квартирі після розлучення сина дійсно були замінені, але не з метою перешкодити відповідачки в квартиру, а оскільки із квартири пропали документи, тому вони і вимушені були замінити замки. В міліцію з цього приводу не зверталась, оскільки в подальшому документи знайшлись.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що позивач по справі його син. В 1998 році вони разом з дружиною за власні кошти придбали квартиру, в якій прописали, на той час, ще неповнолітнього позивача. Коли син одружився з відповідачкою вони почали проживати в цій квартирі. Письмової згоди на її прописку в квартирі він не надавав. В червні 2009 року відповідач приїхала до квартири, зібрала свої речі і добровільно виїхала із квартири. На цей час проживає разом з батьками.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що відповідачка її рідна дочка. 02 червня 2009 року дочка разом з дитиною не змогли потрапити в квартиру, в якій проживали разом, однією сім’єю з позивачем. Дочка в цій квартирі проживала 8 років, а онука з дня народження. Конфлікти в сім’ї дочки виникали неодноразово, позивач по справі не вперше виганяв її із квартири. Вважає, що такі його дії направлені проти прав його сім’ї і, зокрема, дитини. Позивача не цікавить, що його дитина не забезпечена житлом.
Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Судом достовірно встановлено, що сторони після укладення шлюбу проживали в квартирі АДРЕСА_1. Відповідач на законних підставах була зареєстрована у вказаному помешканні. Судом також достовірно встановлено, що позивач без згоди відповідача влітку 2009 року здійснив заміну замків на вхідних дверях, чим позбавив відповідача користуватися житловим приміщенням. Крім цього, на думку суду, позивач також позбавив права на житло малолітню доньку, тому твердження позивача про добровільне залишення відповідачем помешкання, а саме квартири АДРЕСА_1 є безпідставними.
За вказаних обставин, відповідач ОСОБА_3 не може бути визнана такою, що втратила право користування житлом.
У відповідності до ст. 72 ЖК України особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки. Позивач, на думку суду, не надав доказів, які підтверджували б обставини, щодо втрати права користування відповідачем жилим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Уманської міської ради про визнання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя _____________________
Рішення виготовлене головуючим власноручно