АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-280/07 Категорія ст. ст. 187 185ч.23,186 ч. 2 КК України

ч. 2,

Головуючий по 1 інстанції

КАЩУК А.М. Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_1.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17"   квітня   2007   р.   Колегія   суддів   судової  палати   в   кримінальних   справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів

за участю прокурора

представника

потерпілої

адвоката

засуджених

ОСОБА_1. ОСОБА_2., ОСОБА_3. ОСОБА_4

ОСОБА_5. ОСОБА_6. ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11.

розглянувши кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., захисника ОСОБА_6., потерпілої ОСОБА_12. на вирок Звенигородського райсуду від 27 грудня 2006 року, яким

                   ОСОБА_7,

                                              ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,

                                                            раніше неодноразово судимий, -

засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією ½  частини майна, яке є його власністю; за ст. 186 ч. 2 КК - на 4 роки позбавлення волі; за ст. 185 ч. 2 КК - на 2 роки позбавлення волі; за ст. 309 ч. 1 КК - на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК до покарання за даним вироком частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком Жовтневого райсуду м. Кривий Ріг від 28.07.2003 р. у вигляді 11 місяців 6 днів позбавлення волі і визначено ОСОБА_7до відбуття 7 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна, яке є його власністю.

 

2

засуджений за ст. 187 ч. 1 КК України 4 роки позбавлення волі; за ст. 186 ч. 2 КК - на 4 роки позбавлення волі; за ст. 185 ч. 2 КК - на 2 роки позбавлення волі; за ст. 185 ч. З КК на 4 роки позбавлення волі; за ст. 187 ч. 2 КК України - на 7 років позбавлення волі з конфіскацією Уг частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією ½  частини майна, яке є його власністю.

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, не судимий, -

засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України - на 4 роки позбавлення волі, за ст. 185 ч. З КК - на З роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК ОСОБА_10звільнено від відбування покарання з випробуванням, з 2-х річним іспитовим строком, на нього покладено відповідні зобов'язання.

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_3року народження, не судимий, -

засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією ХА частини майна, яке є його власністю, за ст. 186 ч. 2 КК - на 4 роки позбавлення волі, за ст. 185 ч. 2 КК - на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання ■- 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1А частини майна, яке є його власністю.

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_4року народження, не судимий, -

засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 185 ч. З КК - на З роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК ОСОБА_11звільнено від відбування покарання з випробуванням з 2-х річним іспитовим строком, на нього покладено відповідні зобов'язання.

В порядку задоволення цивільно-правових вимог стягнуто:

з ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8. на користь ОСОБА_15 солідарно 1090 грн.;

з них на користь ОСОБА_12 1070 грн. солідарно;

з ОСОБА_8, ОСОБА_10., ОСОБА_11на користь ОСОБА_13 солідарно 1556 грн. матеріальної та 500 грн. моральної шкоди;

з ОСОБА_9, ОСОБА_8. на користь ОСОБА_16 солідарно 794 грн. 65 коп. матеріальної та 2000 грн. моральної шкоди.

Позов ОСОБА_14залишено без розгляду.

Для забезпечення позову ОСОБА_13стягнення проведено за рахунок арештованого автомобіля ВАЗ-21086 д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_11.

З ОСОБА_7 стягнуто 235 грн. 39 коп. суд витрат.

 

3

Вирішено питання про долю речових доказів по справі.

Згідно вироку ОСОБА_7. ОСОБА_8. ОСОБА_10., ОСОБА_9 і ОСОБА_11засуджено за вчинення в різній співучасті протягом лютого-березня 2006 р. в м. Звенигородка та селах Шевченкове, Пединівка Звенигородського району Черкаської області ряду злочинів за 5 епізодами проти власності громадян, а ОСОБА_7 - і за злочин, пов'язаний з наркотичними засобами.

Так, 19.02.2006 р. ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 близько 1 години навпроти бару «Ольвія» по пров. Комсомольському в м. Звенигородка за попередньою змовою між ОСОБА_7і ОСОБА_9та приєднанням до них ОСОБА_8. вчинили розбійний напад з метою заволодіння майном громадян Республік Словаків та Чехія ОСОБА_12та ОСОБА_18, спричинивши останньому легкі та середньої тяжкості ушкодження, після чого заволоділи носильним одягом, іншим майном потерпілих відповідно на суму 1070 грн. та 1090 грн.;

28.02.2006 року близько 19 год. ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, повторно, а також ОСОБА_10і ОСОБА_11 біля гуртожитку сільськогосподарського коледжу с. Шевченкове за попередньою змовою, застосувавши фізичне насильство до ОСОБА_19, відкрито викрали у останнього мобільний телефон «Сіменс С-60», заподіявши матеріальну шкоду на 300 грн.;

На початку березня 2006 року близько 23 години ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, повторно, за попередньою змовою в м. Звенигородка по вул.. Шмідта, навпроти шкоди ім.. Шевченка таємно викрали у лежачого непритомного ОСОБА_14мобільний телефон «Сіменс-М-55», шкіряну куртку, інше майно, а всього на загальну суму 915 грн.;

16.03.2006 р. близько 23 год. ОСОБА_8, ОСОБА_10., ОСОБА_11, повторно, в с Пединівка за попередньою змовою проникли в будинковолодіння ОСОБА_13, звідки таємно викрали магнітофон, вироби з алюмінію, а з сараю - свиню вагою 60 кг, заподіявши потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 1556 грн.

20.03.2006 р. близько 3 години ОСОБА_8 і ОСОБА_9, повторно, на території ДЮСШ та стадіону ім.. Шевченка по вул.. Кримського, 81 в м. Звенигородка, за попередньою змовою вчинили розбійний напад на Назаренка, застосувавши фізичне насильство, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, після чого заволоділи мобільним телефоном «Самсунг С-100» вартістю 450 грн.

ОСОБА_7 також засуджено за те, що він 3.10.2005 р. близько 17 години в м. Кривий Ріг у невстановленої особи без мети збуту незаконно придбав 9 мл опію ацетильованого, що в перерахунку на суху речовину склало 0.18 грамів, який зберігав при собі та який цього ж дня був виявлений біля гаража в районі вул. Аляб'єва м. Кривий Ріг міліцією. В апеляційних скаргах:

- потерпіла ОСОБА_13. посилається на неправильність вироку в частині вирішення її позову про стягнення з винних близько 2000 грн. матеріальної та 500 грн. моральної шкоди, тоді як вона просила стягнути 8441 грн. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди.

Вона просить скасувати вирок і винести рішення про конфіскацію автомобіля засудженого ОСОБА_11з передачею його у її власність;

Захисник ОСОБА_6., яка діє в інтересах засуджених ОСОБА_8. та ОСОБА_9, посилається на незаконність вироку щодо них із-за суворості його, вважає, що її підзахисні брали участь в розбої щодо іноземців без попередньої змови, а ситуаційно, а тому дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187 КК кваліфіковані неправильно, вони підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 187 КК, вказує і про відсутність змови за епізодом з ОСОБА_19 між ОСОБА_9, ОСОБА_8. та іншими.

Не вбачаючи в діях своїх підзахисних ознак розбою за епізодом з ОСОБА_16, пропонує кваліфікувати їх за ч. 2 ст. 186 КК.

Також зосереджує увагу на недоведеність знаходження підзахисних у стані алкогольного сп'яніння, неврахування судом факту застосування до ОСОБА_9 недозволених методів дізнання, дії ОСОБА_8. за ст. ст. 185 ч. 2, ч. З КК, на її думку, кваліфіковані неправильно.

 

4

Вона просить врахувати, що ОСОБА_9 і ОСОБА_8. раніше не судились, позитивно характеризуються, а через перелічені вище обставини - зміни вироку і застосування до них положень ст. 69 КК та пом'якшити покарання;

- засуджений ОСОБА_7 посилається на погіршення стану здоров'я із-за туберкульозу,

неврахування судом нетактовної поведінки іноземців по епізоду від 19.02.2006 p., відсутність

кваліфікуючої ознаки «попередня змова» за всіма епізодами, де він був задіяний, вважає, що

злочини вчинювались спонтанно та ситуаційно.

Він просить застосування до нього положень ст. 69 КК та пом'якшення покарання;

· засуджений ОСОБА_8. в апеляції наводить мотиви, аналогічні мотивам захисника ОСОБА_6., просить змінити вирок, застосувати до нього ст. 69 КК, пом'якшити покарання та не застосовувати конфіскації ½  частини майна;

· засуджений ОСОБА_9 також в апеляції наводить тотожні мотиви, про які йшла мова в апеляції захисника, акцентує увагу на застосування органами дізнання до нього недозволених методів для одержання показань, а також на факт щирого каяття, сприяння розкриттю злочинів, хвороби матері, яка потребує стороннього догляду, особисте погіршення свого здоров'я

Він просить змінити вирок, застосувати положення ст. 69 КК, пом'якшити покарання та не застосовувати конфіскації 1А частини майна.

В своїх запереченнях на апеляції прокурор, що брав участь в розгляді справи, ОСОБА_20. просить апеляцію захисника ОСОБА_6. залишити без задоволення, а вирок суду як законний і обґрунтований - без зміни.

Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни,

засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Р. представника потерпілої ОСОБА_13., захисника

ОСОБА_6., перевіривши справу, обміркувавши доводи апелянтів, колегія суддів

приходить до слідуючого.                                                                                               

Висновок суду щодо винності всіх засуджених у вчиненні злочинних діянь, за* їх засуджено, грунтується на достатній кількості зібраних органами досудового слідства доказів, які досить детально перевірялись судом під час розгляду справи по суті і як легітимні отримали правильну юридичну оцінку.

Переважна кількість цих доказів апелянтами під сумнів не ставиться, фактичні обставини справи апелянтами також не оскаржуються.

Посилання апелянтів ОСОБА_6., ОСОБА_8. та ОСОБА_9 на відсутність в діях вказаних засуджених такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочинів «за попередньою змовою групою осіб» є частково обґрунтованим - лише щодо ОСОБА_8. за епізодом від 19.02.2006 р. (щодо іноземців).

Суд 1 інстанції врахував той факт, що ОСОБА_8. після супроводження своєї дівчини, дещо пізніше приєднався до розбійних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Р. і з свого боку проявив певну активність в заволодінні майна та грошей потерпілих. Суд дійшов правильного висновку про необхідність кваліфікації його дій по цьому епізоду за ст. 187 ч. 1 КК України.

Узгоджені дії ОСОБА_7 і ОСОБА_9 по переслідуванню потерпілих-іноземців, нанесенню їм побоїв, заволодіння майном тощо свідчать про наявність попередньої змови на вчинення нападу на них.

Посилання перелічених апелянтів на відсутність в діях засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8. цієї ж кваліфікуючої ознаки «попередня змова групи осіб» за іншими злочинними епізодами, зокрема, від 28.02., на початку березня 16.03.2006 p., 20.03.2006 p., є необґрунтованими.

Суд 1 інстанції, навівши відповідні докази у вироку за кожним злочинним епізодом, дійшов правильного висновку про винність як засуджених-апелянтів, так і інших осіб, зокрема, ОСОБА_10та ОСОБА_11у вчиненні злочинних діянь в різній співучасті за попередньою змовою групою осіб.

 

5

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10., ОСОБА_11судом кваліфіковані правильно.

Не знайшов свого підтвердження і довід апелянта ОСОБА_6. про недоведеність вчинення злочинів ОСОБА_9і ОСОБА_8. у стані алкогольного сп'яніння за епізодом з ОСОБА_12і ОСОБА_15та з ОСОБА_16.

Явки з повинною ОСОБА_9, ОСОБА_8, їх показання на досудовому слідстві, показання потерпілих за цими епізодами спростовують таке посилання апелянта.

Посилання апелянтів ОСОБА_6. та ОСОБА_9 на застосування до останнього органами дізнання фізичного та морального тиску свого підтвердження не знайшли. Його заява від 25.04.2006 р. до прокурора, так само, як і заяви братів ОСОБА_8, перевірялись під час досудового слідства в установленому законом порядку, про що вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях працівників Звенигородського РВ УМВС складу злочину(ст. 6 п. 2 КПК України).

Колегія суддів не вбачає підстав для повного задоволення апеляції ОСОБА_13, де вона в порядку задоволення позовних вимог просить передати їй у власність автомобіль ОСОБА_11.

Суд, розглядаючи позов ОСОБА_13., частково задоволив його, стягнувши з ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11500 грн. моральної та 1556 грн. матеріальної шкоди, виходячи із здобутих доказів в ході розгляду справи. На думку колегії суддів,моральна шкода є замалою, т. я. потерпіла Шаповал є престарілою, зазнала глибоких переживань від крадіжки, і суму моральної шкоди слід збільшити.

Призначаючи засудженим покарання, суд врахував вимоги ст. 65 КК, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Взято до уваги той факт, що ОСОБА_7 хворіє на туберкульоз, має на утриманні неповнолітню дочку, розкаяная у вчиненому, завбачено і обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочинів ним в стадії алкогольного сп'яніння.

Визначене йому реальне покарання у вигляді 7 років 3-х місяців позбавлення волі в даному випадку є розмірним, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Заслуговують реального покарання у вигляді позбавлення волі і ОСОБА_8. та ОСОБА_9, оскільки їх злочинна діяльність носила корисливий багатоепізодний характер, що свідчить про сталість злочинних намірів. Виходячи з цього, суд обґрунтовано застосував до них і додаткове покарання у вигляді конфіскації Vi частини їх майна. Апеляції з цього приводу не можуть бути задоволеними.

Разом з тим, на думку колегії судців, при призначенні обом покарання суд 1 інстанції не врахував принципу індивідуалізації його.

Так, ОСОБА_7, раніше неодноразово судимому, тобто, асоціальній особі, яка скоїла ряд злочинів в період умовно-дострокового звільнення від покарання за попереднім вироком і ОСОБА_9та ОСОБА_8, які раніше не судились, в цілому позитивно характеризуються, розкаялись і сприяли в розкритті злочинів, мають захворювання, є потерпілими 4 категорії внаслідок аварії на ЧАЕС. - практично призначається однакове покарання: відповідно вчинку 7 років 3 місяці, ОСОБА_9і ОСОБА_8. - по 7 років позбавлення волі.

За таких обставин суду 1 інстанції можливо було пом'якшити покарання ОСОБА_9і ОСОБА_8. з застосуванням положень ст. 69 КК і таке покарання було б справедливим.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що ОСОБА_9і ОСОБА_8. доцільно шляхом зміни вироку пом'якшити покарання.

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_12. задовольнити частково.

 

6

Стягнути з засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_10., ОСОБА_11солідарно на користь ОСОБА_135000 грн. моральної шкоди.

Апеляцію засудженого ОСОБА_7. залишити без задоволення.

Апеляції захисника ОСОБА_6., засуджених ОСОБА_9. та ОСОБА_8. задовольнити частково.

Вирок Звенигородського районного суду від 27 грудня 2006 року щодо ОСОБА_8та ОСОБА_9змінити і вважати їх засудженими за ст. 187 ч. 2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі кожному з застосуванням до обох конфіскації 1Л частини майна, яке є їх власністю.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9. і ОСОБА_8. визначити остаточне покарання - 6 років позбавлення волі кожному із застосуванням до обох конфіскації 1Л частини майна, яке є їх власністю.

В решті вирок суду залишити без змін.