АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-8391/2010                         Головуючий в 1й інстанції – Сторожук С.М.

                         Категорія –46                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада  2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Костюченко Н.Є.    

    суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.    

при секретарі –  Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1  

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 01 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1  про поділ майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 01 березня 2010 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 01 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, за ОСОБА_2 визнано право власності на телевізор з ДВД програвач «Rainford», вартістю  882грн., холодильник «Атлант - 6023-000», вартістю 2340 грн., диван вартістю - 920 грн., ?   частину квартири АДРЕСА_1, вартістю  36689 грн.

За ОСОБА_1 визнано право власності на водонагрівач «Тегтаї 100PL», вартістю  340 грн., мікрохвильову піч «LG», вартістю  180 грн., тумбу під телевізор 191,70 грн., витяжку «Ardo», вартістю 215,80 грн.,  шафу в вітальню, вартістю  986 грн., набір меблів ( кухонний ), вартістю  1278 грн., журнальний стіл вартістю – 122,40 грн., газово-електричну плиту «Gretta», вартістю  1430 грн., багатофункціональний прилад «Hewlett Packard» вартістю  473,60 грн., ? частину квартири АДРЕСА_1, вартістю  36689 грн.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнути в рахунок вирівнювання часток у праві власності  142,50 грн.

Також з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнені судові витрати у розмірі  438, 31 грн., та в дохід держави  419,06 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 17.09.2004 року по 09.06.2009 року знаходилися в шлюбі / а.с. 11/.

За період перебування позивача та відповідачки в шлюбі, 22.03.2007 року придбана квартира АДРЕСА_1, за 7697 грн. /а.с. 10/.

Крім того, ними, в період шлюбу, придбано зазначене рухоме майно на загальну вартість 9358, 90 грн.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки спірне майно придбано сторонами за час шлюбу, тому є спільним майном подружжя.  

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, керуючись чинним законодавством, зокрема  ст. ст. ст. ст. 60, 61, 70 СК України,  прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки спірне майно придбане сторонами за час шлюбу, тому є спільним майном подружжя, частки якого є рівними.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі відповідачкою, що спірна квартира та інше рухоме майно є її особистою власністю, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки воно придбано в період шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідачка повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, що спірне майно придбано  за її особисті кошти.

Проте докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що   спірна квартира та інше майно куплено лише за її особисті кошти,  суду не надані.

Посилання відповідачки на те, що вона мала квартиру ще до шлюбу з позивачем, яку продала, а потім неодноразово купувала інші квартири за ці кошти, не може бути прийнято до уваги, оскільки спірна квартира була придбана через п’ять місяців за 7697 грн. після продажу попередньої квартири.

Не можуть бути прийнято до уваги  доводи ОСОБА_1, що рухоме майно придбано за  її особисті кошти, які залишилися після продажу попередньої квартири та придбання спірної в 2007 році, оскільки з матеріалів справи вбачається, що телевізор, мікрохвильова  піч,  диван, музичний центр придбані до 2006 року /а.с. 99-100/.

Доводи апелянта, що справа розглянута без її участі, не можуть бути підставою на цей час для скасування рішення суду, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Інші доводи , приведені в апеляційній скарзі відповідачкою,  не можуть бути прийняті до уваги,  оскільки  вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування або зміну рішення суду першої інстанції.

Справа судом 1 -ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

    ухвалив :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

            Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 01 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.

СУДДІ: