АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 9200/ 2010 Головуючий в 1 інстанції - Маймур Ф.Ф.
Категорія - 27 Доповідач - Пищида М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Баранніка О.П.
суддів - Пищиди М.М, Кіктенко Л.М.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року позивачка звернулась до суду з вище зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 16.01.2006 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № DN10АU01960004, за умовами якого відповідач надав їй кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 9 046,70 дол. США для придбання автомобіля, а також у розмірі 4 432,88 дол. США на сплату страхових платежів, передбачених умовами договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією у розмірі 0,15% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати за дострокове погашення кредиту. Однак позивачка вважає, що укладений між нею та відповідачем договір є недійсним, тому що був вчинений з метою приховування іншого правочину, а саме надання їй кредиту в національній валюті, оскільки відповідач перерахував грошові кошти за автомобіль у гривні. Виходячи з вище наведеного, просила суд визнати недійсними кредитний договір № DN10АU01960004 від 16.01.2006 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 42-43).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16.01.2006 року позивачка надала відповідачу анкету-заяву на оформлення кредиту, де у графі валюта кредиту відзначила долари США, що підтверджується копією зазначеної анкети-заяви (а. с. 38). Того ж дня, між сторонами був укладений кредитний договір № DN10АU01960004, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов’язання надати позивачці кредит у розмірі 9 046, 70 доларів США на умовах цього договору, а позивачка взяла на себе зобов’язання використати кредит за цільовим призначенням, сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит відповідачу в порядку та у строки, обумовлені цим договором, що підтверджується копією зазначеного договору (а .с. 7-8).
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці – гривні. Сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання повинно виконуватися в гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно – правовим актом.
При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що воля сторін не була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які були передбачені кредитним договором, оскільки валюта кредиту не змінює в будь-якому випадку форму правочину та не створює інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, які встановлюються за кредитним договором.
Доводи, вказані позивачкою в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з’ясував обставини по справі, а наданим її доказам не надав належної оцінки, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: