АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-9946/2010 Головуючий в 1й інстанції –Мазниця А.А.
Категорія –52 Доповідач - Григорченко Е.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Костюченко Н.Є.
суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.
при секретарі – Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської державної медичної академії про скасування наказів та поновлення на роботі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2010 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом ректора Дніпропетровської державної медичної академії (далі ДДМА) № 1893-о від 13.12.2005 року позивач прийнятий на роботу на посаду техніка-програміста 1 категорії відділу впровадження обчислювальної техніки /т. 1 а.с. 49/.
Наказом відповідача № 47-о від 11.01.2006 року позивач переведений на посаду інженера програміста 2 категорії та йому дозволено внутрішнє сумісництво техніка програміста 1 категорії, а потім наказам №1662-0 від 21.12.2006 року дозволено сумісництво оператора ЕОМ /т. 1 а.с. 52, 55, /.
У березні 2008 року безпосередній керівник позивача, начальник відділу впровадження обчислювальної техніки( далі ВВОТ) Монатко В.М., на підставі службових записок завідувача кафедри медико-біологічної фізики та інформатики Дубінського О.Г., звернувся до ректора ДДМА з рапортом, в якому просив притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з його незадовільною роботою та недбалим ставленням до матеріальних цінностей /т. 1 а.с. 57, 59, 60/.
18 березня 2008 року наказом відповідача № 305-о на позивача зі згоди профспілкової ради співробітників ДДМА накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани, з яким останній ознайомився, однак від підпису відмовився /т. 1 а.с. 63, 64/.
Начальник ВВОТ Монатко В.М., 14.05.2008 року звернувся до ректора ДДМА з службовою запискою, в якій просив звільнити ОСОБА_1 з займаної посади у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього обов'язків та неодноразовими порушеннями трудової дисципліни /т. 1 а.с. 73/.
На засіданні колективу профспілкової організації ВВОТ 28.05.2008 року постановили клопотати перед профкомом ДДМА про притягнення до дисциплінарної відповідальності /т. 1 а.с. 74/.
28 серпня 2008 року начальник ВВОТ Монатко В.М. звернувся до ректора ДДМА з службовою запискою, в якій просив притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення йому догани у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього обов'язків, неодноразовими порушеннями трудової дисципліни, недобросовісним відношенням до роботи /т. 1 а.с., 70, 78, 81/.
На засіданні колективу профспілкової організації ВВОТ 08.09.2008 року постановили клопотати перед профкомом ДДМА про притягнення до дисциплінарної відповідальності /т. 1 а.с. 79/.
09 вересня 2008 року профкомом ДДМА за участю позивача прийняте рішення про надання згоди на притягнення його до дисциплінарної відповідальності /т. 1 а.с. 112/.
Наказом відповідача № 954-о від 22.09.2008 року на позивача накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани /т. 1 а.с. 72/.
10 жовтня 2008 року начальник ВВОТ Монатко В.М., звернувся до ректора ДДМА з службовою запискою, в якій просив розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього обов'язків, неодноразовими порушеннями трудової дисципліни, недобросовісним відношенням до роботи, оскільки раніше застосовані до нього заходи дисциплінарного впливу результатів не дали /т. 1 а.с. 89/.
Профспілковою організацією ВВОТ на засіданні 10 жовтня 2008 року прийняте рішення про клопотання перед керівництвом учбового закладу щодо звільнення ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 82/.
04 листопада 2008 року профкомом ДДМА за участю позивача надана згода на його звільнення /т. 1 а.с. 91/.
Наказом відповідача від 06.11.2008 р. № 1112-о позивач з 07.11.2008 року звільнений за п. 3 ст. 40 КЗпП України - за систематичне порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, з яким був позивач ознайомлений /т. 1 а.с. 92/.
Позивач отримав 08.09.2008 року свою трудову книжку та у подальшому не повернув, отримувати оформлений дублікат відмовився /т. 2 а.с. 8, 19, 20, 23-27/.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові, оскільки доводи позивача щодо порушення його трудових прав не знайшли підтвердження, а позовні вимоги в частині скасування оспорюваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про звільнення є необґрунтованими, тому відсутні підстави для його поновлення на роботі.
Крім того, районний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині оскарження наказів від 18.03.2008 p. № 305-о та від 06.11.2008 р. № 1112-о не підлягають задоволенню, оскільки позивач пропустив строк для звернення до суду з таким позовом /т. 1 а.с. 114, 115/.
Також районний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині встановлення та спростування фактів задоволенню не підлягають, оскільки встановлення таких фактів не може бути предметом окремих позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та зміни рішення суду з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. ст. 147-150, 235 КЗпП України, ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України, статуту ДДМА, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки в судовому засіданні встановлено неналежне виконання позивачем своїх обов’язків, вина в цьому позивача та систематичність порушень.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта, що йому створювалися нестерпні умови праці, були відсутні умови для розробки програми, оскільки у відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.
Проте будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що позивачу створювалися нестерпні умови праці, а також, що у нього були відсутні умови для розробки програми, суду не надані.
Доводи, приведені в апеляційні скарзі, що накази № 305-о від 18.03. 2008 року і № 954-о від 22.09.2008 року підписані не ректором, а проректором, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та поновлення позивача на роботі, оскільки проректор, згідно п. 3.7 посадової інструкцією проректора, яка була оглянута в апеляційному суді, зобов’язаний виконувати тимчасово обов’язки ректора та керівника закладу на період його відсутності(на строк щорічної відпустки, відрядження, лікарняного листа, виїзду на раду ректорів, конгреси, симпозіуми тощо), підписувати накази по академії та кадрової документації.
Приведені в апеляційні скарзі доводи позивача, що для виконання завдання по розробці системи обліку руху комплектуючих ВВОТ необхідно було укласти з ним трудовий договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п.п. 7.1, 7.4 Положення про відділ впровадження обчислювальної техніки та функціональні обов'язки співробітників відділу, напрямком діяльності цього підрозділу є зокрема розробка програмного забезпечення для потреб академії, а обов'язками інженера-програміста розробка технологій вирішення завдань та на підставі постановок завдань розробка програм, що реалізують їх вирішення /т. 1 а.с. 171, 175/.
Зазначені функціональні обов'язки не суперечать змісту п. 39 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336, а також посадової інструкції інженера програміста ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 47, 181/.
Посилання позивача на те, що він виконав завдання по розробці системи обліку руху комплектуючих ВВОТ та відсутні докази претензій щодо цього завдання, не може бути прийнято до уваги, оскільки доказом невиконання цього завдання є службова записка начальника ВВОТ та рішення профкому ДДМА від 09.09. 2008 року, яким дана згода на винесення догани /т. 1 а.с. 111,112/.
Не може бути підставою для скасування рішення суду також посилання позивача, що на службовій записці начальника ВВОТ від 10.10.2008 року є виправлення дати, оскільки представник відповідача пояснив, що дійсно була допущена технічна описка, яка була виправлена.
Посилання апелянта на те, що він не ознайомлений з наказом № 47-о від 11.01.2006 року про його переведення з техніка програміста 1 категорії на посаду інженера програміста 2 категорії цього ж відділу, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки в матеріалах справи є його заява про переведення його на зазначену посаду з 11.01.2006 року та його заява від 11.01.2006 року, в якій він зазначає свою посаду інженера програміста 2 категорії та просить дозволити сумісництво /т. 1 а.с. 51/.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апелянта, що йому не зрозумілий наказ про його звільнення, оскільки наказ містить причини та підстави застосування дисциплінарного стягнення.
Інші доводи в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування або зміну рішення суду першої інстанції.
Справа судом 1 -ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.
СУДДІ: