Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року вересня місяця „20” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Курської А.Г.

            Суддів: Горбань В.В.

Білоусової В.В.

                      При  секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» Красногвардійського району про стягнення суми заборгованості, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» на рішення Красногвардійського районного суду  Автономної Республіки Крим  від 29 березня  2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

    30 січня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» Красногвардійського району АР Крим про стягнення суми заборгованості. Вимоги мотивовані тим, що 04.07.2008 року між ним та  товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» /далі - ТОВ «Агропродукт»/ було укладено договір купівлі-продажу зерна пшениці. Зерно він здавав підприємству за накладними. Усього було здано зерна пшениці 38060 кг. Вартість зерна між сторонами договору була визначена 1,1 грн. за 1 кг. Таким чином, усього було завантажено зерна пшениці підприємству відповідача на суму 41 800 грн. Факт вантажу зерна підтверджується даними вагової книги Красногвардійського елеватору, де відбувалося зважування зерна, показаннями водія, який перевозив зерно на елеватор, крім того, сума заборгованості підтверджується розрахунком, який зроблено головним бухгалтером підприємства на зворотній стороні накладної № 1 від 04.07.2008 року. Зазначає, що він неодноразово звертався до керівництва підприємства з питання погашення заборгованості, проте підприємство з ним у добровільному порядку не розрахувалось. Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, просив стягнути на його користь  суму основного боргу 41 800 грн., індекс інфляції 7138,83 грн., три відсотки річних в сумі 1673,15 грн., а всього 51148,17 грн.  

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим  від 29 березня 2010 року позов  задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» Красногвардійського району на користь ОСОБА_5 грошову заборгованість 41800 грн., індекс інфляції 7138 грн. 83 коп., 3 відсотка річних 1673 грн. 15 коп., державне мито 506 грн. 19 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., а всього 51148 грн. 17 коп. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» Красногвардійського району у дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 90 грн.

    В апеляційній скарзі ТОВ «Агропродукт» просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.      

    У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що між позивачем і відповідачем ТОВ «Агропродукт»  існувала домовленість про купівлю-продаж зерна пшениці, за умовами якої позивач дійсно здав відповідачу зерно у кількості 38060 кг, що підтверджується поясненнями свідків та накладними №№ 1-5 від 04.07.2008 року, а відповідач відмовився  від виконання зобов’язань щодо оплати за продане йому зерно.    

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що між ним і ОСОБА_6, яка працювала в ТОВ «Агропродукт» головним бухгалтером, у липні 2008 року була домовленість про купівлю-продаж товариством зерна пшениці за ціною 1 грн. 10 коп. за 1 кг. ОСОБА_6 передала йому накладні згідно з якими він повинен був здійснити поставку зерна. 04.07.2008 року на склад відповідача було здано 38060 кг зерна пшениці, але ТОВ «Агропродукт» відмовилося сплатити  за отримане за договором купівлі-продажу зерно  гроші в сумі 41800 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що будь-якої домовленості ТОВ з позивачем щодо купівлі зерна пшениці не існувало, зерно на їх склад не поступало, тому відсутні підставі для покладання на ТОВ «Агропродукт» зобов’язання по оплаті вартості проданого зерна. При цьому зазначив, що ОСОБА_6 станом на 04.07.2008 року в ТОВ головним бухгалтером не працювала, повноважень на укладення договорів не мала. Що стосується наданих позивачем накладних, то вони заповнені власноручно позивачем і не відповідають вимогам, які пред’являються до їх заповнення. Дотримання правил  заповнення накладної свідчить про прийом зерна і є підставою для оприбуткування зерна на підприємство.

Між тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на заперечення відповідача проти позову позивача і не дав їм правової оцінки, хоча вони мають суттєве значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу зерна пшениці, за якими позивач як продавець передав відповідачеві 38060 кг зерна пшениці, а відповідач як покупець відмовився сплатити за це зерно грошову суму в розмірі 41800 грн.

Проте, такі висновки суду не в повному обсязі відповідають дійсним обставинам справи.

Так,  визначаючи безспірним доказом передання зерна пшениці в кількості 38060 кг відповідачеві, суд послався на накладні №№ 1-5 від 04.07.2008 року.

Але при цьому не звернув уваги на зміст даних накладних та не з’ясував, чи відповідають вони вимогам законодавства, яке пред’являється до їх заповнення, як до документів первісного обліку.

Зі змісту вищезазначених накладних вбачається, що в них відсутні дані про особу, яка одержала від позивача передане ним зерно пшениці.

У засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтвердив факт отримання зазначених накладних від ОСОБА_6, які ним заповнювалися власноруч.

Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини, колегія суддів вважає, що наявність вищезазначених накладних не є безспірним доказом передачі відповідачеві зерна пшениці в кількості 38060 кг, вартість якого складає 41800 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що в бухгалтерському обліку товариства будь-яким чином було відображено надходження зерна пшениці в кількості 38060 кг за договором купівлі-продажу між позивачем і ТОВ «Агропродукт» або з інших підстав.

Колегія суддів вважає, що сама по собі домовленість між позивачем і ОСОБА_6 про купівлю-продаж зерна пшениці, не може свідчити про те, що така домовленість також мала місце між позивачем  і ТОВ «Агропродукт».

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 до 18 червня 2008 року працювала в ТОВ «Агропродукт» головним бухгалтером і була звільнена за власним бажанням (а.с. 43).

Таким чином, станом на 04.07.2008 року у ОСОБА_6 були відсутні  повноваження на укладення договорів та на здійснення будь-яких дій від імені ТОВ «Агропродукт».

Вирішуючи спір, судом першої інстанції ці обставини до уваги взяті не були, хоча вони мають  істотне значення для правильного вирішення спору.

Що стосується посилання суду першої інстанції на пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, якими, на думку суду, безспірно підтверджується передання позивачем відповідачу зерна пшениці в кількості 38060 кг, то свідок ОСОБА_8 підтвердив лише факт збирання  04.07.2008 року позивачем вражаю пшениці і свого знаходження на полі позивача, на прохання останнього, для контролювання збирання зерна. Зі слів позивача йому було відомо, що зерно здавалося на склад ТОВ «Агропродукт». Свідок ОСОБА_7, як водій автомобіля, підтвердив факт перевезення ним з поля  позивача зерна пшениці.  Назву підприємства  куди здавалося зерно він не знає, ніде особисто не розписувався.

З огляду на наведене, при апеляційному перегляді справи не встановлено, що між позивачем і відповідачем виникли договірні правовідносини щодо купівлі-продажу зерна пшениці  і факт передання за даним договором цього зерна саме ТОВ «Агропродукт», тому відсутні правові підстави для покладання на товариство зобов’язань по сплаті позивачеві за даним договором  певної грошової суми.

            За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини та не доведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому рішення суду  на підставі п.п. 1, 2, 3 статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2010 року скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт»  про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено  у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:          Курська А.Г.                Горбань В.В.                   Білоусова В.В.