У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня місяця „06” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Жаркіх О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Первомайської сільської ради Сімферопольського району про визнання дій відповідача протиправними, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
02 грудня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Первомайської сільської ради Сімферопольського району про визнання дій відповідача протиправними. Вимоги мотивовані тим, що 11.01.2009 року відповідачем було складено адміністративний протокол та акт про донарахування за втрату води від 11.01.2009 року відносно позивача по справі. Про існування зазначеного акту та протоколу позивач дізнався лише при розгляді іншої справи в Сімферопольському районному суді АР Крим. Вважає акт та прокол незаконними, оскільки вони були складені не в його присутності та сторонніми особами. В порушення вимог ст. 256 КУпАП його не ознайомили ані з актом, ані з протоколом, складеними відносно нього. Крім того, вважає, що відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не мав права на складання протоколу про адміністративне правопорушення. Оспорювані ним протокол і акт складені на бланку Первомайської сільської ради, хоча в них відсутні підписи жодної посадової особи Первомайської сільської ради. Зазначені акт та протокол хоча і складені на бланках Первомайської сільської ради, але скріплені печаткою відповідача ОСОБА_6 Просив визнати дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2009 року та акту про донарахування за втрату води від 11.01.2009 року, складених відносно ОСОБА_5, протиправними.
Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено адміністративну комісію при виконавчому комітеті Первомайської сільської ради.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання дій концесіонера – фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2009 року протиправними, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не встановлює для споживача будь-яких обов’язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, тому оскарження таких дій не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Первомайської сільської ради від 23 січня 2009 року ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 119 грн. за ст. 48 КУпАП (а.с. 27). Підставою притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 48 КУпАП був протокол про адміністративне правопорушення від 11.01.2009 року складений комісією у складі ОСОБА_6 – концесіонера, Моторигіна А.В. – голови товариства «Широка», Хуткової Л.І. – касира товариства «Широка» (а.с. 28). Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_5 здійснив несанкціонований доступ до центрального водопроводу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання дій концесіонера – фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2009 року протиправними, ОСОБА_5 посилався на те, що відповідач ОСОБА_6 не мав повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48 КУпАП, тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 239 КУпАП адміністративна комісія при виконавчому комітеті Первомайської сільської ради не мала відповідних повноважень на розгляд даного протоколу, оскільки діючим законодавством України передбачений вичерпний перелік адміністративних справ, які має право розглядати адміністративна комісія при виконавчому комітеті (ст. 218 КУпАП).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначений зміст позовних вимог позивача, а саме на те, що останній оскаржує дії відповідача ОСОБА_6 про складання протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого позивача незаконно відповідно до постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Первомайської сільської ради від 23 січня 2009 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 48 КУпАП.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що протокол, складений за участю відповідача ОСОБА_6, а також його дії по складанню протоколу про адміністративне правопорушення, не може бути предметом перевірки як самостійної позовної вимоги за нормами ЦПК України, оскільки даний протокол як доказ може бути предметом перевірки за позовом особи, яка має право на оскарження постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції розглянув спір, що випливає з правовідносин, які регулюються КУпАП і підлягають розгляду за правилами КАС України, тобто з порушенням встановленого законом порядку, колегія суддів в межах своїх повноважень з урахуванням вимог ст. 307, ч. 1 ст. 310 ЦПК України вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання дій фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2009 року протиправними і на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України закрити провадження у справі.
Що стосується висновків суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання дій відповідача з приводу складання акту про донарахування за втрату води від 11 січня 2009 року, то колегія суддів з ними погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ніяких порушень він не допускав, з актом не згодний, оскільки відповідач ОСОБА_6 не мав повноважень на складання акту про донарахування за втрату води.
Таким чином, звернення позивача до суду було направлено на захист його цивільних прав як споживача водопостачання, надання якої споживачу здійснюється відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила).
Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Способи захисту цивільних прав передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України, ними згідно частини 2 зазначеної норми є: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом або законом.
Оскаржений до суду акт про донарахування за втрату води від 11 січня 2009 року є доказом, що підтверджує факт порушення Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України з боку споживача, яке виявлено і зафіксоване відповідачем у акті.
Зазначений акт як письмовий доказ у цивільній справі підлягає дослідженню і оцінці при судовому розгляді відповідно до статей 185, 212 Цивільного процесуального кодексу України.
При розгляді справи, судом першої інстанції встановлено, що визнання акту недійсним судовим рішенням необхідно позивачу для подальшого оспорювання дій відповідача щодо нарахування суми збитків.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що акт про порушення Правил не може бути самостійним предметом оскарження у цивільній справі, тому що цивільним процесуальним законодавством не передбачено встановлення достовірності доказів у самостійному провадженні та правильно відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з’ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам відповідача, а тому необґрунтовано ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, є безпідставними.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи з цього питання та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання дій відповідача з приводу складання акту про донарахування за втрату води від 11 січня 2009 року немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 310, п.1 ст. 205, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання дій фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2009 року протиправними скасувати.
Провадження у праві за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Первомайської сільської ради про визнання дій фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2009 року протиправними – закрити на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України.
В решті це ж рішення суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.