У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року серпня місяця „30” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

          Суддів: Курської А.Г.

Чистякової Т.І.

                        При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу   за позовом

Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_5, 3 особа – ОСОБА_6, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за позовом ОСОБА_6 до  ОСОБА_5 про усунення перешкод в реалізації права на набуття земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 09 жовтня 2008 року,

В С Т А Н О В И Л А:

07 вересня 2006 року Сімферопольська міська рада АР Крим звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, 3 особа – ОСОБА_6,  про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

За заявою ОСОБА_6 ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14.09.2007 року до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги залучено ОСОБА_6.

08.10.2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до   ОСОБА_5 про усунення перешкод в реалізації права на набуття земельної ділянки.

17 вересня 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом  заборони відповідачу здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці  по АДРЕСА_1 та заборони державним органам видавати відповідачу і його представникам  дозволу на проведення будівельних робіт на зазначеній земельній ділянці.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 09 жовтня 2008 року заяву ОСОБА_6 задоволено. Заборонено ОСОБА_5 здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на період розгляду справи в суді. В іншій частині клопотання залишено без задоволення.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена судом при неповному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.

    Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від 03 лютого 2009 року апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена. Ухвала  Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 09 жовтня 2008 року залишена без змін.

    За касаційною скаргою ОСОБА_5 Верховним Судом України від 12 травня 2010 року ухвала Апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від 03 лютого 2009 року скасована і справа направлена на новий розгляд до апеляційного суду.

            Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника 3 особи – ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає за таких підстав.

            Згідно зі ст. 151  Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з аналізу  даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Суд першої інстанції, приймаючи судове рішення про застосування заходу забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_5 здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на період розгляду справи в суді, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову.

            Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і вважає, що питання про забезпечення позову вирішено судом з додержанням вимог закону.

            Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

            З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Незважаючи на наявність позову Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, відповідач почав на ній самовільне будівництво.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заяву ОСОБА_6  про забезпечення позову було задоволено обґрунтовано, оскільки спір виник відносно самовільно зайнятої земельної ділянки і позивачем доведено достатні припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Заборона відповідачеві здійснення ним певних дій /будівництва/ на зазначеній земельній ділянці до закінчення розгляду справи є справедливою і такою, що відповідає положенням процесуального законодавства – частині 3 статті 151 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів  

У Х В А Л И Л А:

 Апеляційну скаргу   ОСОБА_5 відхилити.

 Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 09 жовтня 2008 року залишити без змін.

 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

             Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

              Судді:                Горбань В.В.                Курська А.Г.          Чистякова Т.І.