У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року вересня місяця „13” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

            Суддів: Курської А.Г.

Сінані О.М.

                      При  секретарі: Комаренко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Кримської Республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Роздольненського відділення № 4571 Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», 3 особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8, Відділ державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим, про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим  від 03 березня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

    17 грудня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Кримської Республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Роздольненського відділення № 4571 Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», 3 особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8, Відділ державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим, про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності. Вимоги мотивовані тим, що йому стало відомо про укладення його дружиною 02.04.2007 року та 10.04.2007 року  договорів поруки. Згідно з зазначеними договорами поруки його дружина – ОСОБА_7 взяла на себе зобов’язання перед банками – КРУ Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» Роздольненське відділення та Відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» Роздольненське відділення відповідно за борговими зобов’язаннями ОСОБА_8 на суму 15000 грн. і 25 000 грн. відповідно. Посилається на те, що укладені договори поруки виходять за межі  дрібних побутових  угод, а тому зазначені угоди відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України потребували його згоди, якої він не давав. Вважає, що укладені договори порушують його права, оскільки матеріальний стан сім’ї значно погіршився. При укладенні договорів поруки було недодержано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, просить визнати договори поруки, укладені його дружиною ОСОБА_7 02.04.2007 року та 10.04.2007 року за борговими зобов’язаннями ОСОБА_8 недійсними  з моменту їх укладення та застосувати наслідки недійсності правочинів, стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим  від 03 березня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та  процесуального права, на неповне з’ясування  обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи,  на невідповідність висновків  суду фактичним обставинам справи.

    Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.              

Згідно з ч. 3 ст. 76 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності – виконавчому органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що справа під час розгляду в суді апеляційної інстанції відкладалася у зв’язку з відсутністю даних про належне повідомлення позивача. Судові повістки поверталися до суду з відміткою на поштовому конверті «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 56).

За правилами  ч. 3 ст. 76 ЦПК України судова повістка-повідомлення про розгляд справи 13.09.2010 року була направлена на адресу виконавчого комітету Роздольненської селищної ради АР Крим для вручення ОСОБА_5 /а.с. 67/. Згідно з поштовим повідомленням судова повістка-повідомлення  була отримана 16.08.2010 року /а.с. 74/

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача  та вважати, що ОСОБА_5 належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову,  суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що зазначені позивачем обставини не є підставою для визнання договорів поруки недійсними.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог статті 553 ЦК України  за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Відмовляючи ОСОБА_5 у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження спільним майном подружжя, яка потребує дотримання вимог ч. 3 ст. 65 СК України, оскільки змістом поруки є не майно, а відповідальність особи (поручителя) за порушення боржником своїх зобов’язань  перед іншим суб’єктом, а тому договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи  в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої  інстанції  в межах  доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не надав доказів, які могли б  спростувати висновки, викладені в  рішенні суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з’ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам позивача, а тому необґрунтовано відмовив у задоволенні його позову, є безпідставними.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам наданим позивачем   згідно зі ст.ст. 10, 60, 61, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування  своїх висновків.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

    Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:       Горбань В.В.                         Курська А.Г.                   Сінані А.М.