У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця „25” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Сіротюка В.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Макарчук Л.В.
При секретарі:
Фінайкіній І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державного підприємства «Санаторій «Форос», 3 особи – Державне управління справами, Служба у справах дітей Ялтинської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дій, за апеляційною скаргою представника Державного управління справами за довіреністю ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
13 серпня 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Державного підприємства «Санаторій «Форос», 3 особи – Державне управління справами, Служба у справах дітей Ялтинської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дій. Вимоги мотивовані тим, що вони є наймачами квартири АДРЕСА_1 м. Ялта. Квартира, в якій проживають позивачі, перебуває на балансі Державного підприємства «Санаторій «Форос» /далі – ДП «Санаторій «Форос»/. 05.05.2009 року позивачі звернулися з заявою до керуючого санацією ДП «Санаторій «Форос» про оформлення і передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 м. Ялта. ДП «Санаторій «Форос» було відмовлено у передачі квартири в приватну власність з посиланням на те, що відсутні згода Державного управління справами та підтверджуючий документ про право на пільгу щодо безкоштовного одержання у власність житла. Вважають відмову незаконною і такою, що не відповідає п. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якої органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир у приватизації житла, яке вони займають, крім випадків передбачених п. 2 ст. 2 Закону. Оскільки квартира позивачів не відноситься до об’єктів, перелічених в п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», тому відмова відповідача є необґрунтованою. Крім того, зазначають, що у разі банкрутства підприємства, зміни форми власності чи ліквідації підприємства, у повному господарчому віданні якого перебуває житловий фонд, останній передається у комунальну власність відповідних міських рад. Процедура банкрутства ДП «Санаторій «Форос» була відкрита ще у 2007 році і на день звернення позивачів до суду ще не завершена. Житловий фонд підприємства не передано до комунальної власності Фороської селищної ради, позивачі продовжують перебувати у договірних відносинах з ДП «Санаторій «Форос» з приводу найму житла, квартирну плату та комунальні послуги сплачують також на рахунок підприємства. Просять визнати дії ДП «Санаторій «Форос» щодо відмови у видачі дозволу на приватизацію квартири незаконними, зобов’язати посвідчити підписом заяву про приватизацію квартири.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2009 року позов задоволено. Визнано відмову Державного підприємства «Санаторій «Форос» у наданні згоди ОСОБА_5, ОСОБА_6 на приватизацію квартири № АДРЕСА_1 м. Ялта неправомірною. Зобов’язано Державне підприємство «Санаторій «Форос» посвідчити ОСОБА_5, ОСОБА_6 підписом заяву на приватизацію квартири № АДРЕСА_1 м. Ялта.
Справа № 22-ц-209293/2010 р Головуючий в 1 інстанції Короткова Л.М.
Доповідач Горбань В.В.
В апеляційній скарзі представник Державного управління справами за довіреністю ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення суду незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального права. Вказує, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції не з’ясував правовий статус будинку АДРЕСА_1 та не врахував розташування спірної жилої площі у гуртожитку, що тягне за собою необхідність застосування положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків і неможливість, на момент розгляду справи, приватизації вказаного житла. Також суд першої інстанції не встановив коло осіб, які мають брати участь у справі, у зв’язку з чим відповідна місцева рада не була належним чином притягнута до участі у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_5 колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач по справі ДП «Санаторій «Форос», який є органом приватизації відносно житлового фонду, що знаходиться у його повному господарському віданні, без законних підстав перешкоджає передачі спірної квартири у власність позивачів.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до частини 2 статті 9 Житлового кодексу України та частини 4 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” право на приватизацію квартир мають громадяни України, які постійно проживають в будинках державного житлового фонду, до якого віднесено також житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина 2 статті 1 Закону).
При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на умовах найму проживають у АДРЕСА_1 м. Ялта (а.с. 26).
У травні 2009 року вони звернулися з заявою до відповідача про приватизацію зайнятої ними квартири та отримали відповідь про відсутність законних повноважень для вирішення зазначеного питання (а.с. 9, 10).
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира знаходиться у житловому будинку, право повного господарського відання на який визнано за ДП «Санаторій «Форос». Вказану обставину підтверджує і сам апелянт – Державне управління справами в листі до місцевого суду (а.с. 19-20).
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
З урахування викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що повноваження органу приватизації відносно спірної квартири повинен виконувати відповідач, у повному господарському віданні якого знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України 3 особа – Державне управління справами не надало доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що будинок АДРЕСА_1 має правовий статус гуртожитку, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно не підтверджено належними доказами і суперечить сукупності доказів, що знаходяться у взаємозв’язку, зокрема, рішенню виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 28.09.2006 року № 1472 «Про затвердження рішень міжвідомчої комісії по реєстрації будівель і внутрішніх перепланувань, списків приміщень придатних для постійного проживання ДП «Санаторій «Форос» за адресою: АДРЕСА_1», відповідно до якого спірна квартира визнана такою, що придатна для постійного проживання (а.с. 28), рішення виконавчого комітету Фороської селищної ради від 26.03.2006 року № 62 про видачу позивачеві на склад його сім’ї ордеру на спірне жиле приміщення (а.с. 25), ордером № 09 від 27.04.2009 року на право зайняття спірного жилого приміщення (а.с. 26).
Зазначена сукупність доказів свідчить про наявність у позивачів права на спірне жиле приміщення та його приватизацію, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК України сама по собі позначка «гуртожиток» у графі «адреса проживання» форми № 16 (а.с. 7) не є достатнім і належним доказом правового статусу вказаного будинку гуртожитку.
Докази щодо оспорювання будь-якими особами в суді як вказаного ордеру, так і рішення місцевого самоврядування, відсутні.
Таким чином, зважаючи на положення ст. 21 ЦК України, ст. 59 ЖК України презюмуються як законність рішення про надання житлового приміщення, так і законність ордеру на жиле приміщення, доки інше не буде встановлене у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги щодо статусу будинку АДРЕСА_1 як гуртожитку не ґрунтуються на доказах, а твердження про ухилення суду від встановлення такого статусу суперечить вимогам процесуального законодавства, а саме: частині 1 статті 60, частинам 2-4 статті 10, статті 131, частині 1 статті 212 ЦПК України, відповідно до яких обов’язок надати відповідні докази покладається не на суд, а на сторони у справі.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції виконав усі необхідні вимоги процесуального закону, в тому числі і на стадії провадження у справі до судового розгляду, повідомивши про дату попереднього судового засідання і Державне управління справами, що підтвердило воно само у листі до суду (а.с.18-20).
При апеляційному перегляді справи відповідачем ДП «Санаторій «Форос» надіслано до апеляційного суду лист начальника КП ЯМС «Бюро технічної інвентаризації» від 15.10.2010 року, зі змісту якого слідує, що відповідно до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 29.09.2006 року затверджено рішення міжвідомчої комісії про визнання приміщень домоволодіння АДРЕСА_1 придатними для постійного проживання, з поділенням на окремі квартири. Дане домоволодіння є житловим будинком (а.с. 77)
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.
З огляду на наведене судом першої інстанції не встановлено обставин, за яких приватизація квартири позивачів є неможливою за підстав, встановлених частиною 2 статті 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”.
Доводи апеляційної скарги про розгляд справи без участі всіх належних учасників судового спору є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника Державного управління справами за довіреністю ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Сіротюк В.Г. Горбань В.В. Макарчук Л.В.