У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця „18” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Макарчук Л.В., Філатової Є.В.
При секретарі: Урденко Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Громадської організації «Молодіжна організація захист інтересів молодих інвалідів» і ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3 особа – прокуратура м. Євпаторії, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
03 квітня 2009 року Громадська організація «Молодіжна організація захист інтересів молодих інвалідів» і ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в своїх інтересах звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3 особа – прокуратура м. Євпаторії, про відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що на протязі тривалого часу Євпаторійським міським судом АР Крим розглядалася кримінальна справа відносно обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, який, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, здійснив наїзд на чотирьох пішоходів, що знаходились на тротуарі, в тому числі на неповнолітню ОСОБА_6, яка є дочкою ОСОБА_5 Усі кошти витрачалися на лікування дочки, яка перенесла декілька операцій, кошти потрібні були як на лікування, так і на посилене харчування. ОСОБА_5 була вимушена звільнитися з роботи, щоб доглядати за дочкою і в цей час отримувала з Пенсійного фонду по 5 грн. 65 коп. на місяць. В результаті наїзду ОСОБА_6 була встановлена 1 група інвалідності. ОСОБА_7 свою вину визнав, обіцяв надавати кошти на лікування ОСОБА_6, але згодом почав писати скарги до міліції відносно ОСОБА_5 про вимагання з нього грошей, про розбійні напади на нього з її боку. Вважає, що таким чином ОСОБА_7 намагався уникнути відповідальності і в цьому, на думку ОСОБА_5, йому допомагав голова суду ОСОБА_8, у якого на розгляді була кримінальна справа відносно ОСОБА_7 Зазначає, що з кримінальної справи зник висновок медекспертизи про встановлення проценту втрати працездатності її дочки, оскільки їй було встановлено 100 % втрату працездатності як інваліду 1 групи, а замість зазначеного висновку до справи було підшито висновок про середній ступень тяжкості тілесних ушкоджень, який нібито було встановлено на час скоєння злочину. Це привело до неправильного розгляду її позову. Посилається на те, що ОСОБА_8 було знищено вирок Апеляційного суду АР Крим, яким була задоволена апеляційна скарга ОСОБА_5 і стягнуто на її користь 50 000 грн. моральної шкоди та за послуги адвоката. Замість зазначеного вироку до справи було підшито інший вирок. Після повернення справи з Верховного Суду України справа тривалий час не призначалася до розгляду. Вважає, що розглядом справи і в подальшому, коли справа розглядалась іншими суддями, продовжував займатися голова суду ОСОБА_8 В провадженні судді Горюнової Л.І. знаходилась цивільна справа за позовом ЗАТ «Євіпаторіяжилбуд-2005» до ОСОБА_5 та її дітей про виселення з гуртожитку і, незважаючи на неодноразові відводи судді та заяви про відкладання розгляду справи, ОСОБА_9 продовжувала розглядати зазначену справу. Крім того, вважає, що суддя Горюнова Л.І. допомогла ОСОБА_7 в написанні позовних заяв до ОСОБА_5 В результаті допомоги ОСОБА_7 з боку суддів ОСОБА_8 та Горюнової Л.І., він уник кримінальної відповідальності і відповідно відшкодування матеріальних витрат ОСОБА_5 та
Справа № 22-ц-20545|2010 р. Головуючий в суді першої інстанції
ОСОБА_11
Доповідач Горбань В.В.
ОСОБА_6 На думку ОСОБА_5, суддею Горюновою Л.І. допущено порушення ст. 382 ч. 2, 190 ч. 3, 364 ч. 2, 366 ч.1, 2, 375 ч. 2 КК України. ОСОБА_8 - ст.ст. 190 ч. 3, 364 ч. 2, 366 ч. 1, 2, 375 ч. 2 КК України. Зазначає, що неправомірні дії відповідача ОСОБА_7 підірвали її здоров’я. Дочка після скоєного ОСОБА_7 злочину залишилась інвалідом, і у неї, ще зовсім молодої дівчини, змінилася хода, на ногах залишилися шрами, вона знов потребує хірургічного втручання, яке потребує значних матеріальних витрат. Громадська організація «Молодіжна організація захист інтересів молодих інвалідів» оцінила моральну шкоду, спричинену ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у 3 000 000 євро. Вважає, що зазначеної суми буде достатньо для лікування ОСОБА_6, оскільки їй рекомендовано проведення операції по пересадці донорського наколінника і лікування хронічного остеоміеліта свищової форми правого колінного суглобу. Просять стягнути з кожного з відповідачів по 1 000 000 євро моральної шкоди.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп. Провадження у справі за позовною заявою Громадської організації «Молодіжна організація захист інтересів молодих інвалідів» і ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди закрито. Провадження у справі за позовною заявою Громадської організації «Молодіжна організація захист інтересів молодих інвалідів» і ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди закрито.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи. У подальшому ОСОБА_12 уточнила апеляційну скаргу і просила рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_7 на її користь моральної шкоди в сумі 10 000 грн. залишити без змін, а в іншій частині рішення суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди скасувати, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи судове рішення про закриття провадження у справі за позовом позивачів до суддів Євпаторійського міського суду ОСОБА_8 та Горюнової Л.І. про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що дана позовна заява не підлягає розгляду у судах у порядку цивільного судочинства.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони є правильними, відповідають обставинам справи та процесуальному закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивачі зазначили, що моральна шкода завдана внаслідок незаконних дій судді ОСОБА_8 при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 за ст. 286 ч. 2 КК України, а суддею Горюновою Л.І. - при розгляді цивільних справ.
Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а також однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (ст.ст. 126, 129).
Згідно із зазначеними положеннями Конституції судові рішення й відповідно, дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов’язаних з підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватися у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржується лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України та законодавством про судочинство.
Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62 Конституції України матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.
Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може буди відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків при здійсненні правосуддя.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» роз’яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв за таким предметом.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позивачами позов не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Отже, виходячи з установлених дійсних обставин справи та з урахуванням положень Конституції України, суд першої інстанції постановив судове рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.
Закриваючи провадження у справі за позовом громадської організації «Молодіжна організація захист інтересів молодих інвалідів» та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час існує судове рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, якими є заподіяння моральної шкоди через завдання ушкодження здоров’я й отримання каліцтва в результаті ДТП.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та процесуальному закону.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як убачається з матеріалів, 23.10.2001 року з вини водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_7 сталася ДТП, в якій ОСОБА_6 було заподіяно тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості. Вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 04.12.2002 року цивільний позов ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Ухвалою колегії суддів у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 11.03.2003 року вирок Євпаторійського міського суду від 04.12.2002 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 103-104 т. 1).
Вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 18.09.2003 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 1 п. «е», ст. 15 ч. 1 Закону України від 11 липня 2003 року «Про амністію» ОСОБА_7 звільнено від покарання. З ОСОБА_7 стягнуто на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди – 12000 грн. (а.с. 107-108 т. 1).
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2003 року вирок щодо ОСОБА_7 у частині стягнення моральної шкоди змінено, стягнуто на користь ОСОБА_5 – 15 000 грн. В решті цей вирок залишено без змін (а.с. 109-110 т. 1).
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 01 липня 2004 року ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 18 листопада 2003 року щодо ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_5 в розмірі 15 000 грн. залишено без змін (а.с. 111-113 т. 1).
З огляду на наведене, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що на час розгляду даного позову існує судове рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той же самий предмет і з тих самих підстав, якими є заподіяння ОСОБА_6 моральної шкоди внаслідок злочинних дій ОСОБА_7, які привели до ушкодження її здоров’я та отримання інвалідності внаслідок ДТП.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права щодо наявності підстав для закриття провадження в цій частині позову, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні додаткового позову позивачів про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що звернення відповідача ОСОБА_7 до Євпаторійського міського суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди та зі скаргами до правоохоронних органів на неправомірні дії ОСОБА_13 не може вважатися розповсюдженням наклепів і образ щодо позивачів.
З таким рішенням погоджується суд апеляційної інстанції, тому що воно відповідає обставинам справи і вимогам матеріального і процесуального закону.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт розповсюдження відповідачем відомостей про позивачів, які порочать їх честь і гідність, не знайшов свого підтвердження.
При цьому правильними є посилання суду на рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року по справі 1-9/2003 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_14 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), згідно якого звернення до правоохоронних органів не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь і гідність.
По справі не встановлено, що, звертаючись до суду з позовом та зі скаргами до органів внутрішніх справ, відповідач ОСОБА_7 діяв недобросовісно та надав завідомо неправдиві відомості щодо позивачів та мав мету завдати шкоду їх особистим немайновим правам, принизити їх честь та гідність.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості зазначених додаткових позовних вимог позивачів та відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України апелянти не надали доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі в частині вимог позивачів до суддів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні матеріального і процесуального закону.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування судового рішення немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 3214, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Макарчук Л.В. Філатова Є.В.