У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця „18” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Макарчук Л.В.
Філатової Є.В.
При секретарі:
Урденко Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», філії Євпаторійського відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», 3 особи – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Перша євпаторійська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договору відновлювальної кредитної лінії № 103 від 29.09.2008 року, договорів іпотеки № 3534 від 29.09.2008 року, № 3531 від 29.09.2008 року, договорів поруки № 119 від 29.09.2008 року, № 120 від 29.09.2008 року, зобов’язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Євпаторійського відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотек, стягнення грошової суми, реалізації предмета іпотеки шляхом проведення відкритих торгів, виселення і зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
14 січня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», філії Євпаторійського відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», 3 особи – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Перша євпаторійська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договору відновлювальної кредитної лінії № 103 від 29.09.2008 року, договорів іпотеки № 3534 від 29.09.2008 року, № 3531 від 29.09.2008 року, договорів поруки № 119 від 29.09.2008 року, № 120 від 29.09.2008 року, зобов’язання вчинити певні дії. Вимоги мотивовані тим, що у вересні 2008 року він звернувся до філії Євпаторійського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» з питання надання йому споживчого кредиту. Банком йому було запропоновано виключно кредит в іноземній валюті і він був змушений підписати усі необхідні заяви про надання кредиту та заповнити необхідні бланки. Вважає, що надання йому споживчого кредиту в доларах США є порушенням Конституції України, ст.ст. 192, 524, 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Зазначає, що використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України. Для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. Посилається на те, що вільного волевиявлення з його боку на отримання кредиту в іноземній валюті не було і тому внесення в кредитний договір такої умови як отримання кредиту в доларах США вважає дискримінаційною, та такою, що погіршує його матеріальне становище, як споживача порівняно з відповідачем. З зазначених підстав просить визнати договір відновлюваної лінії № 103 від 29.09.2008 року з моменту його укладання недійсним і як наслідок недійсними договори іпотеки, які були укладені у забезпечення оспорюваного договору. Крім того, посилається на те, що укладання договорів поруки не було передбачено, але на вимогу відповідача вони були укладені без нотаріального посвідчення і з непрацездатними особами. Вважає, що з підстав ст.ст. 203, 215 ЦК України договори іпотеки від 29.09.2008 року, зареєстровані в реєстрі за №№ 3531, 3534, підлягають визнанню недійсними і відповідно підлягають скасуванню записи про реєстрацію цих договорів в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборони і відчужень об’єктів нерухомого майна. Згідно зі ст.ст. 216, 236 ЦК України при визнанні правочину недійсним з моменту його укладання сторони повинні повернути одна одній все отримане за недійсним правочином. Вважає, що він повинен повернути Банку 447276 грн. 40 коп., а Банк повинен повернути йому отримані від нього 31049 грн. 82 коп., сплачених ним при одержані кредиту і 71815 грн. 80 коп. сплачених ним у рахунок погашення кредиту. З урахуванням сплаченої ним суми сума боргу складає 344410 грн. 78 коп., просить зобов’язати відповідача прийняти зазначену суму, а саме щомісяця по 3249 грн. 15 коп. протягом до 28.09.2018 року.
Не погодившись з позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Євпаторійського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотек, стягнення грошової суми, реалізації предмета іпотеки шляхом проведення відкритих торгів, виселення і зняття з реєстраційного обліку. Вимоги мотивовані тим, що 29.09.2008 року Банком було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 103 про надання відповідачу ОСОБА_5 92 000 доларів США з оплатою 16 % річних. За договором кредит повинен видаватися окремими частками /траншами/ у період до 28.09.2010 року. У забезпечення виконання зобов’язань 29.09.2008 року було укладено договори іпотеки нерухомого майна. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 вартістю 320 000 грн., що належить на праві власності ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в рівних частках та квартира АДРЕСА_2 вартістю 400764 грн., що належить на праві власності ОСОБА_6 29.09.2008 року було укладено договори поруки № 119 і № 120, згідно з якими поручителями ОСОБА_5 є ОСОБА_5 та ОСОБА_9 За договором кредиту ОСОБА_5 траншами отримав від Банку 67 000 доларів США і 25 000 доларів США. У порушення вимог укладеного між сторонами договору станом на 10.02.2009 року заборгованість ОСОБА_5 перед Банком становила 92 000 доларів США, несплачених процентів в розмірі 10022,73 доларів США, несплаченої пені - 7160,39 грн., тобто всього сума заборгованості на 10.02.2010 року становила 102022,73 доларів США та 7160,39 грн. Банк неодноразово звертався до ОСОБА_5 в усній та письмовій формі з проханням виконання взятих за договором зобов’язань. Враховуючи невиконання ОСОБА_5 взятих за договором зобов’язань просить звернути стягнення на предмет іпотек шляхом проведення відкритих торгів, стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку несплачений залишок за кредитом – 92 000 доларів США, несплачені проценти – 10022,73 доларів США, несплачену пеню 7160,39 грн., витрати, пов’язані з реалізацією предметів іпотек, судові витрати, виселити та зняти з реєстраційного обліку всіх мешканців квартир, які є предметом договорів іпотек.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», філії Євпаторійського відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», 3 особи – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Перша євпаторійська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договору відновлювальної кредитної лінії № 103 від 29.09.2008 року, договорів іпотеки № 3534 від 29.09.2008 року, № 3531 від 29.09.2008 року, договорів поруки № 119 від 29.09.2008 року, № 120 від 29.09.2008 року, зобов’язання вчинити певні дії відмовлено. Позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», філії Євпаторійського відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 729182,80 грн. /що еквівалентно 92000 доларам США/, несплачені проценти в розмірі 79439,07 грн. /що еквівалентно 10022,72 доларам США/, розмір несплаченої пені в сумі 7160,39 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. Звернуто стягнення на предмети іпотек: квартиру АДРЕСА_1 відповідно з договором іпотеки від 29.09.2008 року, реєстровий № 3531, що належить ОСОБА_5 і ОСОБА_7 і квартиру № 5 АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_6, шляхом надання іпотекодержателю – ВАТ «Державний ощадний банк України» права продажу предметів іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу, передбачених ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною актами загальної оцінки предметів іпотеки від 29.09.2008 року. Виселено і зобов’язано зняти з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 і квартири АДРЕСА_2 всіх мешканців без надання іншого житлового приміщення.
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення його первісного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника ВАТ «Державний ощадний банк України», колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_5 про визнання кредитного договору, іпотечних договорів й поруки недійсними, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що волевиявлення ОСОБА_5 під час підписання кредитного договору та отримання кредиту в іноземній валюті було вільним і відповідало його внутрішній волі.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання договорів недійсними, тому що під час підписання кредитного договору ОСОБА_5 був ознайомлений з його умовами та наслідками, його зовнішнє волевиявлення на отримання кредиту в іноземній валюті було вільним і відповідало його внутрішній волі, а спірні договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Не є підставою для визнання договору недійсним надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містить такої заборони.
Що стосується вимог ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів іпотеки й поруки, які були укладені майновими поручителями ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і ОСОБА_9 у забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання зазначених договорів недійсними.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ВАТ «Державний ощадний банк України», суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_5 не виконував належним чином і в установлений термін умови кредитного договору перед кредитором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає погашенню боржником й майновими поручителями солідарно шляхом звернення стягнення на предмети іпотек.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам та фактам, встановленим по справі, та закону, який регулює спірні правовідносини.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_5 29.09.2008 року був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 103, за яким банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 92 000 доларів США, а позичальник – прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 16% річних, комісійні винагороди та інші платежі, на умовах та в строки, визначені договором (а.с. 13-17).
З метою забезпечення виконання боржником ОСОБА_5 зобов’язання за кредитним договором, 29.09.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_7 та ОСОБА_6, як майновими поручителями, укладено договори іпотеки, за якими було передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 18-19, 21-23).
29.09.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладені договори поруки № 119 і № 120, відповідно до умов яких відповідачі – ОСОБА_9 і ОСОБА_5 зобов'язалися нести солідарну з відповідачем ОСОБА_5 відповідальність у разі невиконання, або неналежного виконання зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 103 від 29.09.2008 року. (а.с. 89, 90).
Відповідно до розрахунків позивача, заборгованість відповідача за кредитом станом на 10.02.2009 року складає 92 000 доларів США, несплачені відсотки – 10 022, 73 доларів США, пеня – 894,01 доларів США.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Пунктом 2.2.2 кредитного договору передбачено, що банк має право в разі порушення позичальником умов цього договору достроково стягнути кредит, нараховані проценти та інші платежі, які підлягають оплаті.
Відповідно до п. 5.1 договорів іпотеки заставодержатель має право вимагати виконання зобов’язання за кредитним договором шляхом звернення на предмет іпотеки та його реалізації у випадку неналежного виконання зобов’язання або його частини.
Приписи статей 526, 612 Цивільного кодексу України встановлюють, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Нормами ст.ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають передбачені законом наслідки.
Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки.
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом стягнення на предмет іпотеки, передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Одночасно з рішенням про стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Оскільки ОСОБА_5 не виконав умов кредитного договору, суд першої інстанції, враховуючи умови договорів кредиту, іпотеки та поруки, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ВАТ «Державний ощадний банк України» і звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців з квартир, які є предметом іпотеки, без надання іншого житлового приміщення.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України ОСОБА_5 не надав доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що при відсутності індивідуальної ліцензії, виданої виключно на ім’я ОСОБА_5, яка б дозволяла йому отримати у відповідача кредит в іноземній валюті, кредитний договір є недійсним, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні положень Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкою іноземної валюти на території України».
Довід скарги про те, при укладенні оспорюваної кредитної угоди не було його вільного волевиявлення на це, що свідчить про недійсність договору на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він був предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції і в рішенні наведені переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків щодо недоведеності зазначених обставин.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд ухвалив рішення, яким стягнув заборгованість за кредитним договором і одночасно звернув стягнення на предмет іпотеки, чим фактично здійснив стягнення в подвійному розмірі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що з відповідачів солідарно підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором з визначенням конкретної суми шляхом стягнення на предмет іпотеки , що не суперечить вимогам ст. 33 Закону України «Про іпотеку».
Не є сприйнятними також доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми Закону України «Про захист прав споживачів», який передбачає дотримання обов’язкових вимог щодо повної поінформованості про умови кредитного продукту і рівності сторін при укладенні цієї угоди, оскільки як убачається з матеріалів справи, пояснень представника відповідача ВАТ «Державний ощадний банк України» споживачеві ОСОБА_5 була надана повна інформація щодо умов кредитування й усі ці умови були зазначені в договорі, з якими ОСОБА_5 був ознайомлений особисто під час підписання ним договору.
Таким чином, доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Інших доводів апеляційної скарги щодо незаконності судового рішення в частині задоволення зустрічного позову відповідно до правил ч. 1 ст. 303 ЦПК України ОСОБА_5 не наводиться.
При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції згідно статті 308 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтями 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2010 року – залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді: Горбань В.В. Макарчук Л.В. Філатова Є.В.