У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця „08” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г.
Макарчук Л.В.
При секретарі: Савенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі заяву ОСОБА_5 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до виконкому Сімферопольської міської ради, ОСОБА_5, нотаріуса Першої сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, ЗАТ «Південторгбуд», Сімферопольського бюро приватизації про визнання договору дарування недійсним та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 квітня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 березня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано незаконним рішення Сімферопольського виконавчого комітету № 388 від 25.03.2005 року в частині надання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_8. Визнано недійсним ордер на житлове приміщення № 107 від 11.04.2005 року, виданий ОСОБА_9. Визнано недійсним розпорядження № 134 від 24.05.2005 року, видане органом приватизації Сімферопольського виконавчого комітету, в частині визнання права власності на квартиру № 3 загальною площею 50,1 кв.м будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 та свідоцтво про право власності, яке видано ОСОБА_9 24.05.2005 року. Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, посвідчений Першою сімферопольською державною нотаріальною конторою 18.06.2007 року, реєстровий № 3-378 недійсним. Визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право на житло в квартирі № 3 приміщення № 5, кімнати № 3,4 будинку АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_5 з квартири № 3 приміщення № 5, кімнати № 3,4 будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Визнано за ОСОБА_6 право на житло в квартирі № 3 приміщення № 5, кімнати № 3,4 будинку АДРЕСА_1.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31.03.2009 року в частині визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на житло в квартирі № 3 приміщення № 5, кімнати № 3,4 будинку АДРЕСА_1 скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 В решті рішення суду залишено без змін.
12 березня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 березня 2009 року суду за нововиявленими обставинами в частині залишеній без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2009 року. При цьому посилалася на те, що при розгляді справи суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6 дійшов висновку, що ОСОБА_6 була незаконно позбавлена права на житло в квартирі № 3 приміщення № 5, кімнати № 3,4 будинку АДРЕСА_1. Проте, заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.02.2010 року було встановлено, що ОСОБА_6 втратила право на спірне житло ще у 2004 році, оскільки була відсутньою в квартирі з жовтня 2003 року. Вважає, що ОСОБА_6 не мала права на спірну квартиру, що є обставиною, яка має істотне значення для справи. Про зазначене ОСОБА_5 стало відомо лише після ухвалення рішення 11.02.2010 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 квітня 2010 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 березня 2009 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду з постановленням нової ухвали про задоволення її заяви, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції зазначив, що наведені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обставини були відомі суду та сторонам і обговорювалися при розгляді справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 5 постанови № 1 від 27.02.1981 року «Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» (з подальшими змінами), як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, а також обставини, на які посилалася особа, що брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог ст. 15 ЦПК України /1963 р./, ст. 10 ЦПК України /2004 р/.
ОСОБА_5 у своїй заяві істотними для справи обставинами вказує те, що в рішенні Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.02.2010 року за позовом ЗАТ «Південторгбуд» до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням встановлено, що ОСОБА_6 з жовтня 2003 року в кімнаті № 3 будинку АДРЕСА_1 не проживає. Зазначені обставини не були відомі суду при ухваленні рішення суду, а тому, на думку позивачки, суд вирішив, що права ОСОБА_6 порушені і підлягають захисту і задовольнив її позов, хоча ОСОБА_6 не мала права на спірну квартиру ще з 2004 року.
Колегія суддів вважає, що посилання заявника на те, що суду не було відомо про місце проживання позивачки за іншою адресою є необгрунтованим. В рішенні суду зазначено, що позивачка у зв’язку з важким станом здоров’я її матері була вимушена тимчасово виїхати до Росії для догляду за матір’ю.
З матеріалів справи вбачається, що обставини, на які посилається заявник, існували на час ухвалення рішення і ці обставини були встановлені судом і були предметом дослідження при ухваленні оспорюваного рішення.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив відповідно до правил глави 4 розділу V ЦПК України заяву ОСОБА_5 про перегляд рішення цього ж суду за нововиявленими обставинами.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на неправильному розумінні нововиявлених обставин, у зв’язку з чим колегія суддів визнає їх безпідставними.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на заочне рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.02.2010 року, яким ОСОБА_6 визнано такою, що втратила право на спірне житло, то зазначено заочне рішення було скасовано і рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.08.2010 року у задоволенні позову ЗАТ «Південторгбуд» до ОСОБА_6 про визнання втратившею право користування житловим приміщення відмовлено.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу суду без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Макарчук Л.В.