Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року жовтня місяця „25” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

            Суддів: Макарчук Л.В.

Філатової Є.В.

                      При  секретарі: Фінайкіній І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Гурзуфської музичної школи до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

    15 лютого 2010 року Гурзуфська музична школа звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що в період з 21.11.1997 року по 06.06.2008 року ОСОБА_6 працював на посаді директора Гурзуфської музичної шкоди. За час його роботи ним було видано наказ від 14.02.2007 року «Про притягнення ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності» та наказ № 10-к від 16.03.2007 року «Про звільнення за прогул ОСОБА_7Ш.». Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 06.06.2008 року зазначені накази скасовані, ОСОБА_7 поновлена на роботі, з Гурзуфської музичної школи на користь ОСОБА_7 було стягнуто  середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.03.2007 року по 06.06.2008 року в сумі 14314,61 грн. Рішення Ялтинського міського суду АР Крим в частині стягнення з Гурзуфської музичної школи виконано в повному обсязі, а саме ОСОБА_7 поновлена на роботі на посаді викладача теоретичних дисциплін, їй виплачено середній заробіток в сумі 14314 грн. 61 коп., з утриманням з зазначеної суми 2537,05 грн. в дохід держави. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 09.12.2008 року з Гурзуфської музичної школи стягнуто на користь ОСОБА_7 недоплачену заробітну плату за період з 01.10.2005 року по 27.03.2006 року в розмірі 1453 грн. 83 коп., щорічну грошову винагороду в сумі 465 грн., а усього 1918,83 грн., стягнуто з Гурзуфської музичної школи на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. Рішення Апеляційного суду АР Крим виконано в повному обсязі. Згідно з п. 8 ст. 134 КЗпП України встановлено повну матеріальну відповідальність службових осіб,  винних  в незаконному звільненні. Статтею 237 КЗпП України встановлено, що на службову особу, винну в незаконному звільненні, покладається обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. На підставі п. 8 ст. 134, ст. 237 КЗпП України просить стягнути з ОСОБА_6 на користь Гурзуфської музичної школи матеріальну шкоду в розмірі 13914,53 грн., з яких 11714, 56 грн. – заробітна плата ОСОБА_7 за час вимушено прогулу, 143,14 грн. – судовий збір, 30 грн.  – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1453,83 грн. – недоплачена заробітна плата ОСОБА_7 за період з  01.10.2005 року по 27.03.2006 року, 465 грн. -  щомісячна грошова винагорода, 51 грн. – судовий збір, 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судові витрати за розгляд зазначеної справи – судовий збір – 139,14 грн., 347,60 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2010 року позов Гурзуфської музичної школи до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Гурзуфської музичної школи суму матеріальної шкоди в розмірі 13914 грн. 53 коп., а також судовий збір 139 грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 14173 грн. 67 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6  просить рішення суду змінити шляхом стягнення з нього суми матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн., враховуючи його матеріальне становище, посилається на те, що рішення суду ухвалено по неповно з’ясованим  обставиним, що мають суттєве значення для розгляду справи,  на невідповідність висновків  суду фактичним обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу директор Гурзуфської музичної школи просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального закону або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою  підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із  обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що з вини ОСОБА_6, який працював директором Гурзуфської музичної школи, неправомірно було звільнено з роботи ОСОБА_7 за п. 4 ст. 40 КЗпП України, а тому відповідно до вимог п. 8 ст. 134, ст. 237 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати Гурзуфській музичній школі заподіяну шкоду в розмірі проведеної нею виплати за рішенням суду - 11 714 грн. 56 коп.

Проте з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального  права.

Згідно з ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до положень ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може ці строки поновити.

Згідно з роз’ясненнями  Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 4 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових споров” (з наступними змінами),  встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, передбачених ст. 233 КЗпП України, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо строк пропущено без поважних причин, у позові з цих підстав може бути відмовлено.

Проте зазначених вимог  закону суд не врахував.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на дані вимоги і фактично  причин пропуску позивачем строку звернення до суду не з’ясовував.

Як убачається з матеріалів справи,  ОСОБА_6 обіймав посаду директора Гурзуфської музичної школи, на підставі його наказу № 10-к від 16.03.2007 року була звільнена з роботи ОСОБА_7 за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 06 червня 2008 року ОСОБА_7 поновлена на роботі та на її користь стягнуто з Гурзуфськоїх музичної школи середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 314 грн. 61 коп. Рішення суду набрало чинності  19 червня 2008 року (а.с.14-17).

Це рішення суду було виконано і Гурзуфська музична школа в грудні 2008 року виплатила ОСОБА_7 вказану за рішенням суду суму (а.с. 26, 27, 28).

Представник позивача в засіданні суду апеляційної інстанції підтвердила факт виплати ОСОБА_7 середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з рішенням Ялтинського міського суду від 06.06.2008 року в грудні 2008 року.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, позивач Гурзуфська музична школа звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_6 матеріальної шкоди, заподіяної Гурзуфській музичній школі у зв’язку з оплатою незаконно звільненій ОСОБА_7 вимушеного прогулу, 15 лютого 2010 року (а.с. 5-8), тобто з пропуском строку, передбаченого ч. 3 ст. 233 КЗпП України.

При апеляційному перегляді справи позивачем  не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушеного права.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач Гурзуфська музична школа пропустила встановлений законом строк звернення до суду без поважних причин, тому в позові слід відмовити за пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача суми за рішенням Апеляційного суду АР Крим від 09 грудня 2008 року, а саме недоплаченої заробітної плати за період з 01.10.2005 року по 27.03.2006 року та щорічної грошової допомоги за 2005 рік на підставі ст. 57 Закону України «Про освіту», то ці  виплати, які проведені позивачем не відносяться до виплат, які відшкодовуються службовою особою, яка винна в незаконному звільненні, на підставі п. 8 ст. 134, 237 КЗпП України, тому в цій частині  позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За таких обставин, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, то воно підлягає на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,  

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від  14 квітня 2010 року  скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Гурзуфської музичної школи до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди  – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:         Горбань В.В.                        Макарчук Л.В.                    Філатова Є.В.