Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця „08” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г.
Макарчук Л.В.
При секретарі: Савенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
14 квітня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що 17.11.2009 року об 11-00 годині ОСОБА_6, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, здійснив дорожньо-транспортну пригоду. Внаслідок ДТП було спричинено пошкодження автомобілю «Фольксваген-Джетта», який належить позивачу. Згідно з актом виконаних робіт спеціалізованої майстерні «Вальтер» матеріальна шкода, спричинена автомобілю склала 43950 грн. ОСОБА_6 була написана розписка, в якій він зобов’язався оплатити вартість ремонту автомобілю в строк до 17.01.2010 року. Проте, добровільно відповідач так і не відшкодував вартість ремонту. Позивач посилається на те, що він був змушений закрити депозитний рахунок у банку на суму 6044,53 долара США, для отримання грошей з метою оплати ремонту автомобіля. Внаслідок закриття рахунку ним не було отримано 1742 грн. Зазначає, що в результаті неправомірних дій відповідача йому було спричинено моральну шкоду, яку оцінив у 1700 грн. Просить стягнути з ОСОБА_6 на його користь спричинену матеріальну шкоду в розмірі 45692 грн., моральну шкоду в розмірі 1700 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сум 43950 грн., моральну шкоду в сумі 1700 грн., судові витрати в сумі 614,92 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначене рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідач ОСОБА_6 є винним у скоєнні ДТП, яке сталося 17 листопада 2009 року, а тому повинен на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України відповідати за спричинену матеріальну та моральну шкоду, завдану позивачеві.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України єдиною підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв’язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що 17 листопада 2009 року на автодорозі Ялта-Сімферополь у районі Алуштинського міського автовокзалу сталося зіткнення автомобіля «Фольксваген Джетта» під керуванням позивача ОСОБА_5 та автомобіля ВАЗ – 2106 під керуванням відповідача ОСОБА_6 Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль позивача, чим останньому спричинено матеріальну і моральну шкоду.
Однак, такі висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до підпунктів «в», «д», «е» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України (далі-Правила) у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;
Пунктом 2.11 Правил передбачено, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста Державтоінспекції або в орган чи підрозділ міліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.
Як убачається з матеріалів справи, сторони в порушення вимог вищезазначених Правил не здійснили дій щодо фіксування факту дорожньо-транспортної пригоди, а позивачем не надано допустимих доказів, які б підтверджували , що 17 листопада 2009 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, а саме: протокол ДАІ, схему пригоди, протоколів огляду транспортних засобів та постанови відповідного органу про визнання відповідача ОСОБА_6 винним у ДТП.
Між тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і свій висновок про доведеність факту ДТП 17 листопада 2009 року з вини водія ОСОБА_6 обґрунтував лише на поясненнях позивача ОСОБА_5
За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про скоєння відповідачем ОСОБА_6 правопорушення 17 листопада 2009 року та його вини у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів вважає, що відсутні і правові підстави для покладення на нього відповідальності за шкоду, завдану джерелу підвищеної небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, на загальних підставах за статтею 1166, 1167 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів вважає, що наявність в матеріалах справи розписки від 17 листопада 2009 року, яка була складена відповідачем ОСОБА_6, не може бути безспірним доказом скоєння відповідачем 17 листопада 2009 року дорожньо-транспортної пригоди та його вини у заподіянні позивачеві шкоди внаслідок ДТП саме у розмірі, зазначеному в позові.
Крім того, зазначена розписка не була предметом дослідження і оцінки при вирішенні даного спору за правилами ст. 212 ЦПК України.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду на підставі п.п. 1, 2, 3, 4 статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю позивачем ОСОБА_5.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року скасувати і ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Макарчук Л.В.