Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року листопада місяця „15” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

            Суддів: Курської А.Г.

Макарчук Л.В.

                      При  секретарі:

                                  Галіч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, 3 особа – Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

    25 травня 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири. Вимоги мотивовані тим, що їм на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Квартира розташована на першому поверсі. Квартира № 12 цього ж будинку розташована на третьому поверсі і належить на праві власності ОСОБА_8. 29.02.2008 року з вини відповідачки ОСОБА_8 квартира № 8, що розташована на другому поверсі, та квартира № 4, яка належить позивачам, були залиті водою. Залиття виникло в результаті того, що тріснув згін  радіатору опалення в квартирі відповідачки. В результаті залиття квартири у них були пошкоджені підлога, стіни, стеля,  в кухні та коридорі піднявся лінолеум, на стінах залишилися сліди протікання, також ці сліди залишилися і в кімнатах. Було пошкоджено меблі, а саме – кухонний гарнітур, столовий гарнітур, два ліжка. Відповідачка добровільно відшкодувала матеріальну шкоду, спричинену мешканцям квартири № 8, а позивачам відмовилась відшкодовувати шкоду. Матеріальна шкода, спричинена внаслідок залиття квартири позивачам складає 6760 грн. Крім того, позивачі просять відшкодувати моральну шкоду, яку обґрунтували тим, що залиттям квартири було порушено звичайний ритм їх життя. В цей час дочка ОСОБА_7 була вагітною, вони підготували кімнату для  дочки з дитиною, відремонтували її, а після залиття в цій кімнаті тривалий час трималася вогкість, був запах цвілі. Вони не могли користуватися  пошкодженими меблями, їм прийшлося сушити речі, килими. Моральну шкоду оцінили в 6000 грн.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня  2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить  рішення суду скасувати з ухваленням нового про задоволення позовних вимог та стягнення на її користь судових витрат, посилаючись на порушення норм процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_5, відповідачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог щодо розміру спричиненої позивачам матеріальної шкоди.

Проте з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й деспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов’язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що факт залиття квартири, яка належить позивачам на праві власності, 29 лютого2008 року мав місце.

Установивши такий факт, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що залиття квартири позивачів сталося з вини відповідачки, яка належним чином не  виконувала свої зобов’язання щодо своєчасного ремонту та заміни санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання.

Зазначені висновки суду першої інстанції не спростовані відповідачкою ОСОБА_8

Згідно з актом візуального обстеження  квартири АДРЕСА_1 від 03.03.2008 року, складеного  працівниками КП «ЖЕД № 1» та підписаного також і власниками квартир № 4 і № 12, вбачається, що квартиру позивачів пошкоджено, а саме: на кухні та у прихожій мало місце підняття лінолеуму по всій площі – 9,5 кв.м та 7,0 кв.м, на стіні у прихожій сліди від води розміром 0,4 х 1,68 м, 0,94 х 0,47 м та 0,19 х 2,60 м; у кімнаті № 1 на стінах сліди від води розміром 0,11 х 0,2 м, 0,6 х 2,6 м, 0,1 х 0,2 м; у кімнаті № 2  на стелі слід від води розміром 0,5 х 0,5 м, на стіні  сліди від води розміром 0,3 х 2,6 м, 0,95 х 0,46 м, 0,4 х 0,3 м, 0,2 х 0,15 м (а.с. 15).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Способом відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, позивачі обрали стягнення на їх користь вартості виконання ремонтних робіт, необхідних для усунення пошкоджень та відновлення стану квартири.

Згідно з калькуляцією, складеною власноруч позивачкою ОСОБА_5, вартість таких робіт становить 6760 грн. (а.с.16).

Заперечуючи проти визначеного позивачкою розміру матеріальної шкоди, відповідачка посилалася на те, що калькуляція не може бути належним доказом, оскільки складена лише  позивачкою ОСОБА_5 і суперечить характеру пошкоджень, які визначені в акті від 03.03.2008 року.

Аналізуючи надану позивачкою ОСОБА_5 калькуляцію щодо визначення розміру матеріальної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що вона не є допустимим доказом відповідно до правил ст. 59 ЦПК України.

При апеляційному перегляді справи за клопотанням ОСОБА_5 було призначено судову будівельну-технічну експертизу для визначення вартості відновлювального ремонту приміщень у квартирі  позивачів. Витрати, пов’язані з проведенням експертизи,  покладені на ОСОБА_5

Однак, ОСОБА_5 відмовилась від оплати витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і тому ухвала суду про призначення експертизи не була реалізована, а експертиза не проводилась.

Позивачкою надані товарні чеки за 2009-2010 роки на придбання будівельних матеріалів, які, на думку позивачки, були використані для відновлення  квартири у результаті  її залиття 29.02.2008 року.

Колегія суддів не може прийняти зазначені товарні чеки на придбання будівельних матеріалів для визначення вартості виконання ремонтних робіт, необхідних для усунення пошкоджень у квартирі позивачів, оскільки позивачкою придбано будівельні матеріали, які не відповідають характеру пошкоджень, що визначені в акті від 03.03.2008 року.

Посилання позивачки на те, що від залиття квартири на стінах від води залишилися масляні плями, які неможливо було замити та зафарбувати, і тому  стіни було обклеєно шпалерами, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується актом від 03.03.2008 року, в якому відсутні відомості про наявність на стінах масляних слідів від води.

Позивачкою також не надано доказів, що в результаті залиття квартири лінолеум на кухні і прихожій став  непридатним для користування і потребував повної заміні.

При апеляційному перегляді справи також встановлено, що на час залиття квартири позивачів, їх квартира знаходилася в стані ремонту, стіни не були обклеєні шпалерами. Проти зазначених обставин не заперечувала позивачка.

У засіданні суду апеляційної інстанції відповідачкою надано акт від 09.07.2009 року, з якого вбачається, що після 29.02.2008 року мало місце повторне залиття квартири позивачки з вини власників квартири № 16.

Позивачка не заперечувала проти даних обставин і пояснила, що на час повторного залиття її квартири ремонт у квартирі ще не було проведено.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги, що позивачка ОСОБА_5 відмовилася від проведення будівельно-технічної експертизи, колегія суддів вважає недоведеним розмір матеріальної шкоди, зазначений позивачкою.

Разом з тим, приймаючи до уваги згоду відповідачки на відшкодування матеріальної шкоди в добровільному порядку в розмірі 1000 грн., яка, на її думку, буде відповідати вартості виконання  ремонтних робіт, необхідних для усунення пошкоджень у квартирі, колегія суддів вважає можливим стягнути зазначену суму на користь позивачки ОСОБА_5

За пунктом 3 частини 2, частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичної або юридичної особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Аналіз зазначених норм цивільного законодавства дозволяє дійти висновку про наявність у позивачки ОСОБА_5 права на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням її майна.

Із матеріалів справи вбачається, що з вини відповідачки позивачка зазнала моральних страждань через залиття водою її квартири, вона вимушена була  приймати додаткові зусилля для відновлення попереднього життєвого  стану.

Колегія суддів вважає, що з урахування характеру та обсягу моральних страждань, які зазнала позивачка з вини відповідачки, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, ОСОБА_5 слід визначити моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Довід скарги про те, що позивачці причинена моральна шкода у розмірі 6000 грн., колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 не надала доказів, які б підтверджували спричинення їй моральної шкоди саме у такому розмірі.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду в повному обсязі не відповідають обставинам справи, тому рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5  на підставі п.п. 1, 2, 3 статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

            Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не оскаржується, колегія суддів, керуючись принципом диспозитивності, не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення.

            Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2009 року  в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 скасувати і ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди – 1000 грн., у відшкодування моральної шкоди – 500 грн.

В решті позову відмовити.

Це ж рішення в решті залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

            Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:       Горбань В.В.                Курська А.Г.            Макарчук Л.В.