Справа № 2- 490/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 12 листопада 2010 року                                                                                             м.Олевськ

        Олевський районний суд Житомирської області в складі:

                          головуючого – судді        Волощука В.В.

                                      при секретарі        Корнєйчук О.В.

                                             з участю:

                                           позивачки        ОСОБА_1

                                         відповідача        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання одного з подружжя, -        

  В С Т А Н О В И В  :

    Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на її утримання в розміри ј частки всіх видів його заробітку (доходу), до поновлення працездатності, починаючи з дня подачі заяви і до дня чергового переогляду МСЕК, тобто до 04.06.2013 року, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення Олевського районного суду Житомирської області від 01.06.2010 року було розірвано. Від спільного проживання у шлюбі мають неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із позивачкою, знаходиться на її матеріальному утриманні та вихованні. За час проживання у шлюбі позивачці було встановлено інвалідність 2-ї групи захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС і у зв’язку з чим вона потребує матеріальної допомоги, оскільки самостійно нездатна утримувати себе і дитину, змушена витрачати свою пенсію на лікування та додаткове харчування. Відповідач має достатньо коштів для надання матеріальної допомоги, так як працює і може надавати матеріальну допомогу на її утримання.

    Під час судового розгляду справи позивачка заявлені позовні вимоги підтримала із підстав, які зазначені у її позовній заяві та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

    Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує та вважає, що він не повинен утримувати свою колишню дружину – ОСОБА_1, оскільки позивачка отримує пенсію по інвалідності та отримує крім того компенсацію по ст.20 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Він же отримує мінімальну заробітну плату в розміри 888.00 грн. Окрім того відповідно до рішення Олевського районного суду Житомирської області від 06.07.2010 року сплачує на користь позивачки аліменти на утримання їхньої спільної малолітньої дитини, дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до її повноліття, у розміри ј частки всіх видів заробітку (доходу). А тому вважає що заявлені до нього позовні вимоги позивачки є безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що з 21.10.2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 01.06.2010 року рішенням Олевського районного суду Житомирської області було розірвано, що стверджується копією відповідного рішення суду. Від спільного проживання у шлюбі у них народилася дитина: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про народження дитини на яку позивачка отримує від відповідача за рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 06.07.2010 року аліменти у розміри ј частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до її повноліття.

З 13.06.1994 року ОСОБА_1, була визнана інвалідом 2-ї групи захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, черговий огляд МСЕК для підтвердження групи інвалідності позивачці визначено 04.06.2013 року. При встановлені позивачці 2-ї групи інвалідності, останній призначено пенсію по інвалідності внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, у розміри 818.20 грн., що стверджується довідкою Управління ПФУ в Олевському районі Житомирської області від 19.07.2010 року за № 3111/02.

Крім того ОСОБА_1, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської РДА, де відповідно до ст.20 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, отримує допомогу в розміри 283.00 грн., щомісячно.

Так у відповідності до ст.75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом 1, 2, чи 3 групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 року № 1646-УІ, встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, особам, які втратили працездатність: з 1 жовтня 2010 року – 723 грн., який відповідно до даного Закону підвищується.

Із статті 76 СК України слідує, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік (колишня дружина) може надавати матеріальну допомогу.

Підсумовуючи вищенаведене та враховуючи те, що позивачка є інвалідом 2-ї групи, але отримує пенсію по інвалідності в розміри 818.20 грн., і соціальну допомогу в розміри 283.00 грн., щомісячно, внаслідок чого загальна сума доходу, щомісячно складає 1101.20 грн., що значно перевищує прожитковий мінімум, який встановлений Законом № 1646-УІ та отримує аліменти від відповідача на утримання спільної дитини, дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у розміри ј частки всіх його видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до її повноліття, має підсобне господарство, а відповідач отримує мінімальну заробітну плату в розміри 888.00 грн., має на утриманні малолітню дитину на яку сплачує позивачці аліменти, суд вважає, що даний позов позивачки не може бути задоволеним, оскільки позивачкою у судовому засіданні не доведено обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про те, що остання потребує допомоги на утримання від ОСОБА_2

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Керуючись ст.ст. 10,11,15,57,60,81,88,209,212-215 ЦПК України та ст.ст. 75,76,77,79 СК України, суд –

В И Р І Ш И В :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання одного з подружжя – відмовити за безпідставністю позовних вимог.              

Сторони звільнено від сплати судового збору за розгляд цивільної справи Олевським районним судом Житомирської області відповідно до п.18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

    Рішення може бути оскарженим до апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

                                     Суддя: