Справа № 2-568/10

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          11 листопада 2010 року                                                                         м. Олевськ

         Олевський районний суд Житомирської області в складі:

                         головуючого судді           Волощука В.В.

                         секретаря                           Корнєйчук О.В.  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську  цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення допомоги та доплати   громадянам, які проживають та працюють на території радіоактивного забруднення,

В С Т А Н О В И В :

            Позивачка  звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області  неправомірними та стягнути на її  користь з відповідача 8535,60 грн. допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та 21339 грн. доплати до  заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення  у зв’язку з тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

           Позивачка в судове засідання не з’явилася, згідно поданої  письмової заяви,  просить справу розглянути без її  участі, позовну заяву підтримує повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення,  з проханням  про  розгляд справи  без їх участі.          

    В судовому засіданні встановлено, що позивачка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме с. Замисловичі Олевського району Житомирської області  відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення,   що стверджується  копією паспорта позивачки, довідкою з місця проживання, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

           Позивачка на даний час працює в Замисловицькій сільській раді Олевського району Житомирської області і  отримує  щомісячно допомогу в розмірі 2,10 грн. та доплату в розмірі 5, 25 грн. в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації,  тобто отримують  виплати  в розмірах  передбачених  постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч нормам Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, обставинами, зазначеними у запереченні відповідача.      

 Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з якої слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування  у розмірі – 40 %  від мінімальної заробітної плати, а також виплачується  щомісячна грошова доплата до заробітної плати в розмірі двох мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

             В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри  допомоги та доплати.

Виплата  допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує , що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

П. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року №1691-6 передбачав розгляд справ з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них – у порядку цивільного судочинства.

Положення зазначеного вище Закону визнані рішенням Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року неконституційними і втратили чинність з дня постановлення цього рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України слідує, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дана справа  не підлягає розгляду  в порядку цивільного судочинства, а повинна бути подана в порядку адміністративного судочинства.

               Відповідно ст. 83 ЦПК України слідує, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі, тому до повернення підлягають сплачені позивачкою витрати на інформаційно – технічне забезпечення  в сумі 120 гр. відповідно до наданої до справи квитанції.

             Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.. 206 ЦПК  України, суд -      

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення допомоги та доплати   громадянам, які проживають та працюють на території радіоактивного забруднення, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Кошти в сумі 120 грн. сплачені в рахунок витрат на інформаційно – технічне забезпечення  розгляду справи повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1                  

             Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.  

                            Суддя: