ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.11.2010 року Справа № 32/244-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Соловйової О.І.
за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 18.11.2010 р.:
від позивача: Іванченко І.С. (посвідчення № 377 від 02.10.09 р.);
від відповідача: представник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 р. у справі № 32/244-10
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській обл. м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 м.Дніпропетровськ
про стягнення 8 768,66 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 30.09.2010 р. у справі № 32/244-10 (суддя Васильєв О.Ю.), яке підписано і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, частково задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській обл. м. Дніпропетровськ до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 м. Дніпропетровськ про стягнення 8531 грн. 58 коп. неустойки за час незаконного використання державного майна в розмірі орендної плати та 237 грн. 08 коп. збитків в розмірі не отриманої орендної плати.
З відповідача на користь позивача стягнуто 4 276 грн. 83 коп. неустойки.
В решті позову відмовлено.
11.10.10 р. на примусове виконання вказаного рішення суду господарським судом Дніпропетровської обл. видано накази.
Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції по даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаржник вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Згідно із п.10.1 договору строк дії договору встановлено з 01.03.2006 р. по 01.02.2007 р., строком на 11 місяців.
Додатковою угодою від 11.06.2007 р. сторони внесли зміни до п. 10.1 договору і виклали цей пункт в такій редакції: “П. 10.1 Цей договір діє до 01.02.2008 р.”.
На думку скаржника, з урахуванням змін до п.10.1 договору, строк дії договору встановлюється з дати його укладання, а саме з 01.03.2006 р. по 01.02.2008 р., а відтак на 23 місяці.
Відповідач вважає, що 11.06.2007 р. строк дії договору був змінений з 11 місяців на 23 місяці і що 01.02.2008 р. договір оренди був поновлений не на строк до 01.01.2009 р. (як зазначено в рішенні), а на строк до 01.01.2010 р. і стверджує, що ні в грудні 2009 р., ні в січні, ні в лютому 2010 р. позивач не направляв йому листи щодо припинення договору оренди, а отже вважає, що договір оренди продовжує діяти і на наступний період.
В доповненні до апеляційної скарги від 17.11.2010 р. відповідач просив розглянути справу за відсутністю його представника, так як відповідач не має можливості бути присутнім на засіданні, а також навів додаткові підстави для відмови позивачу у позові.
22.11.2010 р. позивач надав письмові пояснення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, так як додатковою угодою від 11.06.2007 р. договір оренди № 12/02-2262-ОД був продовжений з 01.02.2007 р. до 01.02.2008 р.
Протягом лютого місяця 2008 р. не було заперечень щодо пролонгації договору, строк дії договору був продовжений на строк, на який він був укладений, тобто на одинадцять місяців –до 01.01.2009 р.
Позивач вважає, що подальшої пролонгації не відбулося, оскільки згідно з листом від 30.01.2009 р. № 11-03-00835 позивачем було заявлено про припинення договору оренди № 12/02-2262-ОД.
В порушення п.2.5 договору, орендоване майно було відповідачем повернуто за актом приймання-передачі лише 30.06.10 р. На цій підставі за позадоговірне використання державного майна відповідачу були нараховані штрафні санкції, які підлягають стягненню.
Позивач вважає хибним висновок відповідача, вказаний в апеляційній скарзі, що строк договору станом на 01.02.08 становить 23 місяці і що пролонгація договору в 2008 р. відбулася на цей строк, так як в додатковій угоді від 11.06.2007 р. зазначені як кінцева дата продовження строку дії договору так і початок пролонгації.
В судовому засіданні оголошено перерву з 18.11.2010 р. до 25.11.2010 р. до 14 год. 40 хвилн.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській обл. (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.03.2006 р. № 12/02-2262-ОД.
Згідно умов договору, орендодавець з метою ефективного використання державного майна передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно –приміщення в будівлі учбово-лабораторного корпусу площею 5,5 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24-А на 2 та 3 поверхах 6-ти поверхового будинку, що знаходиться на балансі Придніпровської державної академії будівництва та архітектури.
Факт передачі в оренду нерухомого майна підтверджено актом приймання-передачі від 01.03.2006 р.
Умовами пункту 10.1 договору встановлено, що цей договір діє з 01.03.2006 р. до 01.02.2007 р. включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.
Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди приміщення в будівлі учбово-лабораторного корпусу від 01.03.2006 р. № 12/02-2262-ОД від 11.06.07 р. сторони внесли зміни до договору оренди приміщення шляхом викладення першого абзацу п.10.1 договору в наступній редакції6 “Цей договір діє до 01.02.2008 р.”.
У пункті 2 додаткової угоди вказано, що ця угода вступає в силу з 01.02.2007 р.
Відповідно до п.10.1 договору з 01.02.2008 р. до 01.02.2009 р. строк дії договору було продовжено.
В період дії договору позивач листом від 30.01.2009 р. № 11-03-00835 (а.с. 14) повідомив відповідача про те, що договір оренди припинив дію з 30.06.2009 р. у зв’язку з закінченням строку, на який він був укладений, і просив відповідача повернути балансоутримувачу орендоване майно по акту приймання-передачі та один примірник такого акту надати до регіонального відділення.
Вказаний лист позивача не може слугувати підставою для припинення строку договору, так як, відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після укладання додаткової угоди до договору оренди від 11.06.2007 р., якою встановлено, що договір діє до 01.02.2008 р., позивач не звертався до відповідача з заявою про припинення дії договору, а тому договір оренди вважається пролонгованим з 01.02.2008 р. до 01.02.2009 р., а потім з 01.02.2009 р. до 01.02.2010 р., і з 01.02.2010 р. до 01.02.2011 р.
Згідно до приписів статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що оскільки договір оренди пролонгований до 01.02.2011 р. відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час незаконного користування майном, тому що відповідач користується орендованим майном правомірно на підставі договору оренди, а також з тих же підстав слід відмовити і у стягненні збитків в розмірі недоотриманої орендної плати.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 м. Дніпропетровськ задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 р. у справі № 32/244-10 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській обл. м. Дніпропетровськ на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 м. Дніпропетровськ 24 грн. 88 коп. витрати по сплаті державного мита, сплаченого при поданні апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Дніпропетровської обл., відповідно до вимог статей 116-117 ГПК України, видати наказ.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О. Лотоцька
О.С. Євстигнєєв
Постанова виготовлена в повному обсязі 25.11.2010 р.
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко