У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                         Справа № 22ц–12621/10                              Головуючий в 1-ій інстанції – Шабанов А.М.

                          Категорія 20                                                Доповідач  -  Волошин М.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

24 листопада 2010 року                                                     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

            головуючого судді   -   Басуєвої Т.А.

            суддів                      -   Волошина М.П., Демченко Е.Л.

            при секретарі             -  Качур Л.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації», Відділ державного комітету земельних ресурсів у Дніпропетровську районі Дніпропетровської області, Дніпропетровський районний відділ Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, –

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, який в подальшому уточнила і просила визнати договір купівлі-продажу  будинку та земельної ділянки від 29 листопада 2007 року укладений між нею та ОСОБА_3 дійсним та зобов’язати Дніпропетровський районний відділ Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 590 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності за ним на спірний житловий будинок розташований на вказаній земельній ділянці в АДРЕСА_1.

Рішенням суду в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення проти рішення тим, що суд при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено в простій письмовій формі договір купівлі – продажу будівлі та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

На підтвердження виконання зобов’язання між сторонами було укладено Акт приймання – передачі будівлі та земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_3 передав у власність позивачки будівлю та земельну ділянку, за що отримав від неї кошти у розмірі 25 250 грн.

Оскільки зазначений договір підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а документи

 необхідні для їх проведення у ОСОБА_3 були відсутні, вони домовились здійснити нотаріальне посвідчення Договору у місячний термін з моменту підписання.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що договір купівлі – продажу будівлі та земельної ділянки укладений між нею та ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а неможливість його посвідчення не залежить від волі сторін, то згідно із вимогами ст. 215 та ст. 220 ЦК України, суд повинен був визнати його дійсним.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору у такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

За правилами зазначеної статті визнання дійсним договору можливе лише за відсутності передбачених законом обмежень для його укладення та в разі наявності письмових доказів про узгодження сторонами усіх істотних умов договору; при цьому повинно мати місце ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення договору.

Крім того, вказана норма матеріального права не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню й державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.

Як встановлено судом першої інстанції і матеріалами справи  ОСОБА_3 на момент укладення правочину з позивачкою не мав документів, які б підтверджували його право власності на спірні будинок і земельну ділянку.

Документи які б підтверджували право власності ОСОБА_3 на спірне майно не надані позивачкою і в суд апеляційної інстанції.

За таких підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 і тому згідно ст. 308 ЦПК України рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: