№ 2-а-2818/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2010р.                                                                                                                                      м. Вінниця

    Ленінський районний суд м. Вінниці в складі

Головуючого судді Борисюк І.Е.

При секретарі Макаренко  С.П.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання діяння протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни та виплачувати її в подальшому, -

ВСТАНОВИВ:

В Ленінський районний суд м. Вінниці звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання діяння протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни починаючи з 2006 р. по 2010 р. та виплачувати її в подальшому. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись 30% надбавка до пенсії, проте в порушення вимог закону не ніякі виплати їй не проводились. Про належні виплати її повідомлено не було, а права були обмежені шляхом прийняття неконституційних положень закону, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.

В ході розгляду справи ухвалою суду від 08.11.2010 року позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, а позовні вимоги про визнання дій протиправними, про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу 30% надбавку до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 26.04.2010 р. залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримала позов, аргументуючи його мотивами викладеними в позовній заяві, надала суду письмові пояснення та розрахунок суми недоплаченої 30% надбавки до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 31.11.2010 р., яка за її підрахунками становить 6397,10 грн.

            Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. В своїх усних та письмових запереченнях зазначила, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Управління  діє у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

           При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком (а. с. 6) і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці.   Позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст.1, ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років; дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 1 статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону № 107 від 28.12.2007 р. передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Пунктом 17 статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.» (від 20.12.2005 р.) з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 110 цього Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 01.01.2006 р., а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006 р.).

Пунктом 12 статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 р. дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

            Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнав неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пунктом 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№ 107 від 28.12.2007 р.) статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Фактично позивачеві в 2008 р. виплачувалося підвищення в розмірі 10 % від встановленого розміру прожиткового мінімуму.

Положення зазначеного пункту визнане таким, що не відповідає Конституції України - є неконституційним, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року.

Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України, а тому це не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч. 2 ст. 22, ч. 3 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені , крім випадків, передбачених Конституцією України. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

            В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.            

            Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі   невідповідності    нормативно-правового акта Конституції України,  Закону України,  міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого  надана  Верховною  Радою України,  або  іншому  правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

             Оскільки судом встановлено, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено та звужено підвищення до пенсії дітям війни, не відповідають Конституції України, суд застосовує в даному випадку спеціальний закон прямої дії - Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та   Конституцію України.

            При вирішенні даної конкретної справи, суд також керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

             Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується  принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд прийшов до висновку, що відповідач - Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці в даному випадку не діяв у відповідності до Конституції та законів України, а тому його дії слід визнати неправомірними.

             Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання в наявності підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  

Оскільки позовні вимоги нечітко вкладені, не в повній мірі захищають порушене право позивача, суд приймає іншу постанову на захист прав позивача.

            Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексам або іншими законами.  

В частині вимог щодо стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії, суд приймає іншу постанову на захист прав позивача із зобов’язанням управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці перерахувати та виплатити ОСОБА_1   надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах шестимісячного строку звернення до суду - з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року включно.

При перерахунку пенсії позивача, відповідач має застосовувати розмір мінімальної пенсії визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, оскільки інший розмір мінімальної пенсії законами України не встановлений, на що також звертав увагу Верховний Суду України при розгляді аналогічних справ.  

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії, не відповідають змісту законодавства, оскільки судове  рішення  має бути наслідком чинного  правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого  органу  в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, на що також звертав увагу Верховний Суду України при розгляді аналогічних справ.  

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.    

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 22, 64 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст. 4, 6-12, 17, 69-71, 94, ч. 2 ст. 99, ст. 100, ст.ст. 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

    Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними з 26 квітня 2010 р. по 26 жовтня 2010 р. (включно).

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 26 квітня 2010 р. по 26 жовтня 2010 року (включно).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Відшкодування судових витрат віднести за рахунок Державного бюджету.  

    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів  з дня отримання копії постанови.

Суддя: