Справа № 2а-2249/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року.
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого – судді Карпенко О.Л.
при секретарі – Пономаренко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоукраїнка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Смілянської роти ДПС при управлінні Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області старшини міліції Діхтяренка Олександра Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
12 липня 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення СА № 134071 від 04 липня 2010 року за ст.122 ч. 1 КУпАП, посилаючись на те, що відповідачем винесено оскаржувану ним постанову, за якою його було притягнено до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Вважає постанову незаконною, оскільки вона складена з порушенням норм права , а саме: відповідач належним чином не встановив обставини справи, прийняв рішення за відсутності доказів його вини, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Позивач в судове засідання не з’явився, подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з’явився, надіслав письмові заперечення на позов в яких послався на те, що позивач не дотримався вимог ПДР та перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті на 38 км/год. При фіксації правопорушення ним використовувався вимірювач швидкості «Сокіл». Свідки по справі відсутні. На підставі встановленого порушення він склав протокол про адміністративне правопорушення та розглянув справу про адміністративне правопорушення , виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу. При цьому він роз’яснив ОСОБА_1 його права. Він вважає свої дії правомірними та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні обставини справи і визначив відповідні до них правовідносини.
При розгляді справи суд виходить з того, що водій зобов’язаний виконувати Правила дорожнього руху і лише в разі порушення цих Правил, за наявності належних та допустимих доказів, водій може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
04 липня 2010 року відповідачем по справі було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення СА № 134671 якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 04 липня 2010 року о 21 год. 20 хв. в м. Корсунь-Шевченківський на 143-му км. автодороги Київ-Знам?янка ОСОБА_1 керував автомобілем “КІА Сід” реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення п. 12.4 ПДР рухаючись зі швидкістю 98 км/год. чим перевищив допустиму швидкість руху на 38 км/год.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обставини скоєння адміністративного правопорушення встановлюються органом (посадовою особою), який розглядає справу на підставі наявних доказів.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частою 1 ст. 122 КУпАП встановлено відповідальність, серед іншого, за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Пунктом ст. 12.4. Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
В обґрунтування своїх висновків про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення відповідач послався на протокол про адміністративне правопорушення СА № 186632 та показники вимірювача швидкості «Сокол».
З протоколу про адміністративне правопорушення СА № 186632 від 04 липня 2010 року вбачається, що при обставинах описаних в оскаржуваній постанові позивач по справі порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху. Вимірювання швидкості руху автомобіля позивача здійснювалося відповідачем за допомогою дистанційного вимірювача швидкості «Сокол».
Вимірювач швидкості «Сокол» включено до Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, затвердженого наказом МВС України від 01 березня 2010 року № 33.
Дистанційний вимірювач швидкості «Сокол» № 0407317, за допомогою якого визначалася швидкість руху автомобіля позивача. пройшов повірку ДП «Всеукраїнський науково-дослідний центр стандартизації, сертифікації та захисту прав споживачів» та визнаний придатним до застосування, про що видано свідоцтво 25 травня 2010 року строк дії якого встановлено до 25 травня 2011 року.
Як вбачається з наведених позивачем по справі у протоколі про адміністративне правопорушення пояснень, що він визнав себе винним у скоєнні правопорушення але пояснив, що скоїв його не навмисно.
Таким чином на час складання відповідачем по справі протоколу про адміністративне позивач не заперечував факт порушення ним п. 12.4. ПДР та перевищення максимально дозволеної швидкості руху на 38 км/год.
Відповідач вірно не врахував пояснення позивача щодо необережного порушення ним обмеження максимальної швидкості руху так, як відповідно до вимог п. 1.3., 1,9, 12,1., 12.4 ПДР водій зобов’язаний дотримуватися їх приписів та повинен нести відповідальність за їх порушення.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідач вірно оцінив докази у справі про адміністративне правопорушення на підставі яких встановив обставини справи та з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП прийняв обґрунтоване рішення наклавши на позивача мінімальне стягнення, яке передбачене санкцією ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Спростовуються також посилання позивача на неправомірні дії відповідача щодо обмеження його прав передбачених ст. 268 КУпАП, а саме: права надавати пояснення та права на правову допомогу захисника.
Позивач не заперечував того факту, що відповідач роз’яснив йому його права передбачені ст. 63 Конституції України. ст. 268 КУпАП.
Позивач скористався своїм правом щодо надання пояснень по суті справи, що підтверджується його власноруч написаними поясненнями у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається та обставина, що позивач подавав клопотання про надання йому часу для обрання та запрошення ним захисника.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів ті обставини, якими обгрунтовано ним свої позовні вимоги.
Статтею 2 ч. 3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що відповідач по справі під час розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення діяв у відповідності до норм КУпАП та не допустив порушення прав позивача.
Керуючись ст.ст. 159, 160 ч. 3, ст.ст. 161, 162, 163, 171-2 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити повністю в задоволені позову ОСОБА_1 до інспектора Смілянської роти ДПС при управлінні Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області старшини міліції Діхтяренка Олександра Миколайовичапро скасування постанови від 04 липня 2010 року СА № 134671 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч. 1 КУпАП.
Постанову є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : О. Л. Карпенко