ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.2006 Справа № 30/23
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Прудніков В.В. -доповідач,
суддів: Ясир Л.О., Герасименко І.М.
секретарі судового засідання: Нурулаєва Г.Ю.
за участю представників сторін:
від відповідача: Самусько Олена Андріївна, довіреність №16 від 20.03.06, юрисконсульт;
від третьої особи: Максимов Євген Леонідович, довіреність №1764/01-46 від 19.04.06, юрисконсульт;
від позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1, представник; Представник відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина”, м. Дніпропетровськ в засідання суду не з"явився. Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2006 року
у справі №30/23
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ
до регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
про зобов'язання укласти договір оренди не житлових приміщень
та за зустрічним позовом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: приватного підприємця ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ
до відповідача-2: відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина”,м. Дніпропетровськ
про виселення з приміщення та визнання договору недійсним
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.06р.(суддя Євстигнеєва Н.М.) приватному підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про зобов'язання регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ укласти договір оренди не житлових приміщень ,що знаходяться у АДРЕСА_1.
Зустрічний позов регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ в частині виселення приватного підприємця ОСОБА_1 з приміщення, що знаходиться за адресою вул. АДРЕСА_1 задоволено.
В частині вимог про визнання недійсним договору оренди не житлових приміщень від 27.08.2000 року НОМЕР_1 та додаткових угод до нього від 22.08.2001 року НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_3, від 21.08.2000 року НОМЕР_4 -відмовлено.
Приватний підприємець ОСОБА_1 не погодившись з зазначеним рішення суду, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати, первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить виходячи з наступного.
Між відкритим акціонерним товариством „Дніпрошина” м. Дніпропетровськ (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ (Орендатор) було укладено договір оренди не житлових приміщень НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Предметом цього договору є не житлове приміщення загальною площею 60,0кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке передане Відкритим акціонерним товариством „Дніпрошина” орендарю, ОСОБА_1 в строкове платне володіння і користування під швейні майстерні (п.1.1 договору).
Строк дії цього договору - з 15.08.2000 року до 15.08.2001 року-п.7.1 договору. Додатковими угодами НОМЕР_2,НОМЕР_3 ,НОМЕР_4 термін дії договору оренди продовжено відповідно на строк до 15.08.2002 року, до 15.08.2003 року, 15.08.2004 року (а.с.12-13, 15, т.1).
10 травня 2004 року ВАТ „Дніпрошина” направило приватному підприємцю ОСОБА_1 повідомлення за вих. НОМЕР_5 про розірвання договору оренди не житлового приміщення згідно п.7.3 договору НОМЕР_1 та просило звільнити орендоване приміщення по акту приймання-передачі в строк до 11.06.04р. Факт отримання цього повідомлення позивач не заперечує.
Згідно довідки Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 01.11.2005 року за вих. НОМЕР_6 інвентаризація та реєстрація права власності на будівлю по вул. Героїв Сталінграда,116а не проводилась (а.с.28, т.1).
17 травня 2005 року робочою групою, створеною відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області від 16.05.2005 року НОМЕР_7 проведено обстеження об'єктів нерухомості колишнього СПТУ НОМЕР_8, які в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду ВАТ „Дніпрошина”, про що складено Акт перевірки стану утримання та використання об'єктів колишнього СПТУ НОМЕР_8.
В результаті обстеження встановлено, що будівлі виробничого корпусу приміщення першого поверху використовуються під виробництво, на другому -кімнати частково використовуються фірмою „Автобізнес”. Виробничий корпус має прибудови. Учбовий корпус уявляє собою трьохповерхову будівлю у якій розташовано Управління соціального захисту Бабушкінського району. На території колишнього училища розташований 4-поверховий будинок гуртожитку, більшість приміщень якого використовується або під виробничу діяльність або під офіси.
25.05.2005 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області (надалі РВ ФДМУ) з заявою про укладення договору оренди державного майна, не житлового приміщення площею 135 кв.м. в гуртожитку, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі ВАТ „Дніпрошина”, з метою використання під майстерню по виготовленню взуття.
Розглянувши звернення приватного підприємця ОСОБА_1 РВ ФДМУ по Дніпропетровській області повідомило, що у зв'язку із зверненням Головного управління Пенсійного Фонду в Дніпропетровській області, укладання договорів оренди на будівлю по АДРЕСА_1 зупинено.
21.10.2005 року УПФ у Бабушкінському районі звернулось з проханням розглянути можливість передачі на баланс управління нерухомого майна державної власності колишнього комплексу ПТУ -51 за адресою АДРЕСА_1, яке в теперішній час знаходиться на балансі ВАТ „Дніпрошина”.
Відповідно до статті 287 Господарського кодексу України,що набрав чинності з 01.01.04р. орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення -щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна у випадках, передбачених законом.
Згідно абз.1 статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.
Згідно абз. 4 частини 1 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” об'єктом оренди є майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Як вбачається з матеріалів справи будівля по АДРЕСА_1 при приватизації не увійшла до Статутного фонду ВАТ „Дніпрошина”.
Спірна будівля є гуртожитком, а згідно статей 127-131 Житлового кодексу УРСР та пункту 3 Примірного Положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208, гуртожитки -це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки, які відносяться до складу житлового фонду. Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд (стаття 4 Житлового кодексу УРСР).
Відносини щодо використання житлового фонду повинні регулюватися Житловим кодексом України та іншими актами житлового законодавства, тому застосування до цих відносин Закону України „Про оренду державного і комунального майна” є помилковим.
Гуртожиток, що знаходиться по АДРЕСА_1 відповідно до статті 8 ЖК Української РСР із житлового у не житлове приміщення не переведено, а тому згідно зі статтею 6 ЖК УРСР не може бути переданий в оренду.
За викладених обставин слід визнати, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що у позивача відсутнє право на укладення договору оренди спірного приміщення. А тому у задоволенні позовних вимог відмовлено правомірно.
Посилання приватного підприємця ОСОБА_1 на те, що відповідач не надав доказів, що спірне приміщення є гуртожитком, та включено до житлового фонду м.Дніпропетровська є безпідставними.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема інвентаризаційним описом майна СПТУ НОМЕР_8 відкритого акціонерного товариства ”Дніпрошина” (а.с.99-102 т.1),паспортом (а.с.38-41 т.2).
ЗУСТРІЧНИЙ ПОЗОВ.
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області просить визнати недійсним договір оренди НОМЕР_1 від 27.08.2000р. укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством ”Дніпрошина” а також додаткові угоди до нього НОМЕР_2, НОМЕР_3.,НОМЕР_4. Вважає, що зазначений договір та додаткові угоди до нього не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме статтям 127-131 Житлового кодексу України, статті 4 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”, статті 287 Господарського кодексу України.
При вирішенні спору судом першої інстанції правомірно застосовано норми законодавства України, що діяли на дату укладення спірного договору (2000р.) .Оскільки договір оренди НОМЕР_1 від 27.08.2000р. укладено з порушенням вимог статей 4,5,6,8,127 Житлового кодексу України цей договір вважається недійсним.
Статтею 59 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія цієї угоди визнається недійсною та припиняється на майбутнє.
Як вбачається з матеріалів справи п.7.3 договору оренди сторони передбачили можливість розірвання договору за ініціативою орендодавця, за умови письмового повідомлення орендаря не менше ніж за один місяць. 10.05.04р. відкрите акціонерне товариство”Дніпрошина” направило приватному підприємцю ОСОБА_1 повідомлення НОМЕР_5 про розірвання договору оренди, та просило звільнити орендоване приміщення. Діючим законодавством одностороння відмова від договору не передбачена, якщо інше не передбачено договором (ст..525 Цивільного кодексу України).Оскільки сторони договором передбачили можливість одностороннього розірвання договору слід визнати, що спірний договір припинив свою дію з 11.06.04р. Враховуючи вказані обставини місцевий господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку, що спірний договір не можливо визнати недійсним на майбутнє, оскільки він припинив свою дію з зазначеної вище дати.
Щодо вимог про виселення зі спірного приміщення приватного підприємця ОСОБА_1 то суд вимоги позивача задовольнив правомірно.
При цьому суд обґрунтовано зазначив у рішенні, що власником майна є держава; дія договору припинилася -11.06.04; новий договір з ОСОБА_1 не укладено, та не може бути укладено оскільки приміщення є гуртожитком та не є об'єктом оренди. Оскільки відповідач знаходиться у приміщенні безпідставно, вимоги позивача про його виселення з приміщення за адресою вул..АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.06р. не знаходить.
Керуючись ст. ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2006 року по справі №30/23 -залишити без змін.
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 м.Дніпропетровськ -без задоволення.
Головуючий суддя В.В.Прудніков
Суддя Л.О.Ясир
Суддя І.М.Герасименко