Справа №2-929/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2010 року
Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої – судді Чорної С.З.,
при секретарі Матвіїв І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, треті особи виконавчий комітет Львівської міської ради, Національна комісія регулювання електроенергетики України про визнання неправомірним застосування двоставкового тарифу, зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити надлишково сплачені кошти,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом, просить визнати неправомірним застосування підприємством ЛМКП «Львівтеплоенерго» двоставкового тарифу при оплаті послуг з теплопостачання, зобов*язати ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснити перерахунок та повернути йому надлишково нараховані та сплачені кошти за теплопостачання у період з 2007 року по даний час.
Позивач в обгрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, здійснює плату за послуги з теплопостачання. Вважає, що відповідач необгрунтовано застосовує двоставковий тариф, встановлений виконкомом Львівської міської ради, який грубо суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки згідно зі ст.ст.17, 20 Закону України «Про теплопостачання» регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями (ТЕЦ) здійснюється виключно Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) і не належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Покликається, що відповідно до п.1 Поряку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ №955 від 10.07.2006р., двоставковий тариф не застосовується для формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями (ТЕЦ), а також, що ухвалою сесії Львівської міської ради №572 від 22.02.2007р. двоставковий тариф у м.Львові було скасовано і з 2007р. у м.Львові мав бути відновлений сезонний тариф на теплову енергію. ЛМКП „Львівтеплоенерго” не мало і немає права керуватись і застосовувати двоставковий тариф, встановлений органом місцевого самоврядування, оскільки не виробляє тепло на належних йому теплогенеруючих котельнях, а відбирає його у підприємства, що здійснює комбіноване виробництво (когенерацію) теплової і електричної енергії – ТЕЦ 1, і зобов*язане постачати споживачам відібрану теплову енергію за фіксованою ціною, встановленою НКРЕ. ЛМКП „Львівтеплоенерго” суттєво завищує ціну на поставлену теплову енергію, незаконно поширюючи двоставковий тариф та виставляючи при цьому плату за одиницю приєднаного навантаження, тобто за умовно-постійну частину витрат, змушуючи при цьому споживача компенсувати ті технологічні затрати, яких воно не понесло. Вважає, що його права є безумовно порушеними, оскільки ціну на спожиту його сім*єю продукцію було визначено неналежним чином.
Представник відповідача подала суду заперечення проти позову, покликаючись на те, що ТЕЦ-1 є структурним підрозділом ЛМКП «Львівтеплоенерго», а не окремим електрогенеруючим підприємством. Відповідно до ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлення в порядку і в межах визначених законодавством тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності відносяться до власних повноважень виконавчих органів міської ради. Оскільки ТЕЦ-1 є структурним підрозділом ЛМКП «Львівтеплоенерго» і, відповідно, не має напряму укладених угод зі споживачами теплової енергії, а також в тариф на теплову енргію, відпущену з колекторів ТЕЦ, не включаються витрати пов`язані з транспортуванням і постачанням теплової енергії до споживачів, тому витрати, закладені в тариф на відпуск теплової енергії ТЕЦ-1, включаються до змінної складової тарифів, а витрати, пов`язані з її транспортуванням – до постійної частини тарифів на реалізовану теплову енергію ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідно до ухвали Львівської міської ради №572 від 22.02.2007р. „Про тарифну політику” двоставковий тариф у м.Львові не скасовано, а сезонний тариф на на теплову енергію з нового опалювального сезону (з жовтня 2007 року) не запроваджено. Зазначила, що тариф на теплову енергію для споживача визначається, як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні до змісту позовних вимог. Представник позивача додатково пояснив, що відповідно до Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерації) та використання скидного енергопотенціалу» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, для відповідної територіальної громади тарифів на теплову енергію, яка надається підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії, видачу ліцензій і встановлення тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляються когенераційними установками, здійснює НКРЕ України. З 2005р. по березень 2008р. ЛМКП «Львівтеплоенерго», грубо порушуючи вимоги чинного законодавства, взагалі не зверталося до НКРЕ по затвердження тарифів на теплову енергію, вироблену теплоелектроцентраллю ТЕЦ-1. З 2008р. по даний час ЛМКП «Львівтеплоенерго» ігнорували Постанови НКРЕ і продовжує застосовувати до споживачів теплової енергії, виробленої ТЕЦ-1, незаконний двоставковий тариф, затверджений рішенням виконкому ЛМР. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, надала пояснення аналогічні до викладених в запереченнях проти позову, просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Національної комісії регулювання електроенергети України в судове засідання не з*явилася, подала суду письмові заперечення проти позову. Покликається на те, що відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. До повноважень НКРЕ щодо формування тарифів у сфері теплопостачання належить лише регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Інші складові тарифу та теплову енергію для споживача, а саме: тарифи на виробництво (крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії), транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються органами місцевого самоврядування, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (ст.20 Закону). Згідно з п.8 Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС, затвердженого постановою НКРЕ від 12.10.2005р. №896, витрати, пов`язані з транспортуванням та постачанням енергії, до розрахунків тарифів на виробництво електричної та теплової енергії не включаються Отже, для споживачів ЛМКП «Львівтеплоенерго» Комісія регулює лише тариф на виробництво теплової енергії, виробленої на ТЕЦ-1, що є однією зі складових тарифу на теплопостачання.
Представник третьої особи виконавчого комітету Львівської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечила, пояснила, що до повноважень виконавчого комітету Львівської міської ради згідно ухвали Львівської міської ради від 19.10.2006р. №219 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» належить встановлення у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності міста. Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення щодо тарифів на теплову енергію, тарифів на підігрів води та послуги з централізованого опалення, зокрема, рішення виконкому ЛМР від 20.10.2006р. №1189 «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води» (доповнення згідно з рішенням від 03.11.2006р. №1304, зміни згідно з рішенням від 23.03.2007р. №140), рішення виконкому ЛМР від 02.09.2008р. №930 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання» (зміни згідно з рішенням від 14.11.2008р. №1255, від 29.12.2008р. №1433, від 13.02.2009р. №107, від 22.05.2009р. №345). Вказані рішення виконкому ЛМР прийнято в межах повноважень, відповідно до норм чинного законодавства, вони жодним чином не порушують права позивача. При розрахунку тарифів бралося до уваги встановлений НКРЕ тариф на виробництво теплової енергії.
Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши в якості свідка ОСОБА_2, дослідивши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки, виданої ЛКП «Під Зуброю» від 28.04.2010р., позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).
Сторонами у справі не оспорюється, що послуги з централізованого опалення позивачу надавалися.
Відповідно до затвердженої стурктури підприємства в складі ЛМКП є ТЕЦ-1 з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії. ЛМКП володіє ліцензіями на виробництво теплової енергії на ТЕЦ-1 (АБ №147934), на виробництво електричної енергії (АБ №220502) та постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом (АБ №220503).
Згідно преамбули Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерації) та використання скидного енергопотенціалу» від 05.04.2005р. №2509-IV (набрав чинності з 11.05.2005р.) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності суб'єктів відносин у сфері енергозбереження щодо використання когенераційних установок, регулює відносини, пов'язані з особливостями виробництва, передачі і постачання електричної та теплової енергії від когенераційних установок.
З положень ст.1 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (набрав чинності з 06.07.2005р.) вбачається, що тариф (ціна) на теплову енергію – це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до ст.13 Закону України №2633 до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
Відповідно до ст.20 Закону України №2633 тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України з урахуванням того, що ціни на теплову енергію від теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на теплову енергію від інших теплогенеруючих об'єктів на відповідній території.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №138 від 15.02.2005 «Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання» (з наступними змінами згідно рішень від 06.05.2005р. №410, від 23.12.2005р. №1445) на звернення Львівських міських комунальних підприємств “Львівтеплоенерго, “Залізничтеплоенерго“, затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії на підігрів води у зимовий та літній періоди, встановлено тарифи на теплову енергію (втратив чинність згідно рішення від 20.10.2006р. №1189).
Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006р. «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води» (з наступними змінами та доповненням відповідно до рішень від 23.03.2007р. №140, від 03.11.2006р. №1304), на підставі звернення ЛМКП "Львівтеплоенерго", ЛКП “Залізничнетеплоенерго“, встановлено тарифи на теплову енергію та на надання послуг з централізованого опалення і з підігріву води, затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на підігрів води у зимовий та літній періоди, згідно з додатком 6 (втратив чинність згідно рішення від 02.09.2008р. №930).
Відповідно до примітки до додатку 1 даного рішення встановлено, що тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 930 від 02.09.2008р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання » (з наступними змінами згідно рішень від 14.11.2008р. №1255, від 29.12.2008р. №1433) встановлено тарифи на теплову енергію для централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно з додатком (на даний час дане рішення є чинним).
Згідно з приміткою до додатку 1 даного рішення тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води; собівартість 1 Гкал виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення: ЛМКП “Львівтеплоенерго“ – 195,56 грн., ЛМКП “Залізничнетеплоенерго“ – 198,66 грн.
Згідно Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000р. №191, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування (п.1.2 Правил).
Постановами НКРЕ від 28.02.2008р., від 24.07.2008р., від 25.12.2008р., 12.02.2009р. затверджувалися (змінювалися) тарифи ЛМКП „Львівтеплоенерго” на виробництво теплової енергії з розрахунку 1 Гкал без ПДВ.
В судовому засіданні, будучи допитаний в якості свідка ОСОБА_2, який працює на посаді провідного економіста ЛМКП «Львівтеплоенерго», суду пояснив, що ТЕЦ-1 є структурним підрозділом відповідача з 1998р., НКРЕ затверджує тариф на виробництво, до якого не включаються витрати на транспортування та постачання теплової енергії, оскільки останні затверджуються органами місцевого самоврядування.
Таким чином, тарифи на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання для відповідача були встановлені рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради, станом на день розгляду справи дані рішення є чинними, у встановленому порядку не скасовані, а згідно ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Крім того, відповідно до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.
Позивач, реалізовуючи своє право диспозитивності в цивільному процесі на власний розсуд міг розпоряджатися своїми правами, будь-яких доказів вчинення відповідачем неправомірних дій не подав й таких не було здобуто в судовому засіданні. Крім того, між сторонами даного спору безпосередніх договірних відносин з теплопостачання не існує, відтак і визначеної законом правової підстави виникнення цивільної відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі преамбули Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерації) та використання скидного енергопотенціалу», ст.ст.1, 13, 20 Закону України «Про теплопостачання», Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000р. №191, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №138 від 15.02.2005 «Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання» (з наступними змінами згідно рішень від 06.05.2005р. №410, від 23.12.2005р. №1445), рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006р. «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води» (з наступними змінами та доповненнями відповідно до рішень від 23.03.2007р. №140, від 03.11.2006р. №1304), рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 930 від 02.09.2008р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання» (з наступними змінами згідно рішень від 14.11.2008р. №1255, від 29.12.2008р. №1433), керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, треті особи виконавчий комітет Львівської міської ради, Національна комісія регулювання електроенергетики України про визнання неправомірним застосування двоставкового тарифу, зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити надлишково сплачені кошти відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча: