Справа №11-551/10 Головуючий у І інстанції Лященко О.В.
Категорія ст.121ч.2 КК України Доповідач Матат О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 23 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Хлапук Л.І.,
суддів Опейди В.О., Матата О.В.,
з участю прокурора Смолюка Б.С.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 30 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Володимир-Волинський, Волинської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий без реєстрації в АДРЕСА_1, раніше судимий:
1. 02 квітня 1999 року Володимир-Волинським міським судом за ст.ст.81 ч.2, 86 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 8 років позбавлення волі, звільнений 15 квітня 2005 року умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 9 місяців та 2 дні - засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишено попередню – тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з дня проголошення вироку, з 30 серпня 2010 року, зарахувавши у строк покарання термін його тримання під вартою з 21 квітня 2010 року по 30 серпня 2010 року.
Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.
ОСОБА_2 засуджений за те, що 17 квітня 2010 року близько 21 год., будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3, під час чергового побутового конфлікту зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, діючи умисно, із силою шарпнув її за одяг, від чого вона вдарилась головою в дверне полотно міжкімнатних дверей. Після чого, проти волі ОСОБА_3, він виштовхав її на подвір’я вказаного будинку, де остання впала на землю, а ОСОБА_2 умисно наніс останній чисельні удари кулаками рук та ногами у різні ділянки тіла, в тому числі й життєво важливі органи – голову, грудну клітку, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла, що включає в себе чисельні синці тулуба, кінцівок, обличчя, забійну рану голови, чисельні злами ребер із забоєм легень, забій головного мозку з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку з деструкцією тканини, закритий злам лівої променевої кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №51 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та внаслідок яких ОСОБА_3 померла 21 квітня 2010 року, після доставлення її для надання медичної допомоги в реанімаційному відділенні Володимир-Волинської ЦРЛ.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що слідство проведено поверхнево, не було проведено експертиз, не допитано всіх свідків, а ті які були допитані давали покази в яких є розбіжності. Також зазначає, що суддя, який розглядав справу по суті обирав йому запобіжний захід у вигляді взяття під варту на досудовому слідстві.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, прокурора, який апеляцію засудженого заперечив, захисника, який підтримав апеляцію, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляції засудженого ОСОБА_2 без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду від 30 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Згідно ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання в апеляції засудженого на непричетність до нанесення ним тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть та фальсифікацію кримінальної справи відносно нього працівниками міліції спростовується сукупністю зібраних, перевірених та досліджених у судовому засіданні доказів.
Крім часткового визнання вини самим ОСОБА_2 його вина також підтверджується показами даними в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_4, яка показала, що її сестра ОСОБА_3 співмешкала з ОСОБА_2 і 21 квітня 2010 року родичі їй повідомили, що ОСОБА_3 хтось побив і її доставили в реанімаційне відділення лікарні, де вона й померла.
Показами свідка ОСОБА_5, протоколом відтворення обстановки та обставин події з її участю з відеозаписом, дослідженим судом, яка ствердила, що саме підсудний ОСОБА_2 17 квітня 2010 року будучи в стані алкогольного сп’яніння в її квартирі шарпнув ОСОБА_3 за одяг, від чого вона вдарилась головою в міжкімнатні двері і від цього удару у неї пішла з обличчя кров, після чого вивів її силою на подвір’я й у дворі будинку наніс їй ряд ударів кулаками та ногами в різні частини тіла, в тому числі в голову й тулуб, після чого ОСОБА_3 вже не могла самостійно пересуватись. Більше вона її не бачила. ОСОБА_2 і раніше неодноразово бив ОСОБА_3.
Показами свідка ОСОБА_6, протоколом відтворення обстановки та обставин події з його участю з відеозаписом, дослідженим судом, який ствердив, що саме підсудний ОСОБА_2 17 квітня 2010 року будучи в стані алкогольного сп’яніння в його квартирі шарпнув ОСОБА_3 за одяг, від чого вона вдарилась головою в міжкімнатні двері і від цього удару у неї пішла з обличчя кров, після чого вивів її силою на подвір’я, де зі слів його дружини ОСОБА_5 у дворі їхнього будинку наніс ОСОБА_3 ряд ударів кулаками та ногами в різні частини тіла, в тому числі в голову й тулуб, після чого ОСОБА_3 вже не могла самостійно пересуватись.
Показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які ствердили, що 21 квітня 2010 року прибули в квартиру АДРЕСА_2, де на той час працівники швидкої допомоги надавали медичну допомогу ОСОБА_3. Коли вона прийшла до свідомості, то на їх запитання назвала себе і на запитання, хто їй заподіяв тілесні ушкодження, декілька разів чітко назвала прізвище свого співмешканця - ОСОБА_2 Крім цього, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ствердили, що після затримання ОСОБА_2 добровільно розповів їм про мотиви та обставини вчинення ним злочину, пояснив, що «від душі» побив ОСОБА_3, яка його вже дістала й добровільно написав явку з повинною.
Показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які ствердили, що коли ОСОБА_3 надали невідкладну допомогу, то вона прийшла до свідомості й назвала працівникам міліції прізвище особи, яка їй заподіяла тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_10 також ствердила, що ОСОБА_2 неодноразово бив ОСОБА_3.
Показами свідка ОСОБА_12 про те, що вранці 19 квітня 2010 року ОСОБА_2 йому розповідав про конфлікт з ОСОБА_3 та про те, що він її побив.
Протоколами очних ставок між підсудним та свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, якими стверджується, що свідки вказували на ОСОБА_2 як на особу, яка заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_3
Протоколом явки з повинною ОСОБА_2, його поясненнями, в яких він добровільно розповів про обставини вчинення злочину. Наведені у ньому дані узгоджуються з іншими доказами винуватості ОСОБА_2
Протоколом огляду місця події, яким стверджується, що саме ОСОБА_2 в квартирі ОСОБА_6, а пізніше у дворі їх будинку наносив ОСОБА_3 тілесні ушкодження.
Висновком судово-медичної експертизи №51, підтриманим в суді експертом ОСОБА_13 з роз’ясненнями, яким стверджується, що на тілі трупа ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження: тупу травму тіла - чисельні синці тулуба, кінцівок, обличчя, забійну рану голови, чисельні злами ребер із забоєм легень, забій головного мозку з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку з деструкцією тканини, закритий злам лівої променевої кістки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння та в даному конкретному випадку призвели до смерті. Не виключено, що дані тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок ударів кулаками та ногами у взутті. З огляду на кількість виявлених тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 було заподіяно не менше 30 ударів.
Висновком судово-наркологічної експертизи №299, яким стверджується, що підсудний страждає хронічним алкоголізмом 2 ст. та потребує примусового протиалкогольного лікування.
Висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №238, яким стверджується, що ОСОБА_2 у період вчинення інкримінованих йому протиправних дій виявляв, як і вданий час виявляє ознаки легкої розумової відсталості (легкої дебільності), ускладненої зловживанням алкоголем, однак за своїм психологічним станом міг і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Покази ОСОБА_2 про те, що він наніс ОСОБА_3 незначні за силою декілька ударів долонями по щоках та по сідницях, від яких вона не могла померти, суд вірно розцінив як форму захисту і правильно зазначив, що вони повністю спростовуються іншими здобутими доказами по справі в їх сукупності, а саме показами свідків, протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю свідків ОСОБА_6, висновком судово-медичної експертизи, показаннями самого підсудного після його затримання, відсутністю будь-яких даних по справі про причетність до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 іншою особою, оскільки до конфлікту з ОСОБА_2 вона не мала ушкоджень, а після конфлікту він її зачиняв вдома, де її і було виявлено 21 квітня 2010 року.
Посилання в апеляції засудженого на те, що суддею який розглядав справу по суті в суді першої інстанції йому обиралась міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з копії постанови про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту то його обирав суддя Володимир-Волинського міського суду Сеник Р.П. (а.с.76), а справу розглядав суддя того ж суду Лященко О.В.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідку, що настали.
Всі ці положення закону, судом при обранні міри покарання дотримані.
Судом вірно прийнято до уваги при обранні міри покарання суспільна небезпека вчиненого та дані про особу засудженого, так ОСОБА_2 вже притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, що характеризує його з негативної сторони, злочин вчинив під час непогашеного та незнятого стану судимості.
Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, є з’явлення зі зізнанням.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.
Призначене засудженому покарання є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду від 30 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий: /підпис/ Хлапук Л.І.,
Судді: /підпис/ /підпис/ Опейда В.О., Матат О.В.,
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області О.В.Матат