Справа № 2-а-959/1226
2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2010 року м. Свердловськ
Свердловській міський суд Луганської області в складі:
одноособово судді: Александриної І.О.,
при секретарі: Радченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Свердловського міського суду в місті Свердловську Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому в обґрунтовування своїх вимог зазначає, що вона ОСОБА_1, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року позивачка вважає, що їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2009 років, січня та лютого 2010 року позивачці така допомога виплачувалась не в повному обсязі.
З метою нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги їй як дитині війни позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області з листом від 09.02.2010 року. Відповідно листа № 377/Ш-14 від 16.02.2010 року Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області повідомило, що дійсно, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, кошторисом органів Пенсійного фонду України не передбачено здійснення виплат на підвищення соціальних виплат дітям війни.
Крім того, Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області посилається на Закони України про Державний бюджет на відповідний рік та Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно яких було обмежено виплати дітям війни.
Щодо посилання Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на відсутність бюджетного фінансування для підвищення соціальних виплат дітям війни позивачка зазначає наступне.
Державні соціальні гарантії дітям війни, згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей Війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
У Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання цього доручення може бути визнано підставою для відмови у захисті прав особи, які встановлені та визнані державою.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Ствердження Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на обмеження виплат дітям війни Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік та Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» позивачка вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-IV від 20.12.2005 року установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Відповідно до п.17 ст.77 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом України на 2006 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3367-IV від 19.01.2006 року п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключений, тобто дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни на 2006 рік поновлена.
Отже, як вказує позивачка, у 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року не існувало.
Також позивачка вказує, що положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, якими призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року не відповідають Конституції України. Виходячи з наступного. Пункт 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, керуючись ст.ст.147,150,152 Конституції України та ст.ст.45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними. Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28 грудня 2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Виплата надбавки до пенсії дітям війни відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VІ від 26 грудня 2008 року, якої встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік», що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України і нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, позивачка вважає необґрунтованою з огляду на наступне.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. А тому, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року не може бути встановлений розмір підвищення до пенсії позивачки ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Про це також зазначив адміністративний суд України у листі № 1623/13/13-09 від 01.12.2009 року.
Згідно рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 року закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримання принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст.48 Конституції України).
Також позивачка зазначає, що Конституцією України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою (ст.1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21). Згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст..8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» №3235-IV від 20.12.2005 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 350,00 грн., з 1 квітня – 359,00 грн., з 1 жовтня – 366,00 грн. Отже, невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік, як вказує позивачка, складає: (350,00 грн. х 3 міс. + 359,00 грн. х 6 міс. + 366,00 грн. х 3 міс.) х 30% = 1 290,60 грн.;
Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380,00 грн., з 1 квітня – 406,00 грн., з 1 жовтня – 411,00 грн. Отже, невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік, як вказує позивачка, складає: (380,00 грн. х 3 міс. + 406,00 грн. х 6 міс. + 411,00 грн. х 3 міс.) х 30% = 1 442,70 грн.;
Згідно зі ст.58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ від 28.12.2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 470,00 грн., з 1 квітня – 481,00 грн., з 1 липня – 482,00 грн., з 1 жовтня – 498,00 грн. Державна соціальна допомога, що підлягає виплаті дитині війни у 2008 році, як вказує позивачка, складає: (470,00 грн. х 3 міс. + 481,00 грн. х 3 міс. + 482,00 грн. х 3 міс. + 498,00 грн. х 3 міс.) х 30% = 1 737,90 грн.;
Також позивачка вказує, що сума сплаченого у 2008 році відповідачем їй, як дитині війни, підвищення до пенсії складає: 47,00 грн. х 3 міс. + 48,10 грн. х 3 міс. + 48,20 грн. х 3 міс. + 49,80 грн. х 3 міс. = 579,30 грн. Сума недосплаченої у 2008 році соціальної допомоги складає: 1737,90 грн. – 579,30 грн. = 1158,60 грн.
Відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» №835-VІ від 26.12.2008 року та ст.58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ від 28.12.2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 498,00 грн., з 1 листопада – 573,00 грн.
Державна соціальна допомога, що підлягає виплаті дитині війни у 2009 році, як вказує позивачка, складає: (498,00 грн. х 10 міс. + 573,00 грн. х 2 міс.) х 30% = 1 837,80 грн.;
Сума сплаченого у 2009 році відповідачем позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії складає: 49,80 грн. х 12 міс. = 597,60 грн. Сума недосплаченої у 2009 році соціальної допомоги складає: 1837,80 грн. – 597,60 грн. = 1240,20 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-УІ від 20 жовтня 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 2010 року – 695 грн.
Тому, як вказує позивачка, державна соціальна допомога, що підлягає виплаті дитині війни у січні та лютому 2010 року складає (695,00 грн. х 2 міс.) х 30 % = 417,00 грн. Сума сплаченого у 2010 році відповідачем їй, як дитині війни, підвищення до пенсії складає: 49,80 грн. х 2 міс. = 99,60 грн. Сума недосплаченої у січні та лютому 2010 року соціальної допомоги складає: 417,00 грн. – 99,60 грн. = 317,40 грн.
Таким чином, загальна сума невиплаченої позивачці надбавки до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протягом 2006-2009 років, як вважає позивачка, складає: 1290,60 грн. + 1442,70 грн. + 1158,60 грн. + 1240,20 грн. + 317,40 грн. = 5449,50 грн.
Зважаючи на вищевикладене, позивачка вважає, що невиплата їй у 2006-2007 роках та виплата не в повному обсязі протягом 2008-2009 років, січня та лютого 2010 року соціальної допомоги, передбаченої ст.3 та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, є противоправною і такою, що суперечить Конституції України та законом України.
Відповідно до статей 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивачки, як вона вважає, були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили. Крім того, ч.4 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Про належні позивачці як дитині війни, виплати, її повідомлено не було, тому про факт порушення її прав їй стало відомо лише після одержання відповіді Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області №377/Ш-14 від 16.02.2010 року. Також позивачка вказує, що протягом 2007-2009 років вона хворіла, що унеможливлювало звернення до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області та суду для проведення перерахунку їй підвищення пенсії як дитині війни.
Таким чином, позивачка вважає, що перебіг річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом її прав щодо виплати соціальної допомоги, передбаченої ст. 3 та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, розпочався спливати з 26.11.2009 року.
У зв’язку з викладеним позивачка просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 до 31.12.2009 року, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати соціальної допомоги, передбаченої ст.3 та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області провести перерахунок підвищення до пенсії, передбаченої ст.3 та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, з січня 2006 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідного періоду та виплачувати в подальшому пенсію згідно проведеного перерахунку, стягнути сплачені нею судові витрати.
Позивачка у судове засідання не з’явилась, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення, де просить суд розглянути справу у їх відсутність, позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позову на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України, наполягає на застосуванні строку звернення до суду при розгляді справи для відмови позивачу у задоволенні позову, так як позивачем пропущений строк звернення до суду, розмір пенсії позивачу був відомий. Також у запереченні вказує, що пунктом 10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрати на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». До внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області немає. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " , дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно паспорту на ім’я ОСОБА_1 (а.с.5) убачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є громадянкою України.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданим Свердловським УПСЗН Луганської області від 19.04.2006 року (а.с.6).
Статтею 110 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік", Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.
Тому на підставі викладеного суд вважає відмовити позивачці у задоволені позову в частині визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачці державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року включно і зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року включно у зв’язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ст.99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. У частині 2 ст.99 КАС України вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.100 ч.1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з і сторін.
Суд вважає, що строк звернення до суду позивачкою був пропущений без поважних причин, оскільки позивачка не надала суду доказів, що вона упродовж 2007, 2008, 2009 років хворіла і зверталася за медичною допомогою, також позивачка не надала суду доказів в підтвердження інших поважних причин для пропуску строку звернення до суду. Про порушення своїх прав позивачка могла дізнатись з дати оприлюднення рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, а саме: рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року було опубліковано 27.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.08.2008 року було опубліковано 04.06.2008 року. Також про порушення своїх прав позивачка могла дізнатись з дати отримання пенсії за певний місяць, у якому також виплачувалась надбавка як дитині війни, протягом всього часу у період з 2006 по березень 2010 року позивачка отримувала пенсію і надбавку до пенсії як дитина війни. До суду ОСОБА_1 звернулася лише 02.03.2010 року, тобто з порушенням строку для звернення до суду за захистом порушених прав. Суд також вважає, що незнання діючого законодавства позивачкою не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст.57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян обов’язково підлягають оприлюдненню.
Тому на підставі викладеного суд вважає відмовити позивачці у задоволені позову в частині визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську в частині невиплати їй державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.03.2009 року включно і зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 09.07.2007 року по 21.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.03.2009 року включно у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки на застосуванні строку звернення до суду наполягає відповідач.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист Дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнати такими, що не відповідають Конституції України.
Також суд при розгляді вимог позивачки в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачці державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, і зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 1.01.2007 року по 08.07.2007 року включно та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно вважає їх необґрунтованими і такими , що не підлягають задоволенню, оскільки дії відповідача з 1.01.2007 року по 08.07.2007 року включно та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно є правомірними, виплати позивачці щомісячної соціальної допомоги як дитині війни здійснені у порядку та розмірі, визначеному діючим на момент виплати законодавством України, і тільки з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року рішеннями Конституційного суд України була відновлена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у зв’язку з чим суд вважає в цій частині позовних вимог позивачці відмовити за необґрунтованістю.
Розглядаючи позовні вимоги відносно визнання дій УПФУ в м. Свердловську неправомірними в частині невиплати позивачці щомісячної державної соціальної допомоги згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” з 02.03.2009 року , суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Право позивачки на отримання щомісячного підвищення до пенсії з 02.03.2009 року підтверджується безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за цей період були чинними.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” у 2009 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи вказані положення частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов’язаний призначити, нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у березні-грудні 2009 року, та з січня 2010 року.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суттю положень ст.46 Конституції України є те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На вимогу п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача – Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області в частині невиплати позивачці державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 02 березня 2009 року є неправомірними, тому суд вважає зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області перерахувати та виплатити на користь позивачки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 02 березня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено, тому суд вважає стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
На підставі ст.ст. 8, 19, 46, 55, 147, 152 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 19.12.2006 року № 489-V, Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України „Про прожитковий мінімум”, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з 02 березня 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 02 березня 2009 року з урахуванням здійснених виплат.
У позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати їй підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.03.2009 року включно відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
У позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати їй підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 08.07.2007 року включно, з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1. судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанову суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
СУДДЯ