Справа  № 2-2479/2010 р.

                          РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року    Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого   - судді Куценко О.О.

при секретарі – Павленко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

      Позивачка звернулась в суд з позовом в якому вказала, що д еякий час вона проживала в шлюбі з ОСОБА_2. Від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2005 році вони розлучилися. Після розлучення у 2006 році у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не брав участі у вихованні сина, не надавав жодної матеріальної допомоги позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. 24 жовтня 2006 року Якимівський районний суд Запорізької області розглянув цивільну справу за позовом позивачки та вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3. На підставі рішення суду позивачки було видано виконавчий лист за № 2-1063 від 24 жовтня 2006 року відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний виплачувати аліменти на її користь, на утримання сина аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян щомісячно починаючи з 24 жовтня 2006 року та до повноліття сина тобто до 17 липня 2020 року. Виконавчий лист позивачка надала для примусового виконання до Державної виконавчої служби в Якимівському районі. 27 жовтня 2006 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Починаючи з дня прийняття рішення і до теперішнього часу, тобто протягом майже 4-х років, ОСОБА_2 аліменти сплачує не регулярно, в зв'язку з чим з'явилася заборгованість яка станом на 01 вересня 2010 року склала 4115,70 грн. Звернутися до суду позивачку змусило відношення відповідача до сплати аліментів на утримання сина. Їй важко одній утримувати та виховувати сина. На теперішній час позивачка не працює, заробляє на життя, на виховання та утримання сина сезонними заробітками в літній період. Позивачка розуміє, що заробляти зараз дуже важко, але й утримувати сина на 337 гривень 32 копійки в місяць які нараховані для сплати аліментів у 2010 році і які виплачуються відповідачем вкрай нерегулярно теж неможливо. Життя з кожним місцем в Україні дорожчає, важко одній надати дитині повноцінне харчування, одягнути, забезпечити нормальне навчання. Дитина з моменту розлучення і до теперішнього часу проживає разом з позивачкою яка повністю займається його вихованням і утриманням. Відповідач ОСОБА_2 з дитиною зовсім не спілкується участі у вихованні не приймає. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з тим, щоб він намагався сплачувати аліменти регулярно та хоча б частково намагався виплатити існуючу заборгованість. Позивачка вважає, що заборгованість по аліментах виникла з вини відповідача ОСОБА_2. Відповідач в літній період кожен рік займається торгівлею реалізацією сільськогосподарської продукції в зоні відпочинку у с.м.т. Кирилівка. Має підсобне господарство де утримує свійських тварин, отриману від цього продукції наприклад молочну реалізує в осінньо-зимній період на ринках міста Мелітополя. Тому відповідач має можливість приймати повноцінну участь у утриманні дитини має можливість сплачувати аліменти регулярно, має можливість сплатити заборгованість. Але відповідач просто не бажає цього робити. За розрахунками позивачки за період з 24 жовтня 2006 року по 31 грудня 2006 року сума неустойки (пені) яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь складає 37.12 грн.   За період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь складає 1129,58 грн . За період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь складає 2180,10 грн.  За період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь складає 3538,08 грн. За період з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь складає 1444,02 грн. Загальна сума неустойки складає 8328,90 грн.

    В зв'язку з вищевикладеним, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 8328,90 грн.

    В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

    Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що він ніде не працює, тому сплачує аліменти по мірі можливості, своєчасна виплата не залежить від його волі, тому просить суд відмовити в задоволенні позову.  

    Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізував  зібрані про справі докази, а саме:

-   копію свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2, НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС Якимівського РУЮ Запорізької області від 26 січня 2005 року;

-   копію свідоцтва про народження ОСОБА_3, НОМЕР_2, виданого відділом РАГС Якимівського району Запорізької області від 25 вересня 2002 року;

-   копію виконавчого листа № 2-1063/2006 виданого Якимівським районним судом Запорізької області від 24 жовтня 2006 року;

-   копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 жовтня 2006 року;

-   копію довідки про склад сім’ї ОСОБА_1 № 2510, виданої виконавчим комітетом Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 17 вересня 2010 року;

-   довідку про отримання аліментів № 12673, видану відділом ДВС Якимівського РУЮ Запорізької області від 14 вересня 2010 року;

-   копію виписки стаціонарного хворого № 805, виданої Запорізьким обласним протитуберкульозним клінічним закладом від 02 липня 2009 року;

-   довідку № 683, виданої Володимирівською сільською радою Якимівського району Запорізької області від 29 вересня 2010 року, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню.

    Згідно ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана  сплачувати  аліменти  за  рішенням  суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми   несплачених аліментів за кожен день прострочення.
    Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України  розмір  неустойки  може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
    Приймаючи до уваги, сімейний та матеріальний стан відповідача, стан його здоров’я, суд вважає за можливим стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі  2000 грн.

    Керуючись, ст. ст. 10, 60, 130, 212- 215  ЦПК України, на підставі ст.ст.   196 Сімейного кодексу України суд

    в и р і ш и в:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.      

    Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Сімферополь АР Крим, проживаючого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 2000 (дві тисячі) грн..

    Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Сімферополь АР Крим, проживаючого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 203 (двісті три) грн.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення цього рішення.

    Суддя: