КОПІЯ

Категорія: 45                                               Справа № 2-30/2010

РІШЕННЯ

І м е н е м      У к р а ї н и

8 жовтня 2010 року                                           м. Золочів

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Левика Я.А.

при секретарі – Гавришків М.І.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5, представника третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 – ОСОБА_6, представника третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_7 – ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку та земельної ділянки об’єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на їх частину, позовом третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання житлового будинку спільною частковою власністю та ін., -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 у якому збільшивши та уточнивши позовні вимоги під час судового розгляду справи просила: визнати об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, її та відповідача житловий будинок АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку розміром 0,2104 га, за цією ж адресою АДРЕСА_1 області; визнати за нею право власності на 3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки розміром 0,2104 га, за цією ж адресою АДРЕСА_1 області.

В обґрунтування свого позову у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та поясненнях у судовому засіданні зазначила, що 30.09.1995 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, після чого вони стали проживати подружнім життям. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_7, яка на даний час проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні та вихованні. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 19.10.2007 року шлюб між нею та відповідачем – розірвано. За час подружнього життя вони власними зусиллями та за власні кошти набули майно, котре і після розірвання шлюбу залишається їх спільним майном. Таким майном, зокрема, є житловий будинок на присадибна земельна ділянка на АДРЕСА_1 Право власності на вказаний будинок зареєстроване за відповідачем. Також, на ім’я відповідача видано державний акт про право власності на згадану земельну ділянку. Відповідач на даний час заперечує її право на частину вищеназваного майна, через що вона і звернулась до суду. Крім цього, згідно рішення Золочівського районного суду від 21.05.2008 року з відповідача зобов’язано стягувати аліменти в її користь на утримання їх доньки ОСОБА_7, котра разом з нею проживає та утримується нею. Проте відповідач аліменти сплачує лише у розмірі 200 грн. на місяць, чого явно не достатньо для забезпечення фізичного та духовного розвитку їх неповнолітньої доньки. Крім цього, відповідач систематично ухиляється від сплати згаданих аліментів, через що у нього утворилась заборгованість, яка станом на 21.05.2010 року становить 1000 грн., що вкрай негативно впливає на умови утримання їх доньки. Через це вважає, що її частка в житловому будинку та земельній ділянці повинна бути більшою ніж ? та складати 3/5 частки, що відповідатиме інтересам захисту прав їх неповнолітньої доньки ОСОБА_7. Крім цього, пояснила, що з часу укладення шлюбу з відповідачем і до його розірвання вони з чоловіком проживали у будинку її батьків. У спірному будинку вони спільно ніколи не проживали. Ділянку під будівництво їм з чоловіком надали у 1996 році. Будівництво розпочалось у 1997 році. Спірна ділянка була приватизована ще до початку будівництва будинку. Будинок будували за кошти їх подружжя, за допомогою їх батьків, її та відповідача. Фундамент завершили заливати у 1997 році. Перший поверх закінчили будувати у 1998 році. Цегла для будівництва, цемент, пісок надали її батьки. У будівництві першого поверху батьки відповідача майже не допомагали. Участі особистої у будівництві не брали. Чоловік брав особисту участь у будівництві. Купувала продукти та готувала їжу майстрам вона особисто. Мати відповідача участі у будівництві першого поверху не брала. Проект будинку був вироблений відразу. Будинок мав бути двоповерховим відразу. Згодом проект трохи змінився. Дві кімнати на другому поверсі були трохи зменшені порівняно з первісним проектом. У 1998 році будівництво призупинилось. Тоді відновилось у 2002 році. Вона та відповідач жили спільно до розлучення через суд у 2007 році. Будинок будувався для сім’ї їх з відповідачем та їх доньки та виключно для них. Батьки ні її, ні відповідача наміру переїжджати проживати до них у будинок не мали та такого ніколи не висловлювали, на власність у будинку ніхто крім них не претендував. Жодних договорів про визнання за батьками чи то її чи відповідача частки у будинку вони не укладали. Батьки допомагали будувати їм будинок з власної волі. У 2002 році будівництво розпочалось за рахунок коштів матері відповідача, яка передала певні кошти з-за кордону, де вона перебувала на заробітках. Початок будівництва другого поверху у 2002 році почав чоловік. У будівництві фізичною працею допомагав її батько та брат як першого так і другого поверху. Вона допомагала у будівництві другого поверху тим, що готувала знов же ж їжу та приносила майстрам. Продукти були їх власні, з їхнього господарства. В подальшому батько відповідача взяв на себе організацію проведення будівництва. Всі кошти, які вони особисто могли заробити ішли на будівництво будинку. Кожна копійка ішла на будову. Вони багато в чому собі відмовляли під час будівництва. У 2003 році будівництвом переважно займався батько відповідача. Другий поверх будувався переважно за допомоги батьків відповідача, проте її батьки теж брали участь у будівництві. Вони вирощували худобу, продавали її та надавали кошти від продажу для будівництва. При будівництві другого поверху у неї з батьком відповідача виник конфлікт з приводу розмірів та конфігурації кімнат, а тому батько вирішив сам годувати майстрів. Конфлікт виник, бо батько відповідача робив певні роботи не порадившись з нею, змінив частково проект, а її чоловік йому жодних претензій не висловив. Далі, після отримання свідоцтва про право власності на будинок у такому проводились оздоблювальні роботи. У літку 2007 році вона особисто їздила на заробітки у м. Севастополь з метою отримання коштів для завершення ремонтних робіт. Певні оздоблювальні та ремонтні роботи проводились після розірвання їх шлюбу. Проте лише частина з тих які вказані у поясненнях відповідача. Просила задовольнити її позов, оскільки відповідач не сплачує вчасно аліменти, розмір яких і так є дуже малим, враховуючи потреби дитини. Крім цього, просила відмовити в позові третім особам, оскільки вони лише з власної волі допомагали їм, як подружжю будувати будинок, жодних усних чи письмових домовленостей між ними про те, що частина будинку буде їм належати внаслідок надання ними допомоги у будівництві між ними не було, як не було такої домовленості між ними та її батьками. Крім цього, просила відмовити їм в позові з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки право власності на майно, частку якого вони просять виникло у 2005 році, а треті особи звернулись з позовом лише у 2010 році, хоча достеменно знали про те, що таке за відповідачем, їх сином визнано. Крім цього, свідченням того, що позов третіх осіб безпідставний є те, що вони не претендують на частину земельної ділянки для обслуговування частини будинку, про визнання за ними якої просять. Це підтверджує те, що жодних домовленостей про перехід до третіх осіб частини будинку не було. Також, третіми особами не наведено жодних правових підстав для визнання за ними права власності на частину спірного будинку. Просила у задоволенні позову третіх осіб з самостійними вимогами – відмовити. Її позов – задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 первісний позов заперечив, позов третіх осіб з самостійними вимогами – визнав. Пояснив, що з часу одруження та до розлучення вони з позивачем проживали у будинку її батьків. Його батьки проживали у своєму будинку у с.Єлиховичі. Після одруження вони вирішили взяти ділянку під будівництво у с.Сасів де жили батьки його дружини. Вирішили будуватись спонтанно. Давали ділянку сусідам, крім цього, одна ділянка була вільною і вони вирішили взяти під будівництво і собі. Жили вони у будинку спільно з батьками та братом дружини. Вони мали окрему кімнату. Конфліктів за час проживання між ними та батьками позивача не виникало. До одруження він працював у будівельній бригаді. Потім працював у лісгоспі, а вже згодом ще на інших роботах. Протягом усього спільного життя він працював. Лише один рік не мав роботи. Дружина з народження доньки до 2002 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною, тобто шість років. Потім пішла працювати у дитячий садок вихователем. На час одруження працювала у школі. Крім основних місць праці вони вели господарство спільно з батьками позивача. Мали город, тримали худобу, тощо. Господарство було досить велике. Нагальних потреб у житлі у їх сім’ї не було. Мали намір побудувати будинок для своєї сім’ї і для майбутніх сімей своїх дітей, тобто будували його на перспективу. Фундамент заливали спільно. Роботи виконувала будівельна бригада з якою він працював, тобто його спів робітники. Будівельні матеріали на фундамент купували: його батько та батьки позивача. Більшу частку матеріалів дав його батько. Частка батьків позивача була незначною. Будинок будувався для їх сім’ї з дружиною, для їх дітей. Ні батьки позивача, ні його батьки – наміру проживати у будинку не мали. Затрати їх сім’ї у будівництві були невеликі. Коштів вони, зокрема у фундамент, не вкладали. Він брав участь у будівництві фізично працею та його бригада допомагала проводити роботи. З бригадою він грошима не розраховувався, вони лише харчувались у нього та він купував їм горілку. Дружина займалась готуванням їжі та приносила її майстрам. За якийсь час після залиття фундаменту вони розпочали будівництво першого поверху. Почалось будівництво так: його тесть вигодував бика, продав його та запропонував продовжити будівництво будинку, вони не заперечували та розпочали будувати перший поверх. Вони за гроші тестя купили 21 тис. штук цегли. Тоді його батько знайшов майстрів, він, крім цього, попросив знов же ж своїх товаришів та вони вимурували перший поверх. Його батьки дали гроші на цемент, пісок. На його думку, це були кошти з батькової пенсії або з грошей матері з-за кордону. Його товариші грошей за роботу знов же ж не брали, він розраховувався «горілкою». Це не були значні затрати. Брати позивача та її батько теж фізичною працею допомагали у будівництві. Його батько розраховувався з частиною робітників, а саме з двома майстрами. Дружина у будівництві першого поверху брала таку ж участь як і у залитті фундаменту, а саме готувала їжу та приносила майстрам. Перший поверх почали будувати за ініціативою батька позивача, другого ж поверху вже за ініціативою його батька, як він думає через те, що мати надіслала певні кошти з-за кордону. Батьки коли давали кошти на будівництво другого поверху розмов про те, що мають намір переїхати жити до будинку не вели та такого не висловлювали. Жодних договорів з приводу того, що чиїсь батьки беруть участь у будівництві та в подальшому претендуватимуть на частку чи про те, що хтось з них буде жити у будинку не було та не укладалось. Єдине, його мати казала, що по поверненні з заробітків хоче з ним жити, щоб за ним доглядати та за внучкою, бо він час від часу зловживав алкоголем. Дружина у будівництві другого поверху майже не брала, їсти майже не готувала. Годував майстрів його батько. Дружина займалась вихованням дитини, доглядала господарство. Батьки дружини жодних затрат на будівництво другого поверху не несли. Загалом на будівництво будинку затрати понесли, на його думку, їх сім’я 5%, батьки дружини 5% та його батьки 90%. Збільшити частку дружини у будинку за рахунок припинення сплати ним аліментів не згідний. Які затрати несе дружина на утримання дитини він не знає. Одягу для дитини він не купував, продуктів не купував, в сплаті аліментів має певну затримку, проте їх заплатить невдовзі. На даний час він живе у будинку сам з своєю фактичною дружиною з якою шлюб у нього на даний час не укладений. Мати повернулась з-за кордону, проте не проживає з ним у спірному будинку, оскільки хворіє, і у спірному будинку у неї немає умов для проживання. Проте має намір, коли будуть створені відповідні умови переїхати до нього. Мати майже не розмовляє, оскільки страждає на важке захворювання. Він має намір, у випадку якщо б вона переїхала до будинку доглядати за нею. Батько стосовно своїх намірів про переїзд не говорив. Просив у первісному позов відмовити. Позов третіх осіб з самостійними вимогами – задовольнити.

Під час розгляду справи в суд звернулись, як треті особи з самостійними вимогами,         ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до сторін за первісним позовом ОСОБА_1,           ОСОБА_3 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 спільною частковою власністю ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_9; визначення спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ? житлового будинку АДРЕСА_1; визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане 30.01.2005 року Золочівським МБТІ в частині реєстрації права власності на ? частину згаданого будинку за ОСОБА_3 В обґрунтування позову у позовній заяві, у своїх особистих поясненнях ОСОБА_5 та поясненнях своїх представників зазначили, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 їм стало відомо про те, що на даний час власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Вони, треті особи з самостійними вимогами, є батьками вказаної особи та вважають, що їх позовні вимоги є підставними з врахуванням такого. Будівництво спірного будинку розпочалось 1999 року спільними зусиллями відповідачів за їх позовом, їх (третіх осіб з самостійними вимогами) та батьків ОСОБА_1 За спільні кошти було збудовано фундамент та «коробку» будинку. В 2000 році будівництво припинилось у зв’язку з відсутністю коштів до 2002 року. ОСОБА_7 у 2002 році поїхала на заробітки за кордон і кілька разів передавала гроші для продовження будівництва, однак кошти відповідачами витрачались на інші цілі. Після цього, ОСОБА_5 переконався, що відповідачі не мають наміру і грошових коштів для продовження будівництва, а майно руйнується. У зв’язку з цим разом з дружиною домовився, що вони будуть продовжувати будівництво самостійно. Тоді він, за згодою відповідачів, з липня 2003 року особисто зайнявся будівництвом спірного будинку та після цього відповідачі до спірного будівництва жодного відношення не мають. Жодних робіт вони там не виконували, грошових коштів не вкладали, про майно не піклувались. За кошти надіслані його дружиною він купував будівельні матеріали, оплачував виконані роботи, крім цього самостійно працював на будівництві, тобто фактично самостійно завершив дане будівництво за їх з дружиною кошти. За його підрахунками вони з дружиною витратили 68394 грн. 90 коп. станом на 2007 рік на дане будівництво, згідно ж розрахунку понесених витрат в перерахунку на ціни 2009 року вважають, що витратили на будівництво будинку 200000 грн. З врахуванням вказаного треті особи з самостійними вимогами не згідні з тим, що спірний будинок поділятиметься тільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Вважають, що їх частка у будинку є найбільшою та тому звернулись з даним позовом до суду. До суду з позовом не звертались би у випадку якщо б з первісним позовом не звернулась ОСОБА_1 Вважали би їх права не порушеними у випадку коли б будинок продовжував належати сину та ОСОБА_1 на нього би претензій не пред’являла. Тим більше позову не подавали б коли б син не розривав шлюбу з невісткою та вони б проживали у будинку.

Крім цього, ОСОБА_5 пояснив, що до будівництва кожна із сімей доклалась нерівномірно. Фундамент заливали так, він дав матеріал, цемент дали батьки ОСОБА_1, роботу виконували по половині. На перший поверх цеглу дали батьки ОСОБА_1, він дав цемент, і забезпечив роботу  майстрів. Другий поверх – повністю заслуга його та дружини. Кошти на будівництво висилала дружина з-за кордону, він наймав майстрів, купував матеріали та особисто займався будівництвом. Крім цього, він особисто займався реєстрацією права власності на будинок за сином. Будівництво будинку розпочалось з ініціативи його сина та його дружини. Вони самостійно отримали ділянку під будівництво, про що йому навіть не було відомо. Проте він коли дізнався жодним чином не заперечував проти будівництва, а дав згоду допомагати сім’ї свого сина у будівництві, як допомагав, зокрема своїй доньці у придбанні квартири. Десь у 2008 році була розмова між ним, його дружиною та сином про те, що вони будуть допомагати грошима у будівництві будинку та можливо на старість вони з дружиною підуть туди жити. Дружині сина про ці домовленості не було відомо, оскільки вони на той час вже розлучились. Жодних письмових домовленостей про участь у будівництві його чи його дружини, між ним та сім’єю сина не було. Договорів про те, що вони з дружиною матимуть частку у будинку, враховуючи їх вкладення у будинок не укладалось. Що стосується затрат кожної із сімей на будівництво будинку, то вони були такі. Фундамент: 45% вклала у фундамент його сім’я, 45% - батьки ОСОБА_1 та 10 % сім’я сина. Перший поверх 55% - батьки ОСОБА_1, 35% його сім’я та 10 % сім’я сина. Стосовно другого поверху, то 90% вклала його сім’я, а 10% сім’я сина, сім’я батьків ОСОБА_1 до другого поверху жодним чином не доклалась.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилась, проте суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності враховуючи, що у судовому засіданні її інтереси захищає представник ОСОБА_8

Представник третьої особи ОСОБА_8 дала пояснення аналогічні до пояснень         ОСОБА_5

Просили у задоволенні первісного позову – відмовити. Їх позов задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, свідків ОСОБА_10,               ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що первісний позов слід задовольнити частково, у задоволенні позову третіх осіб з самостійними вимогами – відмовити.

З пояснень осіб, що беруть участь у справі, копій свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом РАЦС Золочівського РУЮ Львівської області від 21.02.2008 року, копії свідоцтва про народження ОСОБА_23, виданого Сасівською сільською радою 3.01.1997 року, довідки Сасівської сільської ради Золочівського району Львівської області №135 від 2.03.2009 року, довідок ВДВС Золочівського РУЮ №/09-15/2323 від 7.04.2010 року, №227 від 2.12.2009 року, 15.02.2009 року, №09-14/3498 від 26.05.2010 року, вбачається, що сторони за первісним позовом з 30.09.1995 року по 30.10.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі та шлюбні відносини між ними існували до винесення рішення Золочівським районним судом 19.10.2007 року про розірвання шлюбу. За час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_23. Протягом усього часу перебування у шлюбі сторони проживали разом, у будинку батьків позивача ОСОБА_1 у АДРЕСА_2. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 21.05.2008 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_24 зобов’язано стягувати щомісячно аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_23 у розмірі 200 грн. до досягнення нею повноліття, оскільки така на даний час проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач аліменти сплачує нерегулярно, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 7.04.2010 року становила 1200 грн.

З пояснень осіб, що беруть участь у справі, копій довідки Золочівської МБТІ №125 від 28.04.2009 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6358801 від 30.01.2005 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.01.2005 року, листа Золочівського РВ Львівської РФ ДП «ЦДЗК» №492 від 1.07.2009 року, державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 від 11.07.1996 року, технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 від 9.12.2004 року, інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1, зокрема, будівельного паспорта земельної ділянки за згаданою адресою, розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації Львівської області №559 від 24.12.2004 року «Про затвердження акту державної технічної комісії ОСОБА_3» судом, також, встановлено, що сторонам за первісним позовом 11.07.1996 року було надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2104 га АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 На вказаній земельній ділянці сторонами за первісним позовом за час їх шлюбу було побудовано житловий будинок, який введений в експлуатацію на підставі розпорядження голови Золочівської РДА від 24.12.2004 року та право власності на який, теж, зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 Будинок складається із 1-го поверху та мансарди. На 1-му поверсі розташовані такі приміщення: коридор 1-1 площею 18,5 кв.м.; коридор 1-2 площею 5,3 кв.м.; житлова кімната 1-3 площею 36,8 кв.м.; кухня 1-4 площею 14,3 кв.м.; ванна 1-5 площею 7,9 кв.м. На 2-му поверсі розташовані такі приміщення: коридор 1-6 площею 14,4 кв.м.; коридор 1-7 площею 11,6 кв.м.; підсобне приміщення 1-8 площею 11,9 кв.м.; підсобне приміщення 1-9 площею 11,1 кв.м.; житлова кімната 1-10 площею 11,4 кв.м.; житлова кімната 1-11 площею 17,6 кв.м. та комірка 1-12 площею 3 кв.м. Всього будинок площею 163,8 кв.м.

Згідно змісту п. 23 ППВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 в ирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

На підставі пояснень осіб, що беруть участь у справі, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, записів, що містяться у 5 зошитах, наданих ОСОБА_5, виписки з рахунку соціального забезпечення ОСОБА_7 від 1.02.2010 року, судом, також, встановлено, що згаданий житловий будинок збудовано та свідоцтво про право власності на такий видано в період з 1997 по 30.01.2005 року спільними зусиллями та коштами подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при допомозі батьків кожного із подружжя, зокрема, і третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_5 та ОСОБА_7, близьких родичів та знайомих сторін. Крім цього, протягом більшого часу ведення будівництва позивач за первісним позовом ОСОБА_1, окрім допомоги в будівництві вела постійно домашнє господарство та здійснювала догляд за малолітньою донькою сторін за первісним позовом ОСОБА_23

Так, усі особи, що беруть участь у справі визнали та таке підтверджено поясненнями вказаних вище свідків, що спірна земельна ділянка, право власності на яку на даний час зареєстровано за відповідачем за первісним позовом, була виділена сторонам за первісним позовом, як подружжю, для будівництва будинку та майбутнього обслуговування як будинку так і господарських будівель. На вказаній ділянці при допомозі батьків, інших близьких родичів сторонами за первісним позовом, як подружжям, було проведено будівництво спірного будинку. Вказане будівництво було проведено під час шлюбу сторін. Фундамент будинку було залито за приблизно однакової допомоги батьків кожного із подружжя. Більшої допомоги сторонам за первісним позовом при будівництві першого поверху будинку було надано батьками позивача. При будівництві мансарди більшої допомоги надали батьки відповідача. Будь-яких усних чи письмових домовленостей, угод, договорів як між сторонами, так і між сторонами та їх батьками чи іншими особами про спільну участь у будівництві, про визнання за будь-ким іншим окрім подружжя, після будівництва права на частку у будинку чи надання будь-кому окрім подружжя права на проживання у будинку після завершення його будівництва, не було. Жодна із осіб, що беруть участь у справі вказаного не заперечила. Більше того, усі особи, що беруть участь у справі визнали те, будівництво спірного будинку від самого початку його будівництва і до визнання права власності на такий здійснювалось для сім’ї сторін за первісним позовом, а саме для ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та їх малолітньої доньки та право власності на такий мало бути визнане виключно за ними.

Враховуючи вказане та згідно ст.ст. 60, 61 СК України спірні будинок та земельну ділянку слід визнати об’єктами права спільної сумісної власності сторін за первісним позовом, чим задовольнити первісний позов в частині вимог про визнання об’єктами спільної сумісної власності подружжя спірних будинку та земельної ділянки.

Жодних підстав вважати, що через те, що третіми особами з самостійними вимогами було надано допомогу сторонам за первісним позовом у будівництві будинку такий став об’єктом спільної часткової власності та треті особи, згідно норм глави 24 ЦК України, набули право на частину вказаного будинку – немає. Тому у задоволенні позову третіх осіб з самостійними вимогами слід відмовити.

Що стосується вимог первісного позову в частині визнання за позивачем права власності на частину вказаних спірної земельної ділянки та будинку, то, на думку суд, позов у цій частині слід задовольнити частково та визнати за позивачем право власності на ? частину згаданих будинку та земельної ділянки. Вказаний висновок судом зроблено на підставі такого.

    Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Позивачем за первісним позовом не представлено, а судом не здобуто жодних доказів, які б ствердили про те, що розмір аліментів, які вона одержує, хоча і нерегулярно недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку доньки сторін, яка з нею проживає чи її лікування. Інших обставин, що мають істотне значення та які б свідчили про необхідність визнання за позивачем 3/5 частки спірних будинку та земельної ділянки судом не встановлено.  

Що стосується заяви позивача за первісним позовом про необхідність відмови у позові третіх осіб з самостійними вимогами з підстав пропуску ними строку позовної давності, то на думку суду така є безпідставною, оскільки як встановлено судом такий ними не пропущено, оскільки про, на їх думку, порушення свого права, треті особи дізнались лише з часу подання первісного позову, оскільки вважали таке непорушеним, оскільки єдиним зареєстрованим власником спірного будинку був їх син, відповідач за первісним позовом.

Враховуючи вказане первісний позов слід задовольнити частково. Визнати об’єктами права спільної сумісної власності спірний житловий будинок та земельну ділянку та визнати за позивачем право власності на ? ідеальну їх частину. В задоволенні зустрічного позову – відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 68-72 СК України, ст.ст. 355, 368, 370, 372, 392, 331, 328, 375, 369, 380, 386, 373, 377 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 90, 120 Земельного кодексу України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розміром 0,2104 га що розташована в АДРЕСА_1 об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? ідеальну частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розміром 0,2104 га що розташована в АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позову – відмовити.

В задоволенні позову третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання житлового будинку спільною частковою власністю та ін. – відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1390,90 грн. сплаченого нею судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 227,18 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                               /ПІДПИС/

Копія вірна.

Суддя Золочівського районного суду                         Я.А. Левик