АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 11а – 954/2010 р. Головуючий у суді І інстанції Франько М.Я.
Категорія ст. 186 ч. 2 КК Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Драного О.П.,
суддів Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,
за участю прокурора Грозана А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію засудженого ОСОБА_3 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Сніжне Донецької області,
мешканця м. Знам’янка Кіровоградської області,
раніше судимий Знам’янським міськрайсудом:
03.06.1998 року за ч. 1 ст. 229-6 КК України (в ред.
1960 року) до 1 року позбавлення волі з відстрочкою
виконання вироку на 2 роки, штрафу 300 грн.;
14.02.2000 року за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141 КК України
( в ред. 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
26.01.2004 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року
позбавлення волі, звільнений умовно-достроково
27.07.2004 року на 3 місяці 6 днів;
27.12.2006 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років
позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Знам’янського міськрайонного суду від 27.12.2006 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 17 липня 2007 року близько 14 години вийшов з ліфту на п’ятому поверсі в 3-ому під’їзді в АДРЕСА_1 слідом за раніше не знайомою йому ОСОБА_4, де потім зірвав з шиї останньої, тобто відкрито заволодів золотим ланцюжком вартістю 2310 грн. та золотим хрестиком вартістю 165 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2475 грн.
В своїй доповненій апеляції засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду стосовно нього, а справу направити на новий судовий розгляд за місцем його проживання, мотивуючи це тим, що по справі не були здобуті докази того, що саме він скоїв цей злочин, сама кримінальна справа стосовно нього була сфальсифікована працівниками міліції, та що в ході проведення слідства по справі слідчим були допущені грубі порушення кримінально-процесуального законодавства, зокрема під час впізнання його потерпілою. Також звертає увагу на те, що показання на досудовому слідстві, де він визнавав себе винним у скоєнні даного злочину, були отримані шляхом застосування до нього насилля, залякування та обману з боку працівників міліції. Вважає, що вирок суду ґрунтується лише на припущеннях.
Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, який вважає, що вирок суду необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що у повному обсязі підтверджується дослідженими під час судового слідства доказами, які узгоджуються між собою, зокрема:
- показаннями самого засудженого ОСОБА_3 на досудовому слідстві, коли він, в присутності понятих, під час проведення відтворення обстановки та обставин події вказав місце скоєння ним пограбування ОСОБА_4, та відтворив свої дії під час його скоєння ( т.№1, а.с.27-28);
- показаннями потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні, з яких вбачається, що саме засуджений ОСОБА_3 19.07.2007 року зірвав з її шиї золотий ланцюжок з золотим хрестиком;
- показаннями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні, з яких вбачається, що вона була понятою під час проведення впізнання, коли потерпіла серед осіб впевнено впізнала в засудженому ОСОБА_3 особу, яка скоїла її пограбування.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною, так як під час судового розгляду справи було встановлено, що він повторно відкрито викрав чуже майно.
Доводи останнього, викладенні у доповненні до апеляції, про те, що на досудовому слідстві до нього працівниками міліції застосовувались незаконні методи слідства є надуманими і такими, що не відповідають дійсності, так як ці доводи на вимогу суду перевірялись прокуратурою м. Олександрії, та за результатами перевірки було відмовлено в порушені кримінальної справи стосовно працівників Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області по даному факту, за відсутністю в їх діях складу злочину. Не відповідають дійсності також й ствердження засудженого стосовно порушень, що були допущені під час проведення впізнання його потерпілою.
Призначаючи покарання засудженому суд у повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, через що обгрунтовано призначив йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України. Так як засуджений ОСОБА_3 вчинив новий злочин в період відбування покарання за вироком Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.12.2006 року, то суд першої інстанції правильно, у відповідності до ст. 71 КК України, частково приєднав до покарання призначеного за новим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
За таких обставин вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляції та зміни вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2009 року щодо нього – без зміни.
Судді: