АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 11а – 956/2010 р. Головуючий у суді І інстанції Паламарчук М.С.
Категорія ст. 186 ч. 2 КК Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Драного О.П.,
суддів Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,
за участю прокурора Єщенко Л.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію засудженого ОСОБА_3 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Глинок Світловодського
району Кіровоградської області, мешканця
м. Олександрія Кіровоградської області,
раніше судимий 04.02.2010 року Олександрійським
міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК
України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з
випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік
6 місяців,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду від 04.02.2010 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 13 лютого 2010 року близько 20 години 15 хвилин він, перебуваючи поблизу перехрестя вулиці Садова та провулку Леонтовича в м. Олександрії, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном «Нокіа 6131» вартістю 760 грн., в якому знаходилась карта пам’яті МікroSD 512 MB вартістю 45 грн. та сім-карта оператора мобільного зв’язку «Білайн» вартістю 10 грн., що належали потерпілому ОСОБА_4, заподіявши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 815 грн.
В своїй доповненій апеляції засуджений ОСОБА_3 просить змінити вирок суду стосовно нього та перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України, посилаючись на те, що він попросив потерпілого продати йому мобільний телефон, а так як для цього не було коштів, то він попросив потерпілого дати йому телефон щоб зателефонувати тим людям, які б привезли йому для цього гроші, під час розмови він зайшов за кут будинку, а коли вийшов з-за кута то потерпілого вже не було.
Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, яка вважає, що вирок суду необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що у повному обсязі підтверджується дослідженими під час судового слідства доказами, які узгоджуються між собою, зокрема:
- показаннями самого засудженого ОСОБА_3 в судовому засіданні, з яких вбачається, що умисел на заволодіння телефону у нього виник тоді, коли він побачив, як потерпілий розмовляє по телефону, він розумів що вчиняє відкрите викрадення, але на вимогу потерпілого не зупинився і телефон не повернув, сім-карту з телефону він викинув, а користувався сім-картою матері;
- протоколом огляду місця події від 19.02.2010 року, в ході якого у засудженого був вилучений викрадений ним мобільний телефон, і він підтвердив, що відкрито заволодів цим телефоном 13.02.2010 року (а.с.14);
- висновком товарознавчої експертизи про вартість телефону та сім-карти (а.с. 46-47);
- довідкою про вартість стартового пакету оператора мобільного зв’язку «Білайн».
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною, так як під час судового розгляду справи було встановлено, що він повторно відкрито викрав чуже майно.
Доводи останнього, викладенні у доповненні до апеляції, про те, що телефон потерпілого він взяв лише для того щоб подзвонити, та не зміг віддати через те, що потерпілий вже пішов, колегія суддів розцінює критично, як спосіб захисту засудженого, крім того ці доводи у повному обсязі спростовуються вищевикладеними доказами, зокрема і показаннями засудженого як під час судового розгляду справи, так і на досудовому слідстві.
Призначаючи покарання засудженому суд у повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, через що обгрунтовано призначив йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
Так як засуджений ОСОБА_3 вчинив новий злочин в період відбування покарання за вироком суду від 04.02.2010 року, то суд першої інстанції правильно, у відповідності до ст. 71 КК України, частково приєднав до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
За таких обставин вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляції та зміни вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2010 року щодо нього – без зміни.
Судді: