АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 11а – 977/2010 р. Головуючий у суді І інстанції Петрова О.Ф.
Категорія ст. 125 ч. 1 КК Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Драного О.П.,
суддів Лещенка Р.М., Палічука А.О.,
за участю прокурора Єщенко О.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Шпола
Черкаської області, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,
визнана невинною у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та виправдана за відсутності в її діях складу злочину.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження малолітній ОСОБА_4, а саме в тому, що 12 грудня 2009 року близько 18 години вона, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2, доглядаючи за малолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, маючи раптово виниклу неприязнь до неї за погану поведінку, вдарила її двічі лозиною, та коли ОСОБА_4 вибігла з хати на вулицю будучи одягненою лише в колготи та кофтину, ОСОБА_3, передбачаючи небезпеку для здоров’я малолітньої ОСОБА_4 внаслідок дії низької температури, умисно не завадила цьому, хоча повинна була та могла це зробити. Внаслідок цього ОСОБА_4 перебувала на подвір’ї тривалий час, де температура повітря складала мінус 6,5 градусів за Цельсієм при швидкості вітру 6-8 метрів на секунду. Після цього, впустивши ОСОБА_4 до житлового будинку, ОСОБА_3, з метою запобігти застуді ОСОБА_4 від дії низьких температур, достовірно знаючи про її малолітній вік та усвідомлюючи про небезпеку вживання алкоголю малолітніми, в силу свого віку та життєвого досвіду маючи змогу передбачати небезпеку своїх дій відносно ОСОБА_4, знехтувала цим та умисно примусово напоїла останню горілкою.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 стан здоров’я малолітньої ОСОБА_4 різко погіршився та вона була доставлена до реанімаційного відділення Олександрійської центральної районної лікарні з діагнозом: отруєння сурогатами алкоголю середнього ступеню важкості, розлад периферичного кровообігу (акроцианоз), гіпотермія (падіння температури тіла нижче фізіологічної норми 36,6 градусів), що згідно висновку судово-медичної експертизи №78 від 29.01.2010 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Виправдовуючи ОСОБА_3 суд першої інстанції зазначив, що не вбачає в діях ОСОБА_3 ознак умислу, визначених у ст. 24 КК України, і дійшов висновку що вона діяла необережно, а тому підстав для притягнення її до кримінальної відповідальності немає і вона підлягає виправданню.
В своїй апеляції прокурор просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Разом з тим прокурор зазначає, що не можна не погодитись із висновком суду, що дії ОСОБА_3 не були спрямовані на досягнення суспільно небезпечних наслідків, вона не бажала щоб ОСОБА_4 потрапила до лікарні, та що саме в усвідомленні значення своїх дій та можливості бажання у їх настанні, полягає непрямий умисел. Також посилається на те, що суд взяв до уваги лише свідчення ОСОБА_3, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння, що вказує на однобічність судового слідства. Крім того, вважає, що суд допустив процесуальне порушення при розгляді справи, так як з протоколу судового засідання вбачається, що в засіданні приймав участь законний представник потерпілої ОСОБА_5, однак представник потерпілої був відсутній у судовому засіданні.
Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, яка підтримала апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з тексту пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення органами досудового слідства останній ставиться в провину те, що вона напоїла горілкою малолітню ОСОБА_4 з метою запобігти її застуді, хоча повинна була передбачати можливість настання негативних наслідків своїх дій, тобто що вона скоїла даний злочин з необережності.
Однак статтею 125 КК України кримінальна відповідальність передбачена лише за умисне легке тілесне ушкодження, тобто скоєння даного злочину можливе лише з прямим умислом, направленим на заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, відповідальність же за спричинення легких тілесних ушкоджень з необережності кримінальним законом не передбачена.
Тому місцевий суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, і належним чином мотивував свій вирок.
Що стосується стверджень прокурора на недоліки протоколу судового засідання, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, так як у відповідності до ст. 88 КПК України учасники судового розгляду справи письмові зауваження з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу судового засідання не подавали. Крім того, зазначені, на думку прокурора, недоліки не могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.
За таких обставин, виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляції прокурора та скасування вироку суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни.
Судді: