Справа № 2-1923/10р.
Заочне
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року
Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої – судді Чорної С.З.
при секретарі Назарко О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить виділити їй в натурі частку із квартири АДРЕСА_1 у вигляді кімнати площею 10,0 кв. м. з балконом площею 1,7 кв.м. та кімнати площею 12,2 кв.м. з балконом площею 1,7 кв.м.; встановити режим почергового користування сторонами спільними приміщеннями кухні, коридору, ванної кімнати та туалету у вищевказаній квартирі; стягнути з відповідача понесені витрати на оплату судового збору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, консульський збір за оформлення довіреності та витрати на оплату правової допомоги адвоката. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.02.1997 року між нею та відповідачем було розірвано шлюб, під час перебування у шлюбі,ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син - ОСОБА_3. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.06.1998 р. затверджено мирову угоду у справі № 2-640/98 за її позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу та визнання права на частку спільного майна подружжя, згідно з якою, ОСОБА_2 визнав за нею право власності на Ѕ ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 як частку в спільному майні подружжя. На даний момент вона з сином проживає у Французькій Республіці, однак в подальшому вони мають намір повернутися в Україну, постійно проживати в спірній квартирі та зробити ремонт в належній позивачу частині квартири. Оскільки з відповідачем вона розлучена і тепер не може вести спільне господарство, змушена просити про виділення їй частки квартири в натурі. Разом з тим, зазначає, вказана квартира не має два окремих виходи, у зв”язку з чим частина приміщень повинна залишитись у їхньому спільному почерговому користуванні. Згоди про добровільний виділ у натурі належної позивачу частки з нерухомого спільного майна між сторонами не досягнуто, хоча позивач неодноразово ініціювала укладення такого договору. Поділити квартиру в рівних частинах неможливо, оскільки спірна квартира складається з трьох кімнат площею 10,0 кв.м., 12,2 кв.м., 20,0 кв.м., кухні, ванної кімнати, туалету, коридору та двох балконів. Визначаючи розмір своєї частки, яка підлягає виділенню в натурі у вигляді двох менших кімнат, позивач виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.50 ЖК України вона з сином не може проживати в одній кімнаті, а площа двох менших кімнат (10,0кв.м. та 12,2кв.м.) є майже рівноцінною площі однієї більшої кімнати (20,0 кв.м.). Кухня, ванна кімната, туалет та коридор повинні залишитись у їх спільному з відповідачем користуванні, у зв*язку з чим просить встановити режим почергового користування спільними приміщеннями. У зв*язку з необхідністю подання позову позивач була змушена звернутись за правовою допомогою до адвоката, гонорар якого складає 1500грн., а також оформити довіреність на представництво її інтересів, при цьому сплативши консульський збір у розмірі 25 євро, що в еквіваленті на національну валюту становить 251, 37грн.
22.07.2010р. позивач уточнила позовні вимоги, в яких просить визначити за нею реальну частку в спільній власності на квартиру АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на кімнату площею 10.0 кв.м. з балконом площею 1.7 кв.м. та кімнату площею 12.2 кв.м. з балконом площею 1.7. кв.м.; залишити в спільному з відповідачем користуванні приміщення кухні, коридору, ванної кімнати та туалету у вищевказаній квартирі; стягнути з відповідача понесені витрати на оплату судового збору, витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи, консульський збір за оформлення довіреності та витрати на оплату правової допомоги адвоката.
Позивач в судове засідання не з*явилась. Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву з уточненнями підтримав, дав пояснення аналогічні їх змісту. Додатково пояснив, що позивач проживає разом із сином у Французькій республіці, позивач працює, а її син навчається там. Однак, позивачу не відомо до якого часу вона буде забезпечена роботою, а також після закінчення навчання сина, вони планують повернутись в Україну. Іншого житла у них немає, а тому мають намір проживати в спірній квартирі. Пояснив, що вказана квартира не має двох окремих виходів, також частина приміщень, такі як коридор, кухня, ванна, туалет повинна залишатись у спільному користуванні сторін, просить визначити за позивачем реальну частку в спільній власності на квартиру, оскільки остання хоче зробити в ній капітальний ремонт, придбати речі домашнього вжитку та замикати виділені їй кімнати. Зазначив, що на даний час у спірній квартирі проживає лише відповідач. Перешкод у користуванні квартирою позивачеві, а також її сину, ніколи не чинилося, однак вважає, що права позивача на Ѕ ідеальної частки квартири будуть не визнані відповідачем в майбутньому, після її повернення на Україну, тому вона змушена просити визнати за нею реальну частку в спільній власності на квартиру. Просить позов задоволити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений в порядку передбаченому ст.74 ЦПК України, через оголошення в газеті „ Високий Замок”, а тому, згідно ст.224 ЦПК України, суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, з”ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задовленні позову слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст.ст.316, 317 ЦК України право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, якщо вони не поєднані з позбавленням права володіння майном.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна, що є їхньою спільною частковою власністю. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільвого призначення, а неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У відповідності з п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року (з послідуючими змінами і доповненнями) «Про судову практику у справах про захист права приватної власності» при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань .
П.14 цієї ж постанови судам роз’яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
У відповідності із дослідженими судом документами (а.с.5) 25 лютого1997 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.06.1998 р. (а.с.7) затверджено мирову угоду у справі № 2-640/98 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу та визнання права на частку спільного майна подружжя, згідно якої, ОСОБА_2 визнав за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 як частку в спільному майні подружжя.
Згідно технічного паспорта (а.с.8-10) квартира АДРЕСА_1 власниками якої являються ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким належить по Ѕ ідеальної частки квартири, складається із 3-ох жилих кімнат: 1-а кімната - 12,2 кв.м., 2-а кімната - 10 кв.м., 3-а кімната - 20 кв.м., кухні площею 9,7 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., туалету площею 1,3 кв.м., коридору площею 11,1 кв.м. та двох балконів площею по 1,7 кв.м. Загальна площа квартири становить 66,9 кв.м.. Квартира розміщена на 9-му поверсі 10-ти поверхового будинку.
Технічні характеристики квартири АДРЕСА_1 план квартири (а.с.10), її конструктивні особливості свідчать про неможливість виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири відповідно по Ѕ частці спірної квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. Дані обставини підтверджуються також поясненнями представника позивача. Отож, визначення реальної частки в спільній власності на квартиру є неможливим по причині відсутності технічної можливості обладнання у спірній квартирі двох окремих квартир з самостійними виходами. Спірна квартира відповідно до ст.183 ЦК Україи є неподільною річчю, тобто її не можна поділити без втрати цільового призначення.
Сторонами не заявлялася вимога про встановлення порядку користування квартирою в цілому та не висловлювалась пропозиція на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
За таких обставин позивачу слід відмовити у вимозі про визначення реальної частки в спільній власності на квартиру у вигляді кімнати площею 10.0 кв.м. з балконом площею 1.7 кв.м. та кімнати площею 12.2 кв.м. з балконом площею 1.7. кв.м..
Вимога про залишення в спільному користуванні приміщення кухні, коридору, ванної кімнати та туалету квартири АДРЕСА_1 є безпідставною, оскільки право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, а судом встановлено, що позивачу ніколи не чинилося жодних перешкод у користуванні вказаною квартирою.
Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На підставі ст.ст.15, 16, 183, 316, 317, 358, 364 ЦК України, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року зі змінами і доповненнями від 25.05.1998 року „Про судову практику у справах про захист права власності”, ст.ст. 1, 10, 11, 60, 169, 209, 212- 215, 218, 224- 226 ЦПК України, суд , –
в и р і ш и в:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На заочне рішення суду може бути подано відповідачем заяву про його перегляд судом, що його ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, у відсутності якої таке було постановлено, - протягом того ж строку з дня отримання його копії.
Головуюча Чорна С.З.