Справа № 2 -1979/2010р.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

 18 жовтня  2010 року           Сихівський  районний суд  м. Львова  в  складі:

головуючої  -  судді                     Чорної С.З.

при  секретарі                                 Назарко О.Б.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Львові цивільну справу  за  позовом    ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" про стягнення заборгованості по зарплаті,  компенсації втрати частини заробітної плати  у зв’язку з затримкою термінів її виплат, індексації в зв’язку з ростом споживчих цін та відшкодування моральних збитків, -

в с т а н о в и в :

 позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить стягнути з ТзОВ "Львівські автобусні заводи" на  її користь заборгованість по зарплаті за період  з  березня   по   квітень 2009р.   у сумі  3 025,01грн.; 267,60  грн. індексація в зв’язку з ростом споживчих цін, 311,70 грн. компенсація втрати частини заробітної плати  у зв’язку з затримкою термінів її виплат та моральну шкоду у розмірі 10 000грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що працювала у відповідача на посаді провідного інженера з організації та нормування праці ВОПріЗ з   01.04.2007року по 10.04.2009р.  За період з 01.03.2009р. по 10.04.2009р.включно відповідач заборгував  їй  заробітну плату у розмірі  3604,31грн. На неодноразові звернення з проханням виплатити заборгованість, відповідач не реагує та відмовляється видати довідку про заборговану зарплату. Порушення відповідачем її законних прав на оплату праці призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.  

У судовому засіданні  позивач позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні змісту позовної заяви та доповнень,  просить позов задоволити.

 В  останнє судове засідання  представник відповідача  не з”явилася, хоча була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, причин своєї неявки не повідомила, проте суд вважає за можливе розглянути справу у  її відсутносі на підставі наявних доказів.  В попередніх  судових засіданнях   представник відповідача  позов в частині заборгованості по заробітній платі визнала частково, на суму 693,06грн., згідно звіту про виплату заробітної плати. В решті заперечила,  оскільки заборгованість по заробітній платі перед позивачем виникла не з вини підприємства, проплати заборгованої заробітньої плати проводились частково у зв”язку зі скрутним матеріальним становищем на ТзОВ „ЛАЗ”,  а тому,   вважає, що стягнення компенсації втрат частини заробітної плати  у зв’язку з затримкою термінів її виплат, індексації в зв’язку з ростом споживчих цін  та стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення.

  Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов підлягає до   задоволення з наступних підстав .

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов*язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені законодавством.

      Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на ТзОВ „ЛАЗ” на посаді провідного інженера з організації та нормування праці ВОПріЗ з 01.04.2009р.  10.04.2009р. звільнена з роботи у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України у зв”язку зі скороченням.  Вказане стверджується представленою суду копією трудової книжки (а.с.4).

У відповідності до ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків передбачених цим  Кодексом.

Оскільки, на вимогу суду, представником відповідача не надано платіжні відомості, які б підтвердили отримання позивачем коштів, тим самим не спростована сума заборгованості у розмірі 3025, 01грн., а тому суд при вирішенні спору приймає до уваги наявні в матеріалах справи докази, згідно яких  заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 3025,01грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Закону України „ Про оплату праці” від 24.03.1995 року  в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв”язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, всановленому чинним законодавством.  

 Згідно Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків їх виплати(далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим законом. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Згідно наданого позивачем розрахунку  індексація заробітної плати у зв”язку із ростом споживчих цін за період березень-квітень 2009р. становить  267,60 грн., а компенсація втрати заробітної плати у зв”язку із порушенням строків її виплати становить  311,70  грн., які і підлягають до стягнення у зв”язку з порушенням строків виплати позивачу зарплати.  

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов”язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

  На думку суду безспірним є той факт, що внаслідок  невчасної виплати заробітної плати позивачу була заподіяна моральна шкода. Позивач залишилася без засобів до існування, через відсутність зарплати, змушена була вживати додаткових зусиль для організації свого життя.  У період з  березня по  квітень 2009 року заборгованість по заробітній платі виникла з вини відповідача.   Однак, суд вважає, розмір відшкодування моральної шкоди визначений позивачем у розмірі 10 000 грн. не відповідає дійсним обставинам справи і підлягає зменшенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 200 грн.

 На підставі ст.79 ЦПК України судові  витрати  складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової  справи, належать, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Згідно п.4 ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, зокрема, про стягнення заробітної  плати, компенсацій   працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо  позивача,  на  користь   якого   ухвалено   рішення, звільнено від сплати судового збору (ст.4 п.1 Декрету КМ України «Про державне мито»), він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи  відхиленої  частини вимог.

З відповідача підлягає стягненню державне мито в сумі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. на користь держави.  

На підставі ст.ст. 47, 116,  237-1  КЗпП України, ст.ст. 33, 34 Закону України „ Про оплату праці” від 24.03.1995 року, Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 року та керуючись ст.ст. 1, 10, 60, 79, 88, 169, 209, 212-215, 218  ЦПК  України, суд -  

                          в и р і ш и в :

  позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівські автобусні заводи” на користь  ОСОБА_1  3 025,01  грн.  заборгованості по зарплаті,  267,60  грн. індексації в зв’язку з ростом споживчих цін, 311,70 грн. компенсації втрати частини заробітної плати  у зв’язку з затримкою термінів її виплат та 200 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівські автобусні заводи” на  користь  держави  су4довий збір  у розмірі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Апеляційна скарга на  рішення суду подається протягом  десяти днів з дня  його проголошення, а особою, у відсутності якої таке було постановлено, - протягом того ж строку з дня отримання  його копії.

Головуюча: