Справа № 2-2051/10    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 жовтня 2010 року         Сихівський районний суд м. Львова

в складі : головуючої – Волоско І.Р.,

при секретарі – Слободі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ТзОВ “Львівські автобусні заводи”  про стягнення заборгованої заробітної плати у зв”язку з простоєм не з вини працівника, виплату середньомісячної заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні, виплату вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути на свою користь заборговану заробітну плату у зв”язку з простоєм не з вини працівника у розмірі 3307,76 грн.; виплату середньомісячної заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12 456 грн., виплату вихідної допомоги 1826,88 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1992,96 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що перебувала у трудових відносинах із ТзОВ “Львівські автобусні заводи”, працюючи на посаді провідного інженера-технолога, 10 березня 2009 року була звільнена у відповідності до ст.40 п.1 КЗпП України по скороченню, наказ № 14-кс від 10.03.2009 р., згідно чинного законодавства роботодавець їй повинен був здійснити виплату вихідної допомоги у розмірі не меншому середньомісячного заробітку, проте останнім так і не було здійснено вказаної виплати, а саме : не було виплачено заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку за 24 дні.  За час її роботи на підприємстві, починаючи з 12.12.2008 р. по 05.05.2009 р. роботодавець незаконно на підставі наказів директора ТзОВ „ЛАЗи” „Про зміни в графіку роботи підприємства” № 147 від 23.10.2008 р., № 148 від 27.10.2008 р., № 161 від 11.12.2008 р., № 162 від 11.12.2008 р., № 163 від 11.12.2008 р., № 2 від 22.01.2009 р., № 4 від 06.02.2009 р. та ін., в односторонньому порядку, без її згоди та згоди профспілки, до якої вона належала, змінив умови праці та встановив графік роботи, за яким припинився п”ятиденний робочий тиждень і внаслідок чого припинилась і виплата належної їй заробітної плати. Через незаконні дії роботодавця у неї з 12.12.2008 р. по теперішній час розпочався вимушений простій.

            Позивачкою ОСОБА_1 було подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій вона просить стягнути з ТзОВ “Львівські автобусні заводи” на її користь заборговану заробітну плату за час простою не з вини працівника у розмірі 3307,76 грн ; вихідну допомогу у зв”язку із звільненням у розмірі 1826,88 грн.; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1992,96 грн. та  середньомісячну заробітну плату за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 724,80 грн.

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, дала пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.

Представник відповідача Станкевич Х.З. у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила, вважає такі безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно з наявною на ТзОВ “Львівські автобусні заводи” документацією, жодної заборгованості підприємство перед позивачкою не має.   А накази підприємства  щодо змін в графіку  роботи  були  обумовлені  виробничою необхідністю, відсутністю комплектації, обігових коштів, відключенням електроенергії, відсутністю укладених замовлень на виготовлення продукції, вкрай складений  фінансово-економічний стан підприємства  також був спричинений фінансовою кризою. Накази  на даний час є чинними, тому правових підстав  для  оплати  позивачці  заробітної  плати  у   зв"язку  із  простоєм  немає.

      Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

    Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно, в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов»язань щодо оплати праці.

         Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов”язаний провести розрахунок із звільненим працівником у строк, встановлений ст.116 КЗпП України. Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

          Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТзОВ «Львівські автобусні заводи». Як стверджується довідкою від 07.10.2010 року, наданою ТзОВ „ЛАЗи”, у підприємства відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати та інших належних виплат ОСОБА_1, всі належні останній виплати було здійснено у повному обсязі, у зв”язку із чим заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають, оскільки такі є безпідставними.

              Відповідно до ст.34 КЗпП України простоєм вважається призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи,  невідворотною  силою або  іншими  обставинами.

            Щодо вимоги позивачки про виплату на її користь заборгованої заробітної плати за час простою не з вини працівника, то така задоволенню не підлягає, оскільки протягом  2008-2009 рр. на  ТзОВ “ЛАЗи “ вносились зміни у графіки  роботи підприємства,  які були мотивовані виробничою необхідністю, відсутністю комплектації, обігових коштів, спричинених  фінансовою кризою,  відключенням  електроенергії, відсутністю укладених замовлень на виготовлення продукції; зокрема, це  накази директора ТзОВ „ЛАЗи” „Про зміни в графіку роботи підприємства” № 147 від 23.10.2008 р., № 148 від 27.10.2008 р., № 161 від 11.12.2008 р., № 162 від 11.12.2008 р., № 163 від 11.12.2008 р., № 2 від 22.01.2009 р., № 4 від 06.02.2009 р. та ін. Вищевказані накази директора ТзОВ „ЛАЗи” „Про зміни в графіку роботи підприємства” № 147 від 23.10.2008 р., № 148 від 27.10.2008 р., № 161 від 11.12.2008 р.,  № 162 від 11.12.2008 р., № 163 від 11.12.2008 р., № 2 від 22.01.2009 р., № 4 від 06.02.2009 р. та ін. станом на сьогоднішній день є чинними ; у заявлених позовних вимогах означені накази позивачкою ОСОБА_1 не оспорюються, відтак, правових підстав вважати вказані накази незаконними та стягувати середній заробіток за час простою суд не має.

На підставі ст.ст.   34, 97, 115 КЗпП України  та керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 215 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

            У задоволенні позову ОСОБА_1  до ТзОВ “Львівські автобусні заводи”  про стягнення заборгованої заробітної плати у зв”язку з простоєм не з вини працівника, виплату середньомісячної заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні, виплату вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку – відмовити.

    Термін оскарження рішення суду - 10 днів з моменту його проголошення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова.

ГОЛОВУЮЧА:

Рішення є оригіналом і зберігається у цив. справі № 2-1897/09 р.