Справа № 2-2146/2010 р.

   Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 25  жовтня 2010р.     Сихівський  районний суд  м. Львова  в  складі:  

головуючої - судді                   Чорної С.З.

при  секретарі                     Назарко О.Б.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Львові цивільну справу  за  позовом    ОСОБА_1 до ТзОВ „Львівські автобусні заводи” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку , -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи” на його користь  6 663,93  грн. заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1250грн. та середній заробіток за весь час до дня фактичного розрахунку. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що працював  у відповідача на посаді провідного інженера із стандартизації - керівник групи відділу стандартизації та сертифікації. 28 жовтня 2008р. звільнений з підприємства у відповідності до ст.38 КЗпП України за власним бажанням, згідно наказу № 90-кс від 15.10.2008р. На час звільнення перед ним існувала заборгованість по заробітній платі, що підтверджується судовим наказом Сихівського районного суду м.Льволва від 17.07.2009р. Але у зв”язку з оскарженням судового наказу суд скасував виконавчий документ, що не спростовує сам факт боргу перед ним з боку роботодавця. Відповідач у добровільному порядку відмовляється сплатити борг. В зв”язку з тим, що вже тривалий час пройшов  з його звільнення, а сума боргу була достатньо великою, вважає, що за весь цей період,  а саме з дня звільнення по даний час йому належить середньомісячна заробітна плата.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив, просить стягнути  з відповідача заборгованість  по зарплаті за період з квітня по жовтень 2008р. у розмірі  2 784,24 грн. та   середній заробіток за час затримки розрахунку із заробітної плати у сумі  7 215,76 грн. Пояснення дав аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні  позовні вимоги визнала частково, а саме в частині заборгованості по зарплаті у розмірі 2 784,24грн. Пояснила, що  дійсно на момет звільнення позивача з роботи перед ним існував борг. Однак,  оскільки заборгованість по заробітній платі виникла перед позивачем не з вини підприємства, а у зв”язку зі скрутним матеріальним становищем, яке було  на ТзОВ „ЛАЗи”,  а тому, вважає, що позовні вимоги позивача  про стягнення середнього заробітоку за час затримки розрахунку із заробітної плати не підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов  підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.06.1974р. перебував у трудових відносинах з відповідачем ТзОВ „Львівські автобусні заводи”. З 01.04.2007р. займав  посаду провідного інженера із стандартизації - керівник групи відділу стандартизації та сертифікації.  16.10.2008р. згідно наказу № 90-кс від 15.10.2008р. звільнений у відповідності до   ст. 38 КЗпП України за  власним бажанням.  В день звільнення відповідач не виплатив позивачу всіх сум, що належели йому від підприємства. Згідно звіту про виплату заробітної плати  по фірмі ТОВ „ЛАЗи” заборгованість станом на жовтень 2008р. перед ОСОБА_1 становить 2784,24грн.  

Виходячи з вище викладеного, враховуючи, що в матеріалах справи є належним чином завірений звіт  про  виплату заробітної плати   позивачу, який підтверджує загальну суму заборгованості  у розмірі 2 784,24 грн., а тому суд приходить до переконання, що дану суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

 Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при  відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд вважає, що у зв”язку з невиплатою з вини відповідача при звільненні ОСОБА_1   всіх сум, що  належали  йому на день звільнення, підприємство повинне виплатити позивачу  його середній заробіток за весь час затримки у розмірі  7 215,76 грн

На підставі ст.79 ЦПК України судові  витрати  складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Згідно п.4 ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, зокрема, про стягнення заробітної  плати, компенсацій   працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо  позивача,  на  користь   якого   ухвалено   рішення, звільнено від сплати судового збору (ст.4 п.1 Декрету КМ України «Про державне мито»), він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи  відхиленої  частини вимог.

      З відповідача підлягає стягненню  судовий збір в сумі 100 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. на користь держави.  

На підставі  ст.ст.116, 117   КЗпП України та  керуючись  ст.ст. 10, 11, 60, 88,  209, 212-215 ЦПК  України, суд -  

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи” на користь  ОСОБА_1 2 784,24  грн. заборгованості по заробітній платі та 7 215,76 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи” на  користь держави  100 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Апеляційна скарга на  рішення суду подається протягом  десяти днів з дня  його проголошення, а особою, у відсутності якої таке було постановлено, - протягом того ж строку з дня отримання  його копії.

Головуюча:        

Справа № 2-2146/2010 р.

   Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 25  жовтня 2010р.     Сихівський  районний суд  м. Львова  в  складі:  

головуючої - судді                   Чорної С.З.

при  секретарі                     Назарко О.Б.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Львові цивільну справу  за  позовом    ОСОБА_1 до ТзОВ „Львівські автобусні заводи”  про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку , -

в с т а н о в и в :

На підставі  ст.ст.116, 117   КЗпП України та  керуючись  ст.ст. 10, 11, 60, 88,  209, 212-215 ЦПК  України, суд -  

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи” на користь  ОСОБА_1 2 784,24  грн. заборгованості по заробітній платі та 7 215,76 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи” на  користь держави  100 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Апеляційна скарга на  рішення суду подається протягом  десяти днів з дня  його проголошення, а особою, у відсутності якої таке було постановлено, - протягом того ж строку з дня отримання  його копії.

Головуюча: