№ 2-899/2007p

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

20 квітня 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі

головуючого судді - Тустановського О.М.

при секретарі -  Друца А.В.

розглянувши попередньо у судовому засіданні м. Вознесенська Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визначення ідеальних часток в приватизованій квартирі та визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2. про визначення ідеальних часток в приватизованій квартирі та визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру.

У позові позивач посилається на те, що в результаті приватизації державного житлового фонду його батьками - ОСОБА_3. та ОСОБА_4була приватизована квартира АДРЕСА_1, про що органом приватизації Вознесенської міської ради народних депутатів 26 травня 1993 року згідно з розпорядженням від 26.05.1993 року за №565 було видане свідоцтво на право власності на житло.

Так, в свідоцтві на право власності на житло передбачено, що зазначена квартира належить його батькам на праві спільної сумісної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1року помер його батько ОСОБА_3., а ІНФОРМАЦІЯ_2року - його мати ОСОБА_4. Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається з частки в зазначеній приватизованій квартирі. Останній заповіт на випадок смерті не робив. Після смерті батька спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст..529 ЦК України(в редакції 1963 року на час відкриття спадщини) ОСОБА_4. як дружина та вони - діти(ОСОБА_1., і ОСОБА_2.) Але вони з заявою при прийняття спадщини в нотаріальну контору не зверталися, а тому спадкоємцем після смерті батька стала ОСОБА_4.

Після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2року, спадкоємцями стали він і його рідна сестра - ОСОБА_2. Остання відмовилася від прийняття спадщини.

12 березня 2007 року він звернувся до нотаріуса з приводу переоформлення вказаної квартири. Але нотаріусом було відмовлено, оскільки в свідоцтві не визначені частки кожного із співвласників. Тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

При попередньому слуханні справи ОСОБА_1. позов підтримав повністю та просив визнати за ним право власності на квартиру №АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_2. не заперечує проти позову і визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1.

Заслухав сторони, дослідив матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, в свідоцтві про право власності на житло, виданого 26 травня 1993 року органом приватизації Вознесенської міської ради народних депутатів Миколаївської області, зазначено, що квартира №АДРЕСА_1- дійсно належить на праві спільної сумісної власності громадянам ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Але в свідоцтві не зазначено, чи в рівних частинах належить спільна сумісна власність.

Згідно ст..9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир(будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством.

2

Відповідно до п.2ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Вищевказаним свідоцтвом передбачено передання квартири на праві приватної спільної* сумісної власності.

Таким чином, за обставин, що участь кожного з батьків. Які померли, в придбанні приватизованої квартири були рівними, так як це проходила безкоштовна передача державного житлового фонду кожному, хто проживав в цій квартирі, в приватну власність, то частка кожного в спільній сумісній власності на квартиру також є рівною, тобто кожному належить по 1/2 частині в приватизованій квартирі.

Згідно п.11 ст.346 ЦК України в разі смерті власника-фізичної особи право власності припиняється. Зазначене право спадкодавця ОСОБА_3., а саме належна йому 1/2 частина в квартирі, переходить в порядку спадкування спадкоємцям, як це передбачено ст.. 1216 ЦК України. Після смерті ОСОБА_3. спадкова справа не заводилася і заповіт на випадок смерті остання не робив., а ОСОБА_1. і ОСОБА_2. з заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору не зверталися. Отже, спадкоємцем за законом першої черги стала ОСОБА_4.

Згідно ст. 549 п.1 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_4. фактично спадщину прийняла, оскільки постійно проживала з спадкодавцем в зазначеній квартирі по АДРЕСА_1, була зареєстровані з ним за місцем його проживання(що підтверджується копіями будинкової книги, паспортів), тобто спадщину прийняли шляхом оперативного управління та володіння спадковим майном.

Згідно ст..5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, правила цього кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, в порядку спадкування за законом ОСОБА_4. належала вказана квартира. Після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2року, ОСОБА_2. як спадкоємець, від прийняття спадщини відмовилася.

Виходячи з цього, ОСОБА_1. являється єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за законом на вказану квартиру.

На підставі викладеного, згідно ст..16, 346, 1216 ЦК України, ст..9 ЖК України, ст..8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст.ст. 11, 15, 130, 174,213-215,218, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити повністю. Визнати за ОСОБА_1право власності на квартиру №АДРЕСА_1».

На рішення суду може бути подана апеляція в строки, передбачені ст..294 ЦПК України.