Справа № 2-5193/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Митрофанової Є.Г.,
при секретарі Довгій С.Б.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору постачання, стягнення збитків та неустойки,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою про захист прав споживачів, розірвання договору поставки, стягнення збитків та неустойки в результаті невиконання умов договору. В заяві вказала, що 18 серпня 2009 року вона уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір № 18-3 про поставку та встановлення металопластикових вікон. Вартість робіт склала 3830 гривень, в той же день вона сплатила аванс в розмірі 3000 гривень. Строк виконання зазначених робіт договором був визначений в 21 робочий день, але відповідач до теперішнього часу зобов’язання за договором не виконав та вікна не встановив. Просила розірвати договір, стягнути на її користь понесені нею збитки - сплачені гроші по договору в розмірі 3000 гривень, неустойку за порушення зобов’язання виконання договору за 300 днів прострочення в розмірі 34 470 гривень, витрати, понесені за надання правової допомоги в розмірі 200 гривень та сплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, якою просила розглянути справу за її відсутності, підтримала позовні вимоги та не заперечувала проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Приймаючи до уваги думку позивачки, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем - суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою-підприємцем, 18.08.2009 року був укладений договір поставки № 18-3, згідно якого відповідач зобов’язався передати та встановити металопластикові вікна в квартирі позивачки. Згідно п. 3.1 та 3.2 Договору ціна товару складає 3830 гривень та оплата товарів здійснюється за загальною ціною товару шляхом передплати 80%, що складає 3000 гривень. Відповідно до п. 2.1 строк виконання договору встановлений протягом 21 робочого дня з моменту набрання ним чинності – моменту підписання сторонами. \ а.с. 6\. Згідно умов договору за виконання робіт позивачка сплатила аванс в розмірі 3000 гривень. \ а.с. 7\.
Відповідачем умови договору порушені, оскільки до виконання зазначених робіт він не приступив. зобов’язання за договором не виконано, що підтверджується листом відповідача від 09.12.2009 року/а.с.7/.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів” споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов’язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідачем суду заперечення щодо обставин, викладених в позовній заяві не надані, тому суд приходить до висновку про його згоду з цими обставинами і вважає доведеним факт невиконання договору.
У зв’язку з цим суд вважає вимоги про розірвання договору та стягнення з відповідача на користь позивачки сплачені останньою в якості авансу за договором 3000 гривень.
Однак суд вважає, що вимога щодо стягнення неустойки з відповідача у розмірі 34470 гривень підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п. 4.2. Договору поставки, постачальник за порушення обов’язку, визначеного у п. 2.1 цього Договору за вимогою покупця зобов’язаний сплатити останньому неустойку у розмірі 0,1 % від ціни не поставленої у строк частини товару, але не більше ніж 200 гривень.
Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки договором встановлений розмір неустойки за несвоєчасно виконане зобов’язання 0,1 % від ціни не поставленої у строк частини товару, то сторони таким чином домовились про зменшення її розміру, встановленого актом цивільного законодавства - ЗУ «Про захист прав споживачів».
Між тим, встановлений в п.2.1 Договору, фіксований максимальний розмір неустойки – 200 гривень, який підлягає сплаті відповідачем у разі прострочення виконання зобов’язання,суперечить вимогам законодавства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України та ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» розмір неустойки, обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а не твердою сумою.
У зв’язку з чим, суд стягує з відповідача на користь позивачки неустойку за прострочення виконання зобов’язання за договором від 18.08.2009 року у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення в межах заявлених позовних вимог (з 23.09.2009 року по 20.07.2010 р.) за 300 днів в розмірі 11490 гривень (3830х0,01=38,3х300=11490).
Разом з цим в частині відшкодування витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд вважає необхідним відмовити, оскільки зі змісту ст. 84, 88 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» вбачається, що такі витрати повинні бути підтверджені певними документами, а також суду повинні бути надані докази щодо часу, який був затрачений особою, яка надає правову допомогу учаснику процесу, але таких документів позивачем суду надано не було, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості розрахувати розмір компенсації, пов'язаної з правовою допомогою адвоката. Замість цього позивачкою суду надано лише угода про надання юридичної допомоги, де зазначено, що адвокат отримав сплату правової допомоги в розмірі 200 гривень. Вивчивши зазначений документ, суд приходить до висновку, що він не є офіційним документом, який може підтверджувати дійсний розмір оплати послуг адвоката, оскільки виконана у вільній формі і не є будь-яким документом звітності, тому не приймає її у якості доказу про оплату правової допомоги. /а.с.9/.
Прийшовши до висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд згідно зі ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею та підтверджені відповідним платіжним дорученням судові витрати в сумі 120 гривень (а.с.1,2) та враховуючи, що позивачка звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 144,90 гривень.
На підставі ст. 5, 10, 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст.ст. 549, 551, 611 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 215, 226 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору постачання, стягнення збитків та неустойки задовольнити частково.
Договір поставки № 18-3 від 18.08.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, - розірвати.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений передплату в розмірі 3000 гривень, неустойку за прострочення виконання зобов’язання договору в розмірі 11490 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, а всього стягнути 14610 (чотирнадцять тисяч шістсот десять) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в доход держави у розмірі 144 гривень 90 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відповідач може подати до Приморського районного суду м. Маріуполя заяву про перегляд рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя