справа №2-3187/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем     України

04 серпня 2010р.   Бабушкінський райсуд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді  -  Решетніка М.О.

при секретарі           -  Медведєвій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до Приватного підприємства «Еколінія» „Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди”, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказує, що він з 01 грудня 2006 року по 18 жовтня 2007 року працював в ПП «Еколінія» на посаді заступника директора. 19 жовтня 2007 року його ознайомили з наказом №5-К від 18.10.2007р., де зазначено, що підставою для його звільнення є прогул без поважних причин. Вважає цей наказ незаконним, оскільки він сумлінно та належно виконував свої посадові обов’язки та ніколи не прогулював роботу. Крім того, при звільнені йому не була видана трудова книжка. Просив зобов’язати відповідача відмінити наказ про звільнення та поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 19 жовтня 2007 року по 03 лютого 2009 року в сумі 10562грн.72коп. та на відшкодування моральної шкоди 10043грн.11коп.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що звільнення позивача було правомірне, у зв’язку з допустимим прогулом. Трудова книжка не була видана позивачу при звільненні за його вини, оскільки він не надав її в день звільнення для відповідного заповнення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 01 грудня 2006 року по 18 жовтня 2007 року працював в ПП «Еколінія» на посаді заступника директора (а.с.35,39).

16 жовтня 2007 року позивач згідно трудового розпорядку на роботу не з’явився, тому директором ПП «Еколінія» було складено акт, про відсутність позивача на робочому місці більш ніж три години. Даний акт підписаний двома свідками (а.с.41). На підставі вказаного акту по підприємству винесено наказ №5-К від 18.10.2007р. про звільнення позивача згідно з ч.4 ст.40 КЗпП України за прогули.

Оспорюючи вказаний наказ як і правомірність звільнення позивач зазначає, що 16.10.2007р. він перебував в м.Дніпродзержинську, де виконував свої робочі обов’язки, а саме вів переговори з іншими підприємствами щодо можливості укладання договорів, на підтвердження чого надав довідки ТОВ «Макротекс» та ПП «Бєлий Євгеній Павлович» (а.с.76,77).

Разом з тим допитаний в судовому засідання директор відповідача Жерельєв В.Г. суду пояснив, що ні позивач, ні інші співробітники підприємства у відрядження до м.Дніпродзержинська не направлялись, ні усних, ні письмових розпоряджень вести будь-які переговори із вказаними підприємствами він позивачеві не надавав та не уповноважував його на це, оскільки правом на укладання договорів наділений лише він, як директор підприємства, договорів із зазначеними у довідках підприємствами не укладалось, а за своїми службовими обов’язками позивач повинен постійно перебувати в офісних приміщеннях підприємства. Вказані обставини підтвердила також свідок ОСОБА_3, вказавши, що їй також не було відомо де перебував позивач 16.10.2007р., хоча вона намагалась йому телефонувати.

Зазначеного не спростував і свідок ОСОБА_4, котрий пояснив, що їздив разом із позивачем у м.Дніпродзержинськ як водій на прохання саме ОСОБА_1, а не за вказівкою директора, причини поїздки, як і те, що там робив позивач, йому не відомо.

Таким чином слід погодитись, що позивач був відсутній на роботі без поважної причини, а отже допустив прогул і тому правомірно був звільнений за ч.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ст..47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунки у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. А згідно з ч.4 ст.235КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено в судовому засіданні при звільненні ОСОБА_1 з роботи йому трудова книжка не була видана, представник відповідача посилається на те, що вона перебувала на зберіганні у самого позивача, що в судовому засіданні підтверджень не знайшло, вказану обставину заперечує як сам позивач, так і його представник, також це є порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., згідно якої трудові книжки працівників мають зберігатися на підприємстві, останніми також повинна вестись книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, а також книга обліку руху трудових книжок, чого відповідачем не робилось.

Відповідно до вказаних нормативних актів відповідач повинен був при звільненні позивача видати йому хоча б вкладиш із відповідними записами.

Таким чином суд вважає, що трудова книжка позивачеві не була видана з вини відповідача, а отже за час затримки її видачі, котра становить 15 місяців і 12 днів, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток із розрахунку 594грн.92коп. середньомісячного заробітку позивача за 2 останні повні місяці його роботи (а.с.43,44).

Звідси стягненню підлягає 9158грн.

Згідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні було встановлено, що затримкою видачі трудової книжки завдано позивачу моральну шкоду, яка полягає у тому, що він не міг працевлаштуватися та відповідно отримувати заробіток, а отже був позбавлений нормального життєвого спілкування з оточуючими близькими людьми, не мав можливості користуватися належними йому грошовими коштами, чим було порушено його життєвий уклад. Вирішуючи питання стосовно розміру компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду, суд приймає до уваги, термін заподіяння шкоди, строк затримки видачі трудової книжки, і оцінює її в 1000грн., в зв’язку з чим в іншій частині цієї позовної вимоги необхідно відмовити..

Крім того, на підставі ст..88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь держави мито в сумі 100грн.08коп. та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.3,10,57,60,212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Стягнути з Приватного підприємства «Еколінія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 19 жовтня 2007 року по 03 лютого 2009 року в сумі 9158грн., на відшкодування моральної шкоди – 1000грн., а всього 10158грн., а також на користь держави мито в сумі 100грн.08коп. та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Строк апеляційного оскарження рішення – 10 днів.

Суддя