Справа № 2-1357
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року м. Свердловськ
Свердловській міський суд Луганської області в складі:
одноособово судді: Александриної І.О.,
при секретарі: Радченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Свердловського міського суду в місті Свердловську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом і в обґрунтовування своїх вимог пояснив, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2007-2010 роках зазначена допомога виплачувалась йому не у повному обсязі.
З метою нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області з листами від 22.11.2008 року та 11.02.2010 року. Відповідямі № 465/Б-14 від 03.12.2008 року та № 391/Б-14 від 15.02.2010 року Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області повідомило, що для виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2007, 2008 та 2009 роки в розмірах крім тих що він отримав не має юридичних підстав.
Верховна Рада України прийняттям Закону України № 489-5 від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинила дію статті 6 Закону України № 2195-4 від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-УІ від 28 грудня 2007 року внесла зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» згідно яким дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.07р. визнав неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Також щодо посилання Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на відсутність бюджетного фінансування для підвищення соціальних виплат дітям війни позивач зазначає наступне.
Державні соціальні гарантії дітям війни, згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-І/ від 18 листопада 2004 року, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-І/ від 18 листопада 2004 року передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
У Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання цього доручення не може бути визнано підставою для відмови у захисті прав особи, які встановлені та визнані державою.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виплата надбавки до пенсії дітям війни відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-УІ від 26 грудня 2008 року, якою встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України і нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, позивач вважає необґрунтованою з огляду на наступне.
Згідно із ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. А тому, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян №530 від 28.05.2008 не може бути встановлений розмір підвищення до її пенсії менший ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Про це також зазначив Вищий адміністративний суд України у листі №1623/13/13-09 від 01.12.2009 року
Згідно рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 р. закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).
Позивач також зазначає, що Конституцією України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21). Згідно ч. З ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня-498 грн.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-УІ від 26 грудня 2008 року та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-УІ від 28 грудня 2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 498,00 грн., з 1 листопада - 573,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що виплата не в повному обсязі протягом 2009 року соціальної передбаченої ст. З та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» З листопада 2004 року, є противоправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.
У зв’язку з викладеним позивач просить суд визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати йому соціальної допомоги, передбаченої ст..3 та ст..6Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року у 2007 році та сплаті не в повному обсязі у 2008, 2009 та 2010 роках – неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та сплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року; стягнути з відповідача сплачені судові витрати.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, вказавши в позовній заяві, що розгляд справи просить здійснювати за його відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення, де просить суд розглянути справу у їх відсутність, позов не визнає, також у запереченні вказує, що пунктом 10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрати на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». До внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області немає. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно паспорту на ім’я ОСОБА_1 (а.с.6) убачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і є громадянином України.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням, виданим Свердловським УПСЗН Луганської області 14.01.1998 року (а.с.7).
Згідно положень ст.ст.3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно довідки Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області (а.с.12) надбавка до пенсії, призначена згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, з січня 2008 року виплачувалась у розмірі 47,00 грн., з квітня 2008 року – у розмірі 48,10 грн., з липня 2008 року – у розмірі 48,20 грн., з жовтня 2008 року – у розмірі 49,80 грн.
З листа Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області на ім’я ОСОБА_1 (а.с.11) убачається, що Пенсійним Фондом України в м. Свердловську позивачу було відмовлено у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитиній війни за 2007-2009 роки за відсутністю на це юридичних підстав.
Суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, і зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року підлягає задоволенню з наступних підстав:
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня – 406 грн. Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є неправомірними, тому суд вважає зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року суд виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що дії відповідача в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є неправомірними і тому відповідач зобов’язаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.
Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання дій УПФУ в м. Свердловську неправомірними в частині невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2009 року , суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії з 01.01.2009 року підтверджується безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які на цей період були чинними.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” у 2009 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи вказані положення частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов’язаний призначити, нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у січні-грудні 2009 року, січні – березні 2010 року.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суттю положень ст. 46 Конституції України є те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На вимогу п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року є неправомірними, тому суд вважає зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області перерахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України і на підставі постанови КМУ від 21 грудня 2005 року №1258 “Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів”, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на користь позивача сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 37 грн. 00 коп. З гідно п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору, у зв’язку з чим сума сплаченого позивачем судового збору 8,50 грн. не підлягає стягненню з відповідача.
На підставі ст.ст. 8, 19, 46, 55, 147, 152 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 19.12.2006 року № 489-V, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України „Про прожитковий мінімум”, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.3, 10-11, 15, 60, 61, 79, 81, 88 та 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 37 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подається сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції до Апеляційного суду Луганської області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.
СУДДЯ /підпис/