Справа № 2-1665

2010 р.

    Р І Ш Е Н Н Я    

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року                                                                                                            м. Свердловськ

Свердловській міський суд Луганської області в складі:

одноособово судді:            Александриної І.О.,

при секретарі:                     Радченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі судових засідань Свердловського міського суду в місті Свердловську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом і в обґрунтовування своїх вимог зазначає, що вона ОСОБА_1, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону позивачка вважає, що їй  повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2009 року, січня та лютого 2010 року позивачці така допомога виплачувалась не в повному обсязі.

З метою нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги їй як дитині війни позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області з листом від 22.02.2010 року. Відповідно № 559/Б-14 від 06.03.2010 року Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області повідомило, що дійсно, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261,  кошторисом органів Пенсійного фонду України не передбачено здійснення виплат на підвищення соціальних виплат дітям війни.

Крім того, Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області посилається на Закони України про Державний бюджет на відповідний рік та Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно яких було обмежено виплати дітям війни.

Щодо посилання Управління Пенсійного фонду  України в м. Свердловську Луганської області на відсутність бюджетного фінансування для підвищення соціальних виплат дітям війни позивачка зазначає наступне.

 Державні соціальні гарантії дітям війни, згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей Війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

У Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання цього доручення може бути визнано підставою для відмови у захисті прав особи, які встановлені та визнані державою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Ствердження Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на обмеження виплат дітям війни Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ від 28 грудня 2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-УІ від 26 грудня 2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 позивачка вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28 грудня 2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Виплата надбавки до пенсії дітям війни відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VІ від 26 грудня 2008 року, якої встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік», що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України і нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, позивачка вважає необґрунтованою з огляду на наступне.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. А тому, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року не може бути встановлений розмір підвищення до пенсії позивачки ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Про це також зазначив адміністративний суд України у листі № 1623/13/13-09 від 01.12.2009 року.

Згідно рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 року закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як  плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримання принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст.48 Конституції України).

Також позивачка зазначає, що Конституцією України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою (ст.1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21). Згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» № 835-VІ від 26.12.2008 року та ст.58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ від 28.12.2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 498,00 грн., з 1 листопада – 573,00 грн.

Отже, як вважає позивачка, щомісячна державна соціальна допомога дитині війни повинна була нараховуватися та сплачуватися з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року у розмірі 149,40 грн., а з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 171,90 грн., але відповідачем така допомога виплачувалася у розмірі 49,80 грн. у кожному місяці.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» № 835-VІ від 26.12.2008 року та ст.58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ від 28.12.2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 498,00 грн., з 1 листопада – 573,00 грн.

Державна соціальна допомога, що підлягає виплаті дитині війни у 2009 році, як вказує позивачка, складає: (498,00 грн. х 10 міс. + 573,00 грн. х 2 міс.) х 30% = 1 837,80 грн.

Сума сплаченого у 2009 році відповідачем позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії складає: 49,80 грн. х 12 міс. = 597,60 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позивачка вважає, що виплата не в повному обсязі протягом 2009 року соціальної допомоги, передбаченої ст.3 та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, є  противоправною і такою, що суперечить Конституції України та законом України.

У зв’язку з викладеним позивачка просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати соціальної допомоги, передбаченої ст.3 та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії, передбачене ст.3 та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, з січня 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідного періоду та виплачувати в подальшому пенсію згідно проведеного перерахунку, стягнути з відповідача сплачені нею судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення, де просить суд розглянути справу у їх відсутність, позов не визнає, також у запереченні вказує, що пунктом 10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрати на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». До внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області немає. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно паспорту на ім’я ОСОБА_1 (а.с.6) убачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є громадянкою України.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Свердловським УПСЗН Луганської області 08.02.1989 року (а.с.10).

 Згідно положень ст.ст.3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно довідки Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області (а.с.13) щомісячна надбавка до пенсії, призначена згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» та виплачена ОСОБА_1 у 2009 році склала 49,80 грн.

З листа Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області на ім’я ОСОБА_1 (а.с.14) убачається, що Пенсійним Фондом України в м. Свердловську позивачці було відмовлено у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитиній війни у 2009 році за відсутність на це юридичних підстав.

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання дій УПФУ в м. Свердловську неправомірними в частині виплати у не повному обсязі позивачці щомісячної державної соціальної допомоги згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2009 року , суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Право позивачки на отримання щомісячного підвищення до пенсії з 01.01.2009 року  підтверджується безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за цей період були чинними.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” у 2009 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи вказані положення частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов’язаний призначити, нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у січні-грудні 2009 року, січні – березні 2010 року.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом  рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

         Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.  Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

          Суттю положень ст. 46 Конституції України  є те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом    

         Згідно  ст. 55  Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

          На  вимогу  п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року  № 9  «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Судом також встановлено, що постановою Свердловського міського суду Луганської області № 2-а-743/1226 від 17 квітня 2009 року, яка набрала законної сили 28.04.2009 року, дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року були визнанні неправомірними та Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області було зобов’язане здійснити виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.07.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням здійснених виплат.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області в частині виплати не у повному обсязі позивачці державної соціальної  допомоги  до пенсії, як дитині війни  у період з  01 січня 2009 року є неправомірними, тому суд вважає зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області виплатити на користь позивачки підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з  01 січня 2009 року  з урахуванням фактично  здійснених виплат.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України і на підставі постанови КМУ від 21 грудня 2005 року №1258 “Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів”, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на користь позивача сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 37 грн. 00 коп. Згідно п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору, у зв’язку з чим сума сплаченого позивачем судового збору 8,50 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

На підставі  ст.ст. 8, 19, 46, 55, 147, 152 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 19.12.2006 року № 489-V, Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України „Про прожитковий мінімум”, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Декрету КМУ «Про державне мито»,   керуючись ст.ст.3, 10-11, 15, 60, 61, 79, 81, 88 та 212-215 ЦПК  України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 01 січня 2009 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 37 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подається сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції до Апеляційного суду Луганської області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

СУДДЯ