Справа № 1-95/ 2010р

                                                                      В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    15 листопада 2010 року  Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

                  головуючого - судді                 Кіпчарського М.О.,

          при секретарі                         Макар Г.В.,

        з участю:    прокурора              Романюк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Перемишляни  кримінальну справу про обвинувачення:

                  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                  уродженця та жителя   АДРЕСА_1,  громадянина  України, з середньо-спеціальною освітою,        

                  одруженого, працюючого  приватним  підприємцем ,  раніше  не  судимого ,

                    у  скоєні  злочину,  передбаченого   ч.2 ст.172 КК України,

встановив:

          Підсудний ОСОБА_1, будучи зареєстрований з 28.05.2008р. Перемишлянською райдержадміністрацією фізичною особою-підприємцем, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст.43,45,46 Конституції україни, ст.ст.2,5-1,21,22,24,29,50,54,94,95 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1,5,12,15 Закону України «Про оплату праці», прийняв з вересня 2009р.  на постійну роботу без укладення трудового договору неповнолітнього працівника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4,  якому виплачував заробітну плату без сплати податків та інших загальнообов»язкових відрахувань, та на якого не поширювались гарантії, передбачені законодавством про працю та соціальне забезпечення.

      В судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та показав, що  будучи зареєстрованим з 28.05.2008р. як фізична особа – підприємець, займався  заготівлею та обробкою деревини, маючи у своєму розпорядженні пилораму. З вересня 2009р. по червень 2010р. у нього на пилорамі в с.Бачів неофіційно працював його  далекий родич -неповнолітний ОСОБА_2, трудового договору з яким він не укладав та не реєстрував такого в районному центрі зайнятості, записи в трудовій книжці потерпілому  про його роботу  не робив. За цей період роботи він заплатив потерпілому біля 2600,00грн. заробітної плати, однак ніяких загальнообов’язкових внесків із цієї суми не проводив. За отримання грошей ОСОБА_2  в жодних документах не розписувався. У вчиненому щиро кається та просить суворо не карати.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини,  його  винуватість у вчиненні злочину повністю і об»єктивно стверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, які  зазначені в обвинувальному висновку. Підсудним не оспорюються фактичні обставини справи та докази по даній кримінальній справі, і  останній не наполягає на їх дослідженні. Підсудним правильно розуміються зазначені обставини і в суду не виникає сумнівів у добровільності та істинності його  позиції,  якому протокольно роз’яснено наслідки такої відмови, передбачені ст.299 КПК України. Тому суд вважає  визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих  фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються , і проти  цього  учасники судового засідання не заперечують.

       Згідно довідки, виданої   Перемишлянською центральною районною  лікарнею  15.06.2010р.  ОСОБА_1 за меддопомогою  до нарколога та психіатра  не звертався  (а.с.67).

      Згідно довідки з місця проживання, підсудний характеризується позитивно,  має на  утриманні 2-х  малолітніх дітей (а.с.69,71)

       Довідкою з інформаційного центру  УМВСУ у Львівській області  підтверджується, що ОСОБА_1 раніше не притягався до кримінальної відповідальності ( ас.64)

       Суд вважає, що злочинні дії підсудного органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 172 КК України за ознакою: « грубе порушення законодавства про працю, вчинене щодо неповнолітнього»,  оскільки підсудний трудовий договір із потерпілим, який у нього фактично працював, не укладав, офіційно не прийняв його на роботу, та будь-яких внесків до фондів загальнообов’язкового державного страхування та обов’язкових платежів за потерпілого  не вносив.

       При обрані виду і міри покарання підсудному  суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, мотиви, спосіб та обстановку вчинення злочину, тяжкість наслідків, особу підсудного, який  раніше не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, одружений, має на утриманні 2-х малолітніх дітей, його вік та поведінку. Враховує як пом’якшуючі так і обтяжуючі покарання обставини. Як пом’якшуючі покарання обставини визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих покарання обставин суд не знаходить. А тому суд приходить до висновку що покарання слід обрати в межах санкції статті за якою кваліфіковано злочин, у вигляді штрафу.    

Керуючись ст.ст. 321-324, 327,330, 332, 341, 347-349 КПК України, суд -

з а  с у д и в:

        ОСОБА_1   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 172 КК України і призначити йому  покарання у виді штрафу розміром сто неподаткових мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 ( одна тисяча сімсот) гривень.

Запобіжний захід засудженому   ОСОБА_1 – підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

      На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області через  Перемишлянський районний суд  Львівської області протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

                   Суддя                                                                         Кіпчарський М.О.