Справа № 2-8900/10
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
29 вересня 2010р. Краснолуцький міський суд Луганської області
у складі: головуючого – судді Бойко С.Л.
при секретарі Волковій С.О., Лебединець О.В.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Смикова С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красний Луч справу за позовом
ОСОБА_1 до ПАТ “Краснолучвуглебуд” про стягнення заборгованості по заробітній платі, трьохмісячної допомоги при звільненні та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в його обґрунтування пояснив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 03.10.2003р. по 03.03.2009р. та з 13.05.2009р. по 19.04.2010р. Позивач був звільнений 19.04.2010р. за ст.38 п.3 КЗпП України, але в порушення ст.44 КЗпП України відповідач не нарахував позивачу вихідну допомогу у розмірі трьох середніх заробітків. При звільненні з позивачем не був зроблений повний розрахунок, тобто не була виплачена заборгованість по заробітній платі у сумі 20071,87грн. та трьохмісячна допомога при звільненні у розмірі трьох середніх заробітків. Крім того, позивач вважає, що відповідач повинний виплатити йому середню заробітну плату за час затримки розрахунку згідно ст.117 КЗпП України, розрахунок якої буде наданий після надання відповідачем довідки про розмір середнього заробітку. Позивач змушений звернутися до суду з дійсним позовом і просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку, трьохмісячну допомогу у розмірі трьох середніх заробітків, заборгованість по заробітній платі у сумі 20071,87грн., а також зобов’язати відповідача надати довідку про середньоденний заробіток позивача.
В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, посилюючись на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 03.10.2003р. по 03.03.2009р. та з 13.05.2009р. по 19.04.2010р. Позивач був звільнений 19.04.2010р. за ст.38 п.3 КЗпП України, але в порушення ст.44 КЗпП України відповідач не нарахував позивачу вихідну допомогу у розмірі трьох середніх заробітків. При звільненні з позивачем не був зроблений повний розрахунок, тобто не була виплачена заборгованість по заробітній платі у сумі 20071,87грн. та трьохмісячна допомога при звільненні у сумі 9186,18грн. Крім того, позивач вважає, що відповідач повинний виплатити йому середню заробітну плату за час затримки розрахунку згідно ст.117 КЗпП України за період з 19.04.2010р. по 21.07.2010р. у розмірі його середнього заробітку, що складає 10586,58грн., виходячи із розрахунку: 102 дні х середньоденну зарплату 103,79грн. Позивач змушений звернутися до суду з дійсним позовом і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за жовтень-грудень 2007р., березень, травень, жовтень-грудень 2009р., січень-квітень 2010р. у сумі 20071,87грн., трьохмісячну допомогу при звільненні 19.04.2010р. у сумі 9186,18грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.04.2010р. по 29.09.2010р. у сумі 10586,58грн.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав аналогічні позову пояснення і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за жовтень-грудень 2007р., березень, травень, жовтень-грудень 2009р., січень-квітень 2010р. у сумі 20071,87грн., трьохмісячну допомогу при звільненні 19.04.2010р. у сумі 9186,18грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.04.2010р. по 29.09.2010р. у сумі 10586,58грн.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі, надав аналогічні позову пояснення і просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 20071,87грн., трьохмісячну допомогу при звільненні у сумі 9186,18грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 10586,58грн.
Представник відповідача - ПАТ “Краснолучвуглебуд” Смиков С.О. позовні вимоги визнав частково і суду пояснив, що з аборгованість перед позивачем по заробітній платі у сумі 20071,87грн. визнає у повному обсязі. У частині стягнення середньої заробітної платні у сумі 10586,58 грн. за несвоєчасний розрахунок не визнає у повному обсязі, оскільки у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у трьох місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позовна заява про стягнення середнього заробітку також повинна заявлятися у тримісячний строк, бо середній заробіток за своєю правовою природою не вважається заробітною платою, а є відповідальністю за порушення строків розрахунку і у відповідності до ст.233 КЗпП України, до цих вимог застосовується строк позовної давнини у 3 місяця. Позивач дізнався про порушення своїх прав 19.04.2010р., тобто коли з ним мав бути здійсненний розрахунок, і саме з цієї дати почав текти тримісячний строк звернення до суду. Вважає, що позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду, обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку не надав, клопотань про поновлення строків від позивача не надходило. Крім того, він не згоден з нарахуванням позивачу вихідної допомоги у розмірі 9186,18грн., оскільки при звільненні з підприємства 19.04.2010р. позивач був ознайомлений з наказом № 27-к від 19.04.2010р., згідно якого він був звільнений за ст.38 КЗпП України, такий ж запис був зроблений у трудовій книжці позивача. При звільненні позивачем вищезазначений наказ або запис у трудовій книжці не оскаржувалися, тобто він погодився з тим, що його звільнено саме по ст.38 КЗпП України, а не по п.3 ст.38 КЗпП України. Він вважає, що оскільки звільнення ОСОБА_1 було проведено згідно ст.38 КЗпП України, заяв про оскарження наказу № 27-к від 19.04.2010р. або запису у трудовій книжці не надходило, підстав для нарахування вихідної допомоги у розмірі 3-х середньомісячних заробітків у сумі 9186,18грн. немає. ПАТ “Краснолучвуглебуд” це підприємство, що підпорядковується Фонду державного майна України, спеціалізовані роботи виконуються на інших державних підприємствах з видобутку вугілля, на підставі державних контрактів. Оскільки у контрактах зазначено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється по мірі надходження коштів з державного бюджету, без вказання дати, або конкретного строку і кошти надходять з значним запізненням, тому вважає, що вини ПАТ “Краснолучвуглебуд” у виникненні перед позивачем заборгованості по заробітній платі та несвоєчасній виплаті сум при звільненні не має. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог відносно стягнення середнього заробітку за несвоєчасне здійснення розрахунку у сумі 10586,58 грн. у зв’язку з пропуском терміну звернення до суду та стягнення вихідної допомоги у розмірі 3-х місячного заробітку у сумі 9186,18грн. у зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголосила право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.
Позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 03.10.2003р. по 03.03.2009р. і був звільнений з підприємства за п.5 ст.36 КЗпП України.
Після звільнення 03.03.2009р. з підприємства позивач звернувся до Краснолуцького суду і рішенням Краснолуцького суду від 04.03.2010р. з ВАТ “Краснолучвуглебуд” на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000грн. Питання про стягнення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 не ставилось.
Як видно з матеріалів справи, згідно наказу № 29-к від 13.05.2009р. позивач був прийнятий до ВАТ “Краснолучвуглебуд” на посаду гірничого майстра з повним підземним робочим днем під землею.
Згідно наказу № 27-к від 19.04.2010р. позивач був звільнений з ВАТ “Краснолучвуглебуд” за ст.38 КЗпП України – власне бажання.
Згідно ст.47 КЗпП України власник чи уповноважений їм орган зобов'язаний у день звільнення зробити з працівником розрахунок у терміни, встановлені ст.116 КЗпП України.
Цю саму вимогу містить і ст. 2 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.
Борг по заробітній платі позивача за жовтень-листопад 2007р., березень, травень, жовтень-грудень 2009р., січень-квітень 2010р. складає 20071,87грн., що підтверджується довідкою № 99 від 17.05.2010р., виданою ВАТ “Краснолучвуглебуд”.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 20071,87грн. за періоди жовтень-грудень 2007р., березень, травень, жовтень-грудень 2009р., січень-квітень 2010р.
Згідно ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, якщо при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільнені, судом буде встановлено, що в день звільнення працівнику не виплачена заробітна плата, то на підставі ст.117 КЗпП України суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день винесення рішення.
Як вбачається із розрахунку середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, наданого суду позивачем, сума середнього заробітку складає 6434,98грн. а період з 19.04.2010р. по 29.09.2010р.
У відповідності до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” під час визначення розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середньомісячної зарплата за затримку розрахунку підлягають частковому задоволенню у сумі 4000грн.
Суд не може взяти до уваги посилення представника відповідача, що позивач пропустив строк позовної давнини для звернення до суду.
Представник відповідача не довів відсутність вини в несвоєчасні виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі, що є його обов’язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.
При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз’яснив відповідачеві його права та обов’язки.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь трьохмісячну допомогу при звільненні у сумі 9186,18грн., посилюючись на те, що він був звільнений за ст.38 п.3 КЗпП України, але в порушення ст.44 КЗпП України відповідач не нарахував йому вихідну допомогу у розмірі трьох середніх заробітків.
Як встановлено у судовому засіданні, та проти чого не заперечують сторони, позивачем була написана заява про звільнення його з підприємства з 19 квітня у зв’язку з невиконанням законодавства про працю згідно ст.38 п.3 КЗпП України, при звільненні з підприємства, тобто 19.04.2010р., позивач був ознайомлений з наказом № 27-к від 19.04.2010р., згідно якого він був звільнений по ст.38 КЗпП України, та з записом № 31, який був зроблений у його трудовій книжці.
Позивачем не були оскаржені дії відповідача про видачу наказу № 27-к від 19.04.2010р. про звільнення його з 19.04.2010р. по ст.38 КЗпП України власне бажання та внесення запису у його трудову книжку за № 31 “Звільнений по ст.38 КЗпП України власне бажання”.
Оскарження наказу або запису у трудовій книжці відноситься до трудових спорів, на ці звернення розповсюджуються строк позовної давнини три місяця, встановлений ст.233 КЗпП України, тобто позивачем строк звернення до суду вважається пропущеним. Заяв від позивача про поновлення строку до суду не надходило.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на його користь трьохмісячної допомоги при звільненні у сумі 9186,18грн. за необґрунтованістю.
Згідно зі ст.ст.81, 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 240,72грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.
Керуючись ст.ст.3, 10 ЦПК Україна, ст. 43 Конституції України, ст.23 Загальної декларації прав людини, ст.ст.47, 116, 117, 233 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, с у д
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ “Краснолучвуглебуд” про стягнення заборгованості по заробітній платі, трьохмісячної допомоги при звільненні та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ “Краснолучвуглебуд” на користь ОСОБА_1 :
- - заборгованість по заробітній платі у сумі 20071,87грн.;
- - середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 4000грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ПАТ “Краснолучвуглебуд” судовий збір на користь держави у розмірі 240,72грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Краснолуцький суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання рішення в повному обсязі апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.2 ст.295 ЦПК України.
Головуючий: