Справа № 2 «а» -345/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2009 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Мітюхіної О.В.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області (далі за текстом УПФУ) про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, в обгрунтування якого зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, у зв’язку з чим згідно статті 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006, 2007 роках йому таке підвищення не проводилось через призупинення дії ст. 6 вказаного Закону законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими право на підвищення державної допомоги дітям війни було обмежено, і положення яких у цій частині він вважає такими, що не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Тому позивачка просить зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок. Просив суд поновити йому пропущений для звернення до суду строк за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, оскільки про належні йому виплати як дитині війни, йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі нещодавно.
Позивачка у судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги, обгрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідача до судового засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала суду клопотання з проханням справу розглянути без її участі, у своєму письмовому заперечення зазначила, що позов не визнає через те, що порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України на який Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було покладено його визначення, не було впроваджено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавчо не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни, яке виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України» стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції, за якою підвищення вперше виплачувалося у 2008 році, а потім і у 2009 році у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому вимоги позивача вважає незаконними, наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, який позивачем пропущено без поважної причини.
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін і немає необхідності вислуховувати особисті пояснення особи, яка не з’явилась до суду.
Судом встановлено, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У (далі за текстом Закон № 2195-1У) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в м. Димитров Донецької області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 5-7).
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-1У, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення зазначених соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року N 3235-IV (в редакції закону України від 19.01.2006 року № 3367-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зазначена норма Закону не була предметом розгляду і Конституційного суду України.
Тому суд вважає, що дії відповідача щодо спірної доплати у 2006 році відповідали діючому законодавством, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-У дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, у зв’язку з чим втратили чинність.
Оскільки Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, є чинним лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня-410, 06 грн., з 1 жовтня-415, 11 грн.
Тобто, за період з 09.07, 2007 року по 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону № 2195-1У у розмірі 710, 91 грн. (410, 06 грн. х 30 %/31 х 23 дні + 410, 06 грн. х 2 х 30 % + 415, 11грн. х 3 х 30 %).
Згідно за ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
ОСОБА_1 звернулася з питанням про виплату її недоплаченої допомоги до пенсії до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом - 25 листопада 2008 року, а 8 липня 2009 року позов передано за предметною підсудністю Димитровському міському суду (а. с. 4, 9, 17), тобто, позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 12.12.2007 року.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягає на цьому.
Позивачка, заявляючи щодо поновлення строку звернення до суду, не навела поважних причин її пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є його юридична необізнаність, те, що про порушення своїх прав йому стало відомо від знайомих, які звертались до суду з аналогічними питаннями.
Суд вважає, що позивачем без поважної причини пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни у період з 09.07.2007 року до 12.12.2007 року, тому відповідач зобов’язаний нарахувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 25 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 149 гривень 43 копійки, із розрахунку: 415, 11 грн.: 30 днів х 6 днів х 30 % = 24 грн. 90 коп.; 415, 11 грн. х 30 %: 31 х 31 = 124 грн. 53 коп. Ітого 149 грн. 43 коп.
Частково задовольняючи позов з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
На підставі вищевикладеного, Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 25 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 149 гривень 43 копійки, із розрахунку: 415, 11 грн.: 30 днів х 6 днів х 30 % = 24 грн. 90 коп.; 415, 11 грн. х 30 %: 31 х 31 = 124 грн. 53 коп. 3а рахунок коштів Державного бюджету.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.