Справа №2-7587/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2010 року Жовтневий райсуд м.Луганська
у складі :головуючого-судді – Васильєвої Н.М.,
при секретарі – Ковалевській А.А.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду м.Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності,третя особа – приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3,-
в с т а н о в и в :
У липні 2010 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, який в подальшому уточнила, в обґрунтування якого вказала, що вона та її чоловік ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 ,що належить їм на праві спільної сумісної власності. 16.11.2005р. вона та її чоловік склали у нотаріуса заповіт про те, що на випадок їхньої смерті належну їм в рівних частках вищевказану квартиру вони заповідають своєму сину та відповідачу по справі ОСОБА_2.ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_4 помер. Після його смерті вона звернулася до 5 Луганської державної нотаріальної контори за оформленням спадщини,де дізналася,що у зв'язку з укладенням даного заповіту подружжям, вона не має можливості будь-яким чином розпорядитися своєю часткою у праві спільної сумісної власності. Зазначила, що уклала даний заповіт внаслідок помилки, оскільки під час його оформлення вважала, що після смерті одного із подружжя частка квартири залишається тому з подружжя, який його пережив, а друга половина померлого перейде у власність відповідачу. Тобто вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, бо заповідаючи квартиру відповідачу не мала намірів позбавляти себе права розпорядитися належною їй часткою у в спільній сумісній власності, а також права змінити заповіт в разі потреби чи вирішення питання розпорядитися належною їй часткою у майні. Нотаріусом при укладанні заповіту не були роз'яснені наслідки, передбачені ст.1243 ЦК України. Тому просить суд визнати заповіт ,укладений від її імені та імені її померлого чоловіка ОСОБА_4 недійсним. Оскільки на час відкриття спадщини після смерті чоловіка вона фактично прийняла спадщину, бо з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини відповідач не звертався, а вона постійно з чоловіком проживала на час відкриття спадщини та фактично вступила в володіння та користування спадковим майном, просить суд визнати за нею право власності на ? частину квартири, розташованої за адресою:АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
В судове засідання представник позивачки не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги визнає.
Третя особа приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином була повідомлена про день та час слухання справи.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України.
Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.229 ч.1 ЦК якщо особа, яка вчинила право чин,помилилася щодо обставин,які мають істотне значення,такий право чин може бути визнаний судом недійсним.Істотне значення має помилка щодо природи правочину,прав та обов'язків сторін,таких властивостей і якостей речі,які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
У відповідності до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту,визнання його недійсним,неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи,визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 мають в спільній сумісній власності квартиру, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1(а.с.6-7)
16 листопада 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3. склали спільний заповіт,згідно якого належну їм на праві власності квартиру на випадок їхньої смерті заповіли сину та відповідачу по справі ОСОБА_2,1966р.н.(а.с.9)
Згідно ст.1243 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складання спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.
Згідно ст.372 ч.2 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У відповідності до ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що подружжя ОСОБА_2 набули права спільної сумісної власності на спірну квартиру під час шлюбу , а тому частка кожного із них у праві власності на квартиру є рівною, по 1\2 частці за кожним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_4 помер(а.с.8).
Після смерті спадкодавця позивачка звернулася до 5 Луганської державної нотаріальної контори за оформленням спадщини,де дізналася,що у зв'язку з укладенням даного заповіту подружжям, вона не має можливості будь-яким чином розпорядитися своєю часткою у праві спільної сумісної власності та оформляти спадщину,бо на неї накладається заборона відчуження.
Зі змісту ст.1243 ЦК України після смерті одного з подружжя відносини спадкування не виникають. На все майно, яке зазначено в заповіті подружжя, у разі смерті одного з подружжя, нотаріус накладає заборону відчуження. Тому вдова(вдовець) не стають власниками частки у праві спільної сумісної власності померлого з подружжя.Вони не мають права розпоряджатися не лише часткою померлого з подружжя,але після його смерті й своєю часткою у такому майні.
Як вбачається з тексту заповіту приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3. при укладанні спільного заповіту подружжя не був їм роз'яснений зміст статті 1243 ЦК України,тому позивачка,укладаючи заповіт, помилялася щодо обставин,які мають істотне значення: заповідаючи свою частку квартири відповідачу не мала намірів позбавляти себе права розпорядитися належною їй часткою у в спільній сумісній власності, також права змінити заповіт в разі потреби чи вирішити питання розпорядження належною їй часткою у майні. За таких обставин суд вважає можливим визнати укладений нею та її померлим чоловіком спільний заповіт подружжя щодо розпорядження належною їм на праві спільної сумісної вільності квартирою недійсним.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Як вбачається з довідки МКП «Благоустрій» Жовтневого району м.Луганська(а.с.14) за місцем відкриття спадщини зареєстрована на лише позивачка ОСОБА_1
З довідки 5 Луганської державної нотаріальної контори від 29.09.2010р. №1755/01-14 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4,що мешкав за адресою:АДРЕСА_1 не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.(а.с.20) Таким чином оскільки судом визнаний спільний заповіт подружжя недійсним право на спадкування за законом одержують особи,визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є позивачка –його дружина ОСОБА_1 та відповідач – син померлого ОСОБА_2. Позивачка після смерті свого чоловіка протягом шестимісячного строку не зверталася до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини,фактично прийняла спадщину, бо на час її відкриття проживала разом із спадкодавцем. Ці обставини не заперечуються відповідачем. Тому позивачка набула права власності на ? частку квартири в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_4.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст.10,11,60, 130,174,209,212,214-215 ЦПК України, суд,-
Вирішив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним спільний заповіт подружжя, укладений від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 16.11.2005 року, відповідно до якого останні заповіли належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3, реєстровий номер 1091.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири, розташованої за адресою:АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Остаточно визнати право власності на квартиру, розташовану за адресою:АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська в 10-денний строк з дня його проголошення.
Суддя: