АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-808 2010 року
Категорія ст. 388 ч.1 КК України НТ Головуючий у 1-й інстанції Халявка В.І.
Доповідач: Кожевніков О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Кожевнікова О.В.
Суддів Давиденка Е.В., Костенка В.Г.
за участю прокурора Снісаренка Г.О.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
2010 року листопада місяця 24 дня, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Глобинського району, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Семенівського районного суду від 28 липня 2010 року
Цим вироком
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1 мешканець АДРЕСА_2, одружений, працюючий директором ТОВ АФ «Василівське», раніше не судимий,
засуджений за ст. 197-1 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 3400 грн.; з ст. 388 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 5100 грн.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до штрафу в розмірі 5100 грн.
за ст. 191 ч. 2 КК України ОСОБА_2 виправданий.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави на відшкодування шкоди -33 189 грн. та на користь СФГ «Хлібороб» 47 600 грн..
За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що в квітня 2008 року він за своєю заявою отримав рішення Землянківської сільської ради про погодження передачі в оренду 55.1 га перелогів на 10 років. Після чого в квітні –травні 2008 року самовільно зайняв земельну ділянку за межами с. Радалівка Глобинського району, чим завдав державі шкоду в розмірі 33 189. 29 грн.
В листопаді 2007 року ОСОБА_2 будучи засновником та головою СФГ «Хлібороб» достеменно знаючи про накладення ухвалою Господарського суду Полтавської області арешту на майно господарства та про призначення його відповідальним за його збереження, незаконно продав належне господарству зерно кукурудзи гібридної «Кадр-217 МВ» в кількості 79 391 кг, вартістю 47 600 грн..
В апеляції помічник прокурора Глобинського району просить вирок скасувати, постановити новий в зв’язку з безпідставним виправдання ОСОБА_2 за ст. 191ч. 2 КК України, оскільки з моменту порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство СФГ «Хлібороб» майно товариства стало власністю кредиторів. Призначити, в зв’язку з цим, покарання в виді позбавлення волі, звільнивши від його відбування з випробуванням.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 просять вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину посилаючись на те, що земельну ділянку ОСОБА_2 зайняв за погодженням з органом місцевого самоврядування тобто не самовільно, а реалізоване майно знаходилось на зберіганні у Кобеляцького ХПП і засудженому не передавалось.
Вислухавши доповідача, прокурора, засудженого та його захисника, які підтримали свої апеляції та заперечували проти задоволення інших, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а апеляція засудженого та його захисника підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин матеріалами справи доведена.
Сам ОСОБА_2 не заперечував, що особисто отримав та продав ОСОБА_3 80 т. кукурудзи, належної СФГ «Хлібороб», наведені обставини підтверджуються і іншими доказами наведеними у вироку. Твердження ОСОБА_2 про те, що вказане майно не перебувало під арештом оскільки ухвала Господарського суду від 27 липня 2007 року не була виконана обґрунтовано не прийнята судом до уваги. З змісту вказаної ухвали вбачається, що суд наклав арешт на рухому та нерухоме майно, майнові права, що належать фермерському господарству «Хлібороб», а відповідальним за збереження майнових активів призначив ОСОБА_2 (а.с. 169 т. 2).
З досліджених судом показань свідків ОСОБА_4 – директора ТОВ «Кобеляки Хлібопродукт» та ОСОБА_5. бухгалтера товариства видно, що саме на підставі ухвали суду засуджений вимагав віддати йому зерно кукурудзи, наполягаючи, що він призначений відповідальним за збереження майна і не бажає нести витрати по його зберіганню (а.с. 170,172 т. 3).
Оцінивши наведенні докази суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильно кваліфікував його дії за ст. 388 ч. 1 КК України.
Не заперечував ОСОБА_2 і факту використання земельної ділянки без належного оформлення документів на право її оренди.
Наведені обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11.
Твердження в апеляції про те, що вказані дії не містять знак злочину, а є адміністративним правопорушенням не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пункті, зокрема, для сільськогосподарського використання.
Згідно з довідкою голови Глобинської районної державної адміністрації ОСОБА_2 земельні ділянки в оренду на території Землянківської сільської Ради не надавались.
З наведеного слідує, що ОСОБА_2 самовільно без прийняття РДА відповідних документів захопив земельну ділянку та використовував її для вирощування кукурудзи.
Сам факт узгодження передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки Землянківською сільською радою не свідчить про початок оформлення права користування земельною ділянкою, оскільки таке узгодження законом не передбачене.
Суд при визначенні розміру самовільно зайнятої земельної ділянки обґрунтовано виходив з протоколу огляду місця події (а.с. 201- 208 т.1), яки складено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, з застосуванням при вимірюваннях електронного тахометру.
Отже висновок суду щодо винуватості ОСОБА_2 за ст. 197-1 ч. 1 КК України є правильним.
Відповідає зібраним по справі доказам і висновок суду про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
Судом правильно зазначено, що відповідальність за вказаною статтею настає лише за викрадення чужого майна, в той час як засуджений був єдиним власником майна СФГ «Хлібороб».
Твердження в апеляції прокурора про те, що при порушенні провадження про банкрутство та призначення судом арбітражного керуючого ОСОБА_2 не мав права самостійно розпоряджатись майном СФГ, а право власності на нього перейшло до кредиторів господарства не ґрунтується на приписах ст. 346 ЦК України, яка не містить такої підстави припинення права власності, як порушення провадження про банкрутство.
Обґрунтовано дійшовши висновку, що ОСОБА_2 є єдиним власником СФГ «Хлібороб», суд безпідставно стягнув з засудженого на користь господарства, вартість незаконно відчуженого майна, не взявши до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов може лише особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, отже поєднання в одній особі цивільного позивача і обвинуваченого не можливе.
В зв’язку з викладеним вказана вказівка суду підлягає вилученню з вироку, апеляція засудженого та захисника в цій частині задовленню.
Покарання ОСОБА_2 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який характеризується позитивно, стану його здоров’я, а тому підстав до його посилення або пом’якшення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А
апеляцію помічника прокурора Глобинського району залишити без задоволення, апеляцію засудженого та його захисника задовольнити частково.
Вирок Семенівського районного суду від 28 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити, виключити рішення про стягнення з нього на користь СФГ «Хлібороб» 47 600 грн.
В інший частині вирок залишити без змін.
СУДДІ
Кожевніков О.В. Давиденко Е.В. Костенко В.Г.