Справа № 2-а-270/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Демченко В.С., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Звенигородському районі про визнання неправомірною відмови відповідача провести йому перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та підвищення до пенсії. Свої вимоги обгрунтовує тим, що він є особою, яка потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, з 23.09.2008 року отримує пенсію по віку. Відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796 – ХІІ (далі Закон № 796 –ХІІ) він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком та на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні радіоактивного забруднення. Оскільки виплачені йому додаткова пенсія та підвищення до пенсії не відповідали вказаним розмірам, він звернувся до відповідача щодо відповідного визначення та проведення перерахунку зазначених виплат. Однак отримав відмову. Просить визнати вказану відмову протиправною, зобов’язати відповідача провести йому перерахунок та виплату підвищення до пенсії та щомісячної додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону № 796 – ХІІ починаючи з 03.05.2010 року з послідуючим перерахунком та виплатою до того часу, поки дані норми будуть чинними.
Згідно ст. 183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження.
Дослідивши письмові докази справи, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року Закон № 796-ХІІ.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Так, згідно ч. 2 ст.39 Закону № 796-ХІІ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 цієї статті. Ч. 1 ст. 39 вказаного Закону встановлено, що пенсії громадянам, які працюють в зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 67 Закону № 796-Х11 встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
П. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Позивача ОСОБА_1 віднесено до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія В-І № 253894, виданим 12.02.1993 року Черкаською облдержадміністрацією. Позивач з 23.09.2008 року отримує пенсію за віком, в розмір якої входить додаткова пенсія в розмірі 5 % від прожиткового мінімуму. Підвищення до пенсії встановлене ч. 2 ст. 39 Закону № 796-ХІІ позивачу не виплачується. Позивач звертався до відповідача з проханням провести перерахунок призначеної йому додаткової пенсії та підвищення до пенсії як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, 02.11.2010 року, в задоволенні його заяви йому було відмовлено. За таких обставин, оскільки відповідач не виплачує позивачу підвищення до пенсії передбачене ст. 39ч. 2 Закону України № 796-ХІІ, та виплачує додаткову пенсію в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 51 Закону № 796-ХІІ, його бездіяльність слід визнати неправомірною та зобов’язати його виплачувати підвищення до пенсії та додаткову пенсію, в розмірах встановлених ст.ст. 39 ч. 2, 51 Закону № 796-ХІІ, починаючи з 03.05.2010 року. Так як позивачу слід визначати пенсію, виходячи із мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
На думку судді, необхідно відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача в проведенні подальшого перерахунку пенсії до того часу, поки вказані норми будуть чинними, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18, 34 Декрету Кабінету України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
На підставі ст.8,16, 19,22,25,50,64 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, керуючись ст. ст. 2,6,9 17, 19, 87, 94, 158- 160, 161-163, 167 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и л а:
адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 39, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком встановленому ст. 51 вказаного Закону з 03.05.2010 року по 29.11.2010 року.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі виплачувати ОСОБА_1 починаючи з 3 травня 2010 року підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 39, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію, передбачену ст. 51 вказаного Закону в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
В решті позову відмовити.
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Копію постанови суду не пізніше наступного дня з дня її прийняття направити позивачу ОСОБА_1, а відповідача Управління пенсійного фонду у Звенигородському районі повідомити про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя