Справа № 2 - а -1268/10 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2010 року м. Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Стеценко В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Лебединському районі Сумської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни;
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивачка зазначає, що всупереч вимогам даному Закону Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області в 2009 році не здійснило перерахунок її пенсії. Тому позивачка звернулася до суду та просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену державну соціальну допомогу, передбачену Законом України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по дату винесення рішення суду та зобов’язати відповідача нараховувати на її користь дану допомогу в належному розмірі у майбутньому.
Позивачка та представник відповідача подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. В зв’язку з цим судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в письмовому запереченні вказав, що громадяни України, які мають статус «дитина війни» після 09.09.10 року мають право звертатися до суду за захистом своїх прав в порядку, передбаченому КАС України, а поскільки позовна заява містить посилання як на норми адміністративного так і на норми цивільного судочинства просив провадження по справі закрити.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що підтверджується посвідченням „Дитина війни” (а.с. 7). В зв’язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством і протягом 2009 року отримувала щомісячну соціальну грошову допомогу в розмірі 49,80 грн.
При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України "Про Державний бюджет на 2009 рік" та «Про державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачці не виплачувалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.
Суд приймає до уваги те, що Конституцією України закріплено принцип, згідно якого в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні їй відповідати (ст. 8). Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачки з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по дату винесення рішення суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування та стягнення з УПФУ в Лебединському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Також суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача нараховувати державну допомогу в майбутньому, так як позивачкою не надано суду доказів того, що її права будуть порушуватися і в подальшому.
Також суд вважає можливим поновити пропущений позивачкою строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав. При цьому суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачкою, з метою повного захисту її прав та інтересів у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України.
Разом з тим, суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача щодо закриття провадження по справі, так як на думку суду позивач має право самостійно обирати форму викладення своїх вимог, а в позовній заяві маються посилання на норми КАС України і тому суд повинен розглянути позов згідно з вимогами чинного законодавства.
Тому суд вважає необхідним вимоги позивачки задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України „Про державний бюджет України на 2010 рік”,ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”,
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Лебединському районі Сумської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Лебединському районі Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги незаконною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 25 жовтня 2010 року за виключенням суми фактично проведених виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Лебединському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, в той же строк після отримання його копії.
Суддя: В.А. Стеценко