ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2006                                                                                   Справа № 7/2 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді Джихур О.В.(доповідач)

суддів: Коршуна А.О.,Виноградник О.М. 

при  секретарі судового засідання: Дейчман Т.О.

за участю представників сторін:

від  позивача: ОСОБА_1, приватний підприємець, свідоцтво № НОМЕР_1від 21.02.02;

               ОСОБА_2, представник,  нот. посвідчена дов. №НОМЕР_2  від 05.07.05;

від  відповідача: Миронова Ірина Віталіївна, представник, дов.б/н  від 14.02.06;

розглянувши матеріали апеляційної скарги підприємця-фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  05.04.06р.   

у справі № 7/2

за позовом   підприємця-фізичної особи ОСОБА_1,

м. Дніпропетровськ

до  відкритого акціонерного товариства "Мода-сервіс", м. Дніпропетровськ

про  спонукання продовжити дію договору

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області від 05.04.2006р. (суддя Коваль Л.А.)в позові підприємця-фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ до відкритого акціонерного товариства "Мода-сервіс", м. Дніпропетровськ про продовження дії договору оренди від 01.01.2005 р. до 30.07.2006 р., відмовлено повністю. Господарський суд відхилив клопотання відповідача про розгляд додаткових вимог викладених в доповненні до позовної заяви оскільки, по суті це є нові вимоги які ґрунтуються не на тих підставах, які викладені в позові, що суперечить нормам процесуального законодавства. Рішення мотивоване тим, що згоди щодо продовження дії договору оренди №НОМЕР_3 від 01.01.2005 р. сторони не досягли, в зв'язку  зі збільшенням розміру орендної плати та посиланням  на ч. 1 ст. 777 ЦК України.         

          Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Стверджує, що договір оренди від 01.01.2005 р. № НОМЕР_3 обмежив права позивача та був підписаний позивачем лише в силу обставин, що склалися, без волевиявлення, тому не може вважатися законним. Також вказує, що є акціонером ВАТ “Мода-сервіс” та має переважне право на отримання послуг відповідача. Скаржник посилається на те, що виходячи із предмету спору, він не змінив підставу позову, вважає договір № НОМЕР_3 недійсним, так як він не відповідає п. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України. Що стосується інших вимог викладених в доповнені до позовної заяви, то позивач погоджується з висновком господарського суду і вважає,  що ці вимоги  мають бути предметом позову в іншому позовному провадженні.

Посилаючи на недійсність договору № НОМЕР_3 позивач також вказує, що відповідачем не були виконанні умови передбачені п.п. 2.1, 2.2, 2.3,2.4, і 4.1 вказаного договору. Передача приміщення в оренду не здійснювалося, акт прийому-передачі не підписувався. Господарським судом не прийнято  до уваги твердження, що відповідач не є власником  Будинку побуту “ІНФОРМАЦІЯ_1”, в яком знаходяться орендуємі приміщення.

Скаржник просить рішення скасувати, визнати договір оренди № НОМЕР_3 від 01.01.2005 р. укладений ВАТ “Мода-Сервіс” з приватним підприємцем ОСОБА_1  недійсним, зобов'язати відповідача продовжити з позивачем договір оренди № НОМЕР_4 від 02.04.2002 р. на новий строк відповідно до умов договору.

Відповідач  проти  доводів апеляційної  скарги  заперечує, вважає рішення законним,  просить   залишити  його   без  змін,  апеляційну  скаргу  без  задоволення.

Перевіривши  рішення  на  предмет  відповідності  діючому  законодавству,  дослідивши  матеріали  справи,  заслухавши  представників   сторін,  колегія  суддів  вважає,  що  апеляційна  скарга  задоволенню  не  підлягає  з  наступних  підстав.

На підставі договору № НОМЕР_4 від 02.04.2002 р. в тимчасове користування  відповідач передав позивачу нежитлове приміщення в будинкуАДРЕСА_1 “Будинок побуту “ІНФОРМАЦІЯ_1” в м. Дніпропетровську.

Дія вказаного договору, як стверджує позивач, що не заперечується відповідачем, неодноразово продовжувалася.

01.01.2005 р. між сторонами було укладено договір оренди № НОМЕР_3, відповідно до якого під розміщення ательє позивачу передано в користування нежитлове приміщення загальною площею 64, 42 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, строком до 30.06.2005 р.

Зміст позовної заяви свідчить, що  предмет позову -зобов'язати відповідача продовжити дію договору оренди не житлового приміщення від 01.01.2005 р., укладеного з позивачем, до 30.07.2006 р., підстава позову - відмова відповідача в продовженні дії договору оренди від 01.01.2005 року, незважаючи на переважне право позивача, як акціонера ВАТ “Мода-Сервіс” на укладення  договору оренди.

03.04.2006 року заявою про доповнення позовних вимог (а.с. 104, том1), позивач доповнив позов і просив:

1.          визнати  недійсним договір оренди № НОМЕР_3 від 01.01.2005 р.;

2.          повернути майно, яке вивезене з приміщення, що знаходилося в оренді і забезпечити вільний доступ до нього;

3.          зобов'язати правління ВАТ “Мода-Сервіс” продовжити дію договору оренди № НОМЕР_4 від 30.12.2007 р.;

4.          відшкодувати моральну шкоду 1 грн.

5.          відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 21 600 грн.

Оскільки неможливо однозначно вирішити спір з приводу продовження дії договору від 01.01.2005 р. і визнати недійсним цей договір, доповнення до позовної заяви слід розцінювати як зміну предмета і підстави позову, що суперечить частині 4 ст. 22 ГПК України.

Таким чином, господарський суд правомірно не розглянув  додаткові вимоги позивача і вирішив спір згідно вимог викладених в позовній заяві від 15.08.2005 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

18.05.2005 р., вих. № НОМЕР_5, відповідач направив позивачу повідомлення про закінчення 30.06.2005 р. строку дії договору оренди №НОМЕР_3 від 01.01.2005 р. та необхідність в зв'язку з цим виконати позивачу ряд дій, зокрема, повернути орендоване не житлове приміщення.

Повідомлення від 18.05.2005 р. позивачем отримане, що підтверджується повідомленням  про вручення рекомендованого поштового відправлення № 1595615.

Згідно п. 2.6 договору оренди № НОМЕР_3 від 01.01.2005 р. після закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний звільнити орендоване не житлове приміщення протягом 30 днів з моменту закінчення строку дії договору та передати його орендодавцю за актом приймання-передачі.

22.07.2005 р., вих.НОМЕР_6, відповідач направив позивачу повідомлення про його обов'язок звільнити приміщення до 30.07.2005 р., на що позивач 26.07.2005 р. звернувся з проханням продовжити дію договору, посилаючись на своє переважне право.

З закінченням строку дії договору оренди № НОМЕР_3 від 01.01.2005 р. в обумовлений договором строк орендоване приміщення позивачем не звільнене, та не повернене відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення  договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором -в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Як свідчать матеріали справи, домовленість між сторонами щодо плати за оренду приміщення, що є істотною умовою договору оренди не досягнута, у зв'язку з чим переважне право наймача на укладення договору припинилося.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про власність”, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Згідно реєстраційного посвідчення від 06.02.1996 року (т. 1, а.с. 100), будинокАДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, знаходиться в  колективній власності ВАТ “Мода-сервіс”. Докази того, що відповідач уклав чи укладає договір оренди саме на спірне приміщення з іншими орендарями позивачем не надані, в матеріалах справи відсутні, тому підстави для задоволення позову про зобов'язання відповідача продовжити дію договору до 30.07.2006 р., відсутні.

За викладених обставин, доводи скаржника до уваги не приймаються.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2006 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування  відсутні.

Керуючись ст.ст.103-105 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд,         

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  05 квітня 2006р.   

у справі № 7/2 залишити  без  змін, а апеляційну  скаргу підприємця-фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ без  задоволення.   

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                    Ю.А.Тараненко